Голова правління Українського кризового медіа-центру, надзвичайний і повноважний посол України у США у 2015−2019 роках Валерій Чалий розповів, що мають робити європейські країни, аби війна не прийшла на їх території, як змусити рф зупинити агресію та чому Україні необхідно в найближчі два роки отримати запрошення до НАТО.
Своїми думками він поділився у програмі ФурСич на Radio NV.
У росіян стратегія, напевно — це війна на виснаження. А в нас яка стратегія? Вона змінюється? Чи це все ще вихід на кордони 1991 року? Як ви бачите нашу стратегію і чи вона змінюється в останні місяці, рік?
Мені все-таки легше сказати, яка стратегія в американців і партнерів: у них стратегія керованої ескалації. Вони притримуються її. Мені сказали це через тиждень [після початку війни] мої американські контакти, що «всі твої пропозиції ми почули, дякуємо, ми вже визначили свою лінію».
Керована ескалація.
Так, тобто не зіткнутися напряму з Росією, щоби Росія не зіткнулася з НАТО, не перетнула ці червоні лінії; ядерні загрози, можливість випробування або застосування ядерної зброї тощо. І ця вся керована ескалація, на жаль, дуже добре лягає в концепцію виснаження Росії і абсолютно не лягає в стратегію України.
Україна не має стратегії виснаження, і правильно, наша стратегія — якомога швидше, з концентрацією зовнішніх і внутрішніх зусиль, перемогти. Ми вкладаємо в це офіційно на сьогодні - деокупацію включно з Кримом, повернення полонених, компенсацію збитків. Це ключові позиції. А далі ми говоримо про інші. Наскільки це реалістично, я зараз не говорю. Але точно наша стратегія повністю не збігається з американською, і в цьому проблема. Чи є в нас стратегія зараз, у зв’язку зі зміною ситуації, бо стратегія передбачає не лише цілі?
От у чому наша проблема? Чому ви ставите це запитання: який план? Всі запитують і у [президента США] Джозефа Байдена, який у вас план, як перемагати? Бо Конгрес зобов’язав, виділивши гроші, звітувати про план перемоги (вже слово перемога звучить). У нас також є те, що ви говорите… Це не стратегія. Стратегія — це коли ти маєш стратегічні цілі і механізм, план їх досягнення. Щодо цілей — ми все розуміємо, щодо плану — не зовсім. Це ще і з погляду динамічної ситуації.
Наприклад, я вважаю, що в наше бачення зараз мають вноситися зміни, з погляду трьох аспектів. Перший — максимальні спроби залучення в війну на нашому боці інших країн, насамперед сусідніх. Зрозуміло, що їм це не подобається. Я маю на увазі не те, що вони одразу стають стороною війни, ні. Спільна система ППО та ПРО на кордоні з Польщею та Румунією, і у глибину України, — це те, що мало бути зроблено вчора, зараз треба наполягати на цьому. Друге — це підрозділи збройних сил. Знаю, естонці готові, французи міркують про свою роль. Забезпечення аеродромів, виробництво озброєнь, тренінгові центри; пілоти-ветерани, які можуть вступити у ЗСУ [щоб керувати ] F-16, Mirage — тим більше. Без цього не обійдемося, не навчимо [пілотів] зараз швидко. Вони мають уже цього року поступово входити на наші території, якщо не хочуть отримати війну на своїй, вони це вже розуміють.