Минулої неділі Камінь-Каширщина прощалася з жителем райцентру, 56-річним воїном Олегом Нестеруком. Віддати останню шану та провести у вічність захисника прийшли тисячі містян.
Про це пише газета «Полісся».
Пекучий жаль розривав груди його друзів, колег по службі, побратимів. Останні дні свого життя він змушений був боротися не з російським окупантом, а з раптовою недугою, що виникла на тлі бойових реалій, і підступно забрала у дружини та дітей найдорожче — чоловіка і батька, у батьків — сина. Серце воїна зупинилося 24 січня внаслідок серцево-легеневої недостатності у шпиталі міста Новомосковськ на Дніпропетровщині.
Небезпека його не лякала: із першими вибухами рашистських бомб, снарядів на українській землі 24 лютого 2022-го Олег Віталійович заявив про свою готовність боронити країну і чекав на виклик. Коли ж формувалася 100-та бригада територіальної оборони, він у складі Камінь-Каширського батальйону відправився нищити ворога на східному фронті. Чотири місяці тому під час штурму позицій наших земляків російськими загарбниками на Лиманському напрямку боєць отримав поранення. Пекельний «привіт» у вигляді уламку від окупанта дістався легень та пошкодив плече солдата. Та невдовзі після нетривалого лікування сумління патріота покликало його далі виконувати обов’язок — звільняти наші землі від російської орди.
Утираючи неприховану чоловічу сльозу, молодший брат Героя Роман згадує про полеглого лише хороше:
«Він був тією енергією, якою запалював усіх навколо. Ініціативний, доброзичливий, небайдужий до чужих проблем, людина з прекрасним почуттям гумору. До 2014-го року впродовж чверті століття Олег працював у військкоматі, а тепер пишався, що й сам служить Батьківщині. Коли у нього був вибір отримати відстрочку за станом здоров’я, що дало б можливість дещо відтермінувати виконання військового обов’язку, щоб укріпити свої фізичні сили, то Олег вибрав честь. Це був його свідомий вибір, бо інакше вчинити не міг. Він продовжив долати шлях воїна, адже серце було сповнене любов’ю до України».
Вже у складі 101-ої окремої бригади територіальної оборони (кадрове формування у Закарпатській області) Олег Нестерук передислокувався на Сумщину. Його характер дозволяв відчувати себе своїм серед своїх, де б йому не судилося бути. Ці якості допомагали бійцеві виживати у будь-яких умовах. А вони якраз були нестерпними. Наслідки від важкого поранення давалися взнаки, а до цього додалися ще й хвороби.
За словами рідних, в останні дні свого життя Олег став зовсім безсилим із-за відсутності належних умов лікування. Тим часом його підрозділ переходив на інший напрямок фронту, тож вже на новому місці боєць планував пройти лікування в медзакладі. Але, на превеликий жаль, не зміг захисник дочекатися миру. Його знесилене хворобою тіло не витримало переміщення, тож солдат мужньо прийняв зустрічний бій з недугою, яка вразила його навіки.
…Гори квітів лягли до його ніг та встелили мокру від снігу останню дорогу. Герой отримав місце на цвинтарі серед тих, «хто не вмирає», і де вже заклали цілий ряд полеглими у війні з ненависним ворогом.
Олег залишиться в серцях рідних та друзів турботливим чоловіком, люблячим батьком, добрим господарем та мудрим порадником.
Світла пам’ять відважному захисникові та вічний спокій. Шана і слава Герою!