«Вітчизняні лідери думок соціальних мереж, незалежно від виду діяльності, перетворилися в особливу касту, здатну істотно впливати на життя країни. Потрапити в це коло - заповітна мрія кожного політика», - йдеться у матеріалі Галини Корби у журналі «Новое Время»
Для Дмитра Тимчука, засновника організації Інформаційний опір (ІО), Facebook і Twitter – не дуже комфортні сторінки для особистого спілкування. З початком бойових дій на Донбасі в 2014 році він почав використовувати соцмережі як майданчик для поширення зведень ІО зі свіжою інсайдерською інформацією про те, що відбувається на передовій, про пересування російських військ і події на окупованый території.
У підсумку, зі слів самого Тимчука, підписники «повалили». За останні два роки аудиторія блогера виросла в три рази, до 706,6 тис. Третій рік поспіль він зберігає місце в першій десятці найуспішніших блогерів країни. Більше того - на хвилі популярності в соцмережах Тимчук став депутатом парламенту від Народного фронту. І тепер, за даними Інституту масової інформації, принаймні 5% українців черпають інформацію про те, що відбувається в АТО і від ІО, тобто з постів Тимчука та його команди в соцмережах.
«Це не моя заслуга, - скромно зауважує блогер. - Контент створює вся команда ІО, але саме соцмережі стали для нас головним інформаційним майданчиком. Їх роль для формування громадської думки неоціненна».
У міру зростання аудиторії соцмереж збільшується їхній вплив, впевнені експерти. З 2009 року кількість українських користувачів Facebook зросла в 160 разів - з 62 тис. до 10 млн користувачів, наводить дані Watcher, видання про інтернет-бізнес і маркетинг в соціальних мережах. Причому останні 5 млн прийшли в останній рік, після заборони російських аналогів - сайтів Вконтакте і Однокласники.
При цьому, в української аудиторії є якісна особливість, яка істотно відрізняє їх від прихильників Facebook і Twitter в інших країнах. Тут «правлять балом» не поп-зірки і шоумени, а політично і соціально-активні громадяни.
Тут один пост може почати революцію, успішне блогерство здатне дати дорогу у велику політику, а флешмоб обурених користувачів - пролобіювати найважливіші реформи в країні.
Якщо раніше долю України вирішувало закрите коло осіб, в який входило менше 1% населення країни, то тепер завдяки соціальним мережам ця активна меншість складає близько 20% українців. І найактивніша його частина - саме в соцмережах, впевнений Ельдар Нагорний, директор з розвитку ІТ-компанії QArea, засновник Школи маркетингу SMS.
«Завдяки лідерам думок, прийняття рішень стало значно прозорішим, приховати домовленості все складніше, - каже експерт. - Ми нарешті жахаємся е-деклараціям, сердимося через зраду і святкуємо перемогу. Це і є шлях до демократії».
Незіркові блогери
У порівнянні з минулим роком, нових облич в рейтингу ТОП-50 лідерів думок від НВ (Новое время) практично немає. Серед лідерів залишилися політики, журналісти і активісти. Поки прорватися у вищу лігу блогерів з сотнями тисяч підписників, новачкам нереально,- каже Максим Саваневський, керуючий партнер комунікаційного агентства Plus One.
При цьому, приріст лідерів рейтингу не надто значний - в середньому їхня аудиторія збільшилася лише на 10-20%.
"Наші соцмережі дуже політизовані, - пояснює Саваневський. - І невелике зростання топ-блогерів, з огляду на те, що Facebook за рік виріс на 60%, говорить про те, що нові користувачі, які прийшли з Вконтакте і Однокласників живуть трохи іншим життям, і політика їм нецікава".
Проте крайня політизованість лідерів думок зберігається.
Топ-50 найвпливовіших українців у соцмережах за кількістю підписників (ХХХ- загальна кількість підписників, тис.)
В Україні навіть популярні співаки і шоумени, які досягли успіху в соцмережах, зазвичай політично і соціально активні. Серед них співачка Анастасія Приходько, яка займає 32-у позицію в рейтингу і відрізняється вкрай жорсткою громадянською позицією, а також володар першого місця рейтингу - фронтмен гурту Океан Ельзи Святослав Вакарчук.
Саме після Євромайдану, коли його пости в Twitter набули відверто політичного забарвлення, аудиторія його підписників зросла в три рази: з 642 тис до 2,3 млн.
«Facebook в Україні стартував як соцмережа з специфічною аудиторією з фокусом на політичні та економічні теми, - говорить Володимир Лозовий, директор компанії Artellence, що займається маркетингом з використанням високих технологій. - На Заході Facebook спочатку був соцмережею для «широких масс», тому там представлені як політичні теми , так і теми повсякденного життя».
У міру того, як колишня аудиторія Вконтакте і Однокласників буде перетікати в Facebook і Twitter, в лідери українських соцмереж також будуть вибиватися зірки, прогнозує Лозовий. Відбудеться це не раніше ніж через три-чотири роки, і за умови, що вщухне війна та політична криза.
Потреба чути та читати думки людей зі сфери розваг прослідковується вже зараз. Так, більше за інших, аудиторію наростили популярний психолог і телеведучий Дмитро Карпачов, а також телеведучий програми про подорожі Дмитро Комаров. Кількість їх підписників зросла в два рази - до 555 тис і 206 тис відповідно.
Серед політиків подібне зростання без видимого залучення технологій показав лише прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Якщо в перший рік прем'єрства він ледь втиснувся на 43-е місце в рейтингу, то в 2017-му його аудиторія зросла в два рази - до 322 тис підписників, і він виявився в середині списку.
При цьому, користувачі Facebook, які цікавляться подорожами та зірками, можуть навіть не підозрювати про політичні баталії, які розвиваються в соцмережах. Адже ранжування тут побудоване таким чином, що користувач бачить публікації лише з кола своїх інтересів.
«Політично активним здається, що всі пишуть лише про політику. Підлітки, які фанатіють від відомого репера, впевнені, що всі навколо тільки про цього репера говорять, - пояснює Саваневський. - Facebook робить так, щоб ми жили в затишних маленьких комірках, але коли виникає ситуація загального інтересу, це чудовий майданчик, щоб об'єднатися і діяти ".
Свіжа кров
За впливом на життя країни соцмережі в Україні ефективніші, ніж телебачення, запевняє відома телеведуча Тетяна Даниленко. Свої сторінки в Facebook і Twitter вона створювала виключно для особистих і професійних цілей, щоб стежити за повідомленнями офіційних осіб та органів влади. А в результаті, сама стала лідером думок, опинившись на 22-му місці в рейтингу блогерів з 362 тис підписників.
"Телебачення працює для «широких масс», про яких згадують лише під час виборів, а фейсбук - це лідери, ті, хто може зібрати Майдан, скликати або погасити протест", - говорить Даниленко.
З її слів, для опозиційних політиків, вигнаних з більшості великих телеканалів, саме соцмережі залишаються головним майданчиком комунікації зі своїм електоратом.
Це стосується, в тому числі, екс-президента Грузії Михайла Саакашвіллі, а також народних депутатів Семена Семенченко та Єгора Соболєва, які очолили недавні протести під Верховною радою.
А багато політиків взагалі відчувають залежність від соцмереж і схвалення користувачів. "Раніше політики залежали від шоу Шустера, а тепер вони залежні від Facebook, - говорить телеведуча. - Багато з них вкладають колосальні суми, щоб наростити число фоловерів та лайків".
Найяскравіші приклади таких "накруток" - колишній регіонал, екс-міністр інфраструктури Борис Колесніков і депутат Київської облради Лев Парцхаладзе (був дискваліфікований з рейтингу НВ), говорять експерти.
Технологію штучно "накручених" підписників головний редактор незалежної політичної платформи VoxUkraine Борис Давиденко називає примітивною і прогнозує, що в майбутньому від неї будуть відмовлятися.
Для прикладу він наводить виборчу компанію Трампа, під час якої політтехнології в співпраці з дата-аналітиками ретельно вивчали аудиторію в соцмережах і працювали доцільно з групами людей, а не створювали видимість популярності серед читачів за рахунок кількості підписників.
В українському сегменті користуються навіть ботами - акаунтами, що створюють замовні пости, якими можуть керувати як людина, так і програма. За підсумками недавнього дослідження, яке VoxUkraine проводила спільно з Artellence, серед всіх коментаторів під постами другого номера в рейтингу блогерів - президента Петра Порошенка - ботів всього 2%.
Але саме вони залишають на сторінці глави держави кожнен шостий коментар. Причому мова йде, як про позитивні відгуки, так і негативні.
"Ботів використовують, щоб створювати штучний шум навколо якихось досить незначних подій. Виглядає це смішно і бездарно, - каже Нагорний. - З точки зору вкладень, набагато простіше і ефективніше дістати справжнього прихильника, ніж тисячу ботів, які потребують постійного керування».
А в цьому лідери думок досягають успіху, впевнений він. Адже вони вже вибираються за кордони соцмереж в публічне поле політики і державного управління, створюючи там нову конкуренцію.
"Попит на політичне самовизначення в країні є, і він, як в дзеркалі, відбивається в соцмережах, - зазначає Нагорний. - Якщо ми зможемо зберегти цю тенденцію ще на 10-20 років, у нас нарешті відбудеться повна зміна політичних еліт"