Щорічно 8 вересня у всьому світі відзначають Міжнародний день грамотності. У цей день проводять конференції та злети вчителів, найвидатніших педагогів нагороджують. Свято було запроваджене й святкується не тільки на честь тих, хто дав людству писемність, але й всіх, хто навчає дітей і молодь та розповсюджує грамотність.
Журналісти інтернет-видання «VIP» вирішили поцікавитися у волинських медійників та освітян, які помилки у текстах та мовленні примушують око сіпатися, а які викликають щирий сміх.
Вікторія ЖУКОВСЬКА, радіо- та фестведуча
Я ж «філологічний задрот». Робота на радіо і на сцені вимагає досконалого знання мови. До того «high level» мені, звісно, ще далеко, бо й сама часто-густо помиляюсь. Моя біда – відмінювання числівників (оці всі «двомастами шістдесятьма вісьмома» викликають паніку).
«Своїх» людей, які перекручують слова або вживають кальку, можу виправити. З братом Мячем навіть часто ледь не б'ємося за те чи інше правило. А потім, виявляється, допустимі два варіанта наголошення чи написання.
Очевидно, я не дипломований філолог, але кільком гуртам-музикантам "вичитувала" тексти пісень і нині тішуся, що співають літературною і правильною.
Дратує, звісно, людське традиційне «на протязі». Завжди зауважую, що «на протязі тільки голову можна застудити».
Чи «випАдок», який одразу римується із «припАдок».
Регіональний суржик радше веселить – «слоїк, гОлубці, стаміци».
Мая ГОЛУБ, журналістка, регіональна представниця Інституту масової інформації у Волинській області
Деколи журналісти ставлять знак питання, коли не треба у заголовку. Виходить, що журналіст сам запитує читачів. Також на сайтах можна побачити тексти без достатньої кількості пробілів. Це дратує. Тоді зникає бажання взагалі читати далі матеріал. Дехто не виділяє комами вставні слова. Також можна побачити русизми у ЗМІ. Зараз є чимало програм різних, що допомагають виявити в тексті помилки, показують повторення слів. Треба цим користуватися. Варто вичитувати свої статті перед публікацією. Хто цього не робить, то одразу видно.
Наталка ШЕПЕЛЬ, журналіст
Найбільше, мабуть, дивує, що люди навіть не піддають сумніву правильність написання того чи іншого слова. Особливо, коли це у їхній професійній площині. Уже й у словниках порпатися не треба, пошук через Інтернет займає секунди. От, наприклад, нещодавно відкрили кінотеатр «Промінь», де всі наввипередки писали, що й вони побували на відкритті «промІня». Хоча чергування тут відчутне навіть на слух. Я поверталася вночі з Києва, читала останні новини в ФБ. І от коли кількість «промІня» перетнула критичну межу, написала в себе на сторінці на великому зеленому тлі правильний варіант.
Завжди реагую на неправильні відмінювання іменників (та й прикметників), щось на кшталт «план по довгостроковИМ цілЯМ» чи «їздили по великиМ фабрикаМ». Дратує зовнішня реклама, як-от «світом правлять нігті і волосся»... бррр... Або реклама (особливо медичних препаратів) на ТБ. Невже цього немає з ким узгодити? Чи в нас кудись одномоментно зникли люди, які можуть це відкоригувати, перевірити? Всі оці «сердечні краплі» і «напівпустий стакан»? Контент, який чують, читають мільйони, має бути вивірений до літери (тобто звучання, написання)!
Було б ідеально, якби це врегулювали на законодавчому рівні.…
З хороших новин: у нас пречудово озвучують фільми та мультфільми українською! Переклад, наповнення, - обожнюю! І особисто для мене хороша новина - це папка на робочому столі з різними відкриттями в царині української, смачними словами, прикладами власних огріхів. Вона кочує з одного комп'ютера в інший. Там є все: і «на взаєм», і «область серця», і «на заключення», і «бастують». Як там було в Ліни Костенко? «Коли починається смерть культури, настає культура смерті». Грамотність – це культура.
Анна ДАНИЛЬЧУК, проректор СНУ ім. Лесі Українки
Найбільше дратує коли офіційні особи, політики, бізнесмени, ті, хто так чи інакше впливають на громадську думку звертаються до людей із абсолютно безграмотними текстами. Дивуєшся, адже в них є величезний колектив людей, які отримують гроші і повинні дбати за публічний імідж свого шефа. Не важко ж перечитати те, що друкуєш на агітках, у газетах чи привітаннях. От зовсім нещодавно один такий вітав луччан (два ч) із Днем міста. Як на мене, то це трохи неповага до аудиторії і поганий приклад молоді.
А смішать надміру грамотні, запозичені слова у мові людей, які не зовсім розуміють значення тих слів, але часто і впевнено користуються
Аріна КРАПКА, журналістка
Найбільше веселить, коли лучани пишуть своєю говіркою, тобто закінчення на «і». А щодо дратує, то мене не дратує, коли люди роблять помилки. І в мене бувають опечатки, тому хіба що оду зробити зауваження і розраховую, що і помилки, які я роблю, нікого не дратують і люди теж взаємно можуть зробити зауваження.
Влада ЖОРНЯК, керівник регіонального прес-офісу ПриватБанку у Волинській області
Дуже дратує, коли українську мову псують російськими конструкціями. Коли пишуть, наприклад, «приймати участь», у мене починає сіпатися око .
Звичайно, що не всі вивчали тонкощі української мови, але от саме такі елементарні помилки, як на мене, соромно допускати.
А щодо кумедних помилок, то завжди тішуся з плеоназмів - поєднання однакових за значенням слів. Буквально нещодавно у якомусь із видань читала про «дешевий лоукост» - масло масляне.
Анастасія ПЕРЕДРІЙ, радіоведуча
Є люди, які бояться говорити при мені, аби я не виправляла.
Оскільки я на радіо працюю, то я борюся із правильним наголошенням слів. Дратуюся, коли кажуть показнИк, випАдок, листОпад. Завжди всіх виправляю, коли кажуть МОЄ день народження і ГОЛОВНА біль.
Але і я постійно вивчаю щось нове. Наприклад, колись думала, що назва середньосхідної держави - КатАр, а не Катар.