25-річний головний сержант Володимир Балюк із села Сереховичі на Волині загинув на півдні України під час бою із силами противника, які значно переважали у кількості. Боєць 80-ї окремої десантно-штурмової бригади знищив дві ворожі бойові машини десанту та чимало живої сили армії рф.
Про це повідомляють «ФАКТИ».
«Мій син був надзвичайно світлою людиною. Дивлюсь на дитячі фото, а на них така щира усмішка, з нею він і пішов із життя», — розповіла мама загиблого Людмила Балюк.
Як відомо, Володимир закінчив дев'ять класів ліцею у Сереховичах, продовжив навчання у правознавчому ліцеї у Луцьку. Після вступив до політехнічного університету, провчився там два роки.
«Паралельно із цим кожного року Володимир пробував вступати до Академії прикордонних військ, де навчався старший брат, але спроби були марними. Син марив військовою службою ще із восьмого класу», – додає пані Людмила.
У 2016 році Володимир підписав контракт із 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою ЗСУ.
Спочатку Володимир Балюк ніс службу у Пісках поблизу Донецького аеропорту, де постійно були обстріли зі сторони ворога.
«Увімкнеш новини — і здається, що серце зупиниться. Володимир просив просто вірити у нього й молитись, що ми й робили. Після того син тримав оборону на луганському напрямку. Паралельно під час служби в АТО вступив до одного із університетів Львова та здобув спеціальність «кіберпезпека», – зазначає мама загиблого.
Побратими дали Володимиру позивний «Балу», через схожість із прізвищем.
«Він постійно представляв бригаду на змаганнях серед військових — завжди вигравав призові місця у змаганнях з практичної стрільби, бігу та кросфіту. Планував продовжувати та розвивати свою військову кар’єру, тому, як тільки мав вільну хвилину, читав фантастику, філософські книги, про психологію людини, а улюблені фрази звідти публікував у себе в соцмережі. Син вдосконалював свій професійний рівень військового завдяки курсам за стандартами НАТО. Я досі не можу зрозуміти, як такий професійний боєць, який вижив у пеклі, загинув у тому останньою бою внаслідок осколкових поранень», – розповідає Людмила Балюк.
Після повномасштабного вторгнення боєць ніс службу на півдні України.
5 квітня під час наступального бою з рашистами Володимир Балюк героїчно загинув.
«Того дня наш підрозділ, у складі якого Володимир командував штурмовою групою, вів наступальні дії. Десантники мали закріпитися в одному з населених пунктів на півдні України. Проте противник, щоб зірвати наш наступ, кинув танки, бронетехніку та чимало живої сили. Зав’язався важкий, жорсткий та потужний бій. Несподівано на правому фланзі з’явилася ворожа бойова машина десанту, яка йшла прямо на наші бойові позиції. Володимир помітив бойову машину та відразу «підсмажив» її з «Джавеліну». За кілька хвилин з’явилася ще одна БМД противника. Володимир миттєво схопив до рук NLAW та підбив другу «Беху». Вона теж запалала. Бій продовжувався. Контратака окупантів захлинулася. Рашисти почали відступати, прикриваючи свій відхід вогнем з усього наявного озброєння. Саме в цей момент Володимир отримав смертельне осколкове поранення… Загалом під час того бою штурмова група, якою командував сержант Володимир Балюк, знищила 4 БМД та багато окупантів, а інші підрозділи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади спалили 5 російських танків та ліквідували кілька десятків живої сили росіян.
Володя був надійним, спокійним та виваженим, чесним і справедливим чоловіком. Не було таких питань, які б він не зміг вирішити. У нього завжди все виходило: у службі, спорті та інших справах. «Балу» завжди брав призові місця у змаганнях з практичної стрільбі та кросфіту. Планував продовжувати та розвивати свою військову кар'єру… Знаєте, мені досі не віриться, що Володі з нами нема. Я чомусь думаю, що Володя все одно десь тут, поруч, просто ми його не бачимо. І вже з неба він буде допомагати нам далі знищувати ворога та гнати його з нашої рідної землі», – розповів побратим Володимира Балюка з позивним «Одін».
Нагадаємо, що поховали Володимира Балюка у рідному селі. За виявлену мужність та стримування збройної агресії воїну з позивним «Балу» надали звання «Герой України» посмертно.