Ще кілька років тому частину пацієнтів Волинської обласної клінічної лікарні із хворими судинами відправляли до інших медзакладів (переважно столичних). Лікарі, знайшовши проблему, допомогти на місці не могли – не мали відповідного обладнання.
На його закупівлю потрібні були десятки мільйонів гривень. І хоч керівники обласної лікарні стукали в усі двері (шукали доброчинців, зверталися до профільного міністерства і народних депутатів, писали до обласної ради та адміністрації), проте проблеми це не вирішувало. Найчастіше чули-читали у відповідь, що, мовляв, усе розуміємо, але наразі коштів немає, тож – чекайте.
Переламати ситуацію допомогла співпраця зі Світовим банком. Волинь стала одним із восьми українських регіонів, яким вдалося залучити гроші на розвиток медицини. Впродовж 2016-2020 років тут освоїли позику у 20 мільйонів доларів. Сумніву щодо того, яку подавати проєктну пропозицію, не було. Статистика свідчила: основна частина місцевих мешканців (понад 65%) помирає через серцево-судинні захворювання.
Як пригадує вже колишній начальник управління охорони здоров’я Волинської обласної державної адміністрації Ігор Ващенюк, зміни в рамках субпроєкту «Вдосконалення медичної допомоги хворим з хворобами системи кровообігу» планували так, аби охопити всі етапи боротьби за здорове серце та судини: від пропаганди способу життя, який мінімізує ризики, ранньої діагностики та правильного лікування до закупівлі вартісної техніки, без якої надати вчасну та якісну допомогу, відповідно до міжнародних протоколів, – неможливо.
У результаті Волинська обласна клінічна лікарня отримала завдяки субпроєкту чимало сучасного медичного обладнання від виробників світового рівня – загалом на суму понад 100 мільйонів гривень. Розповідаємо, що змінила у наданні допомоги пацієнтам із проблемами серця й судин закупівля агіографічної установки «Philips Allura Xper FD20».
Її привезли до медзакладу у серпні 2018-го. Досі цей апарат – у трійці найдорожчого обладнання у волинських лікарнях. Водночас він – один із найзатребуваніших. Адже на ангіографі проводять увесь спектр ендоваскулярних втручань (вони виконуються без розрізів, через кількаміліметрові проколи у шкірі під рентген-контролем). Працюють на ньому ним щодня судинні хірурги, інтервенційні кардіологи, нейрохірурги, кардіохірурги.
Але шлях до цього був доволі тривалим і сповненим таких перешкод, про які на старті ніхто не здогадувався. Медики мусили створювати і вивчати безліч документів, ставати на якийсь час майстрами з ремонту, просити допомоги у доброчинців через безліч незапланованих витрат.
Раніше – ампутація, тепер – порятунок ноги
…У коридорі – чимало охочих потрапити на прийом до завідувача відділення інтервенційної радіології №2 ВОКЛ Юрія Легкодуха. Підійшов до людей, поспілкувався, попросив трішки зачекати. Паралельно вирішує поточні робочі питання з підлеглими, бо попереду – чергова операція.
«Робимо те, чого раніше просто не робили. От зараз маю одразу двох пацієнтів із цукровим діабетом. У кожного з них одна кінцівка обрізана, спробуємо зберегти іншу. У чоловіків – закриті ураження стопи, через які немає напору крові. Гостро стояло питання нової ампутації. Але завдяки цій техніці можемо і будемо рятувати. Наприклад, раніше периферичних ангіопластик (це процедура відкриття чи розширення ураженої артерії з використанням тонкого катетера з балоном на кінці, – ред.) та операцій на судинах гомілки або стопи ми не проводили, а відправляли хворих на Київ. Те, що зараз оперуємо тут, – це потужний прорив», – наголошує медик.
Він пригадує: коли лікарів вперше зібрали у профільному управлінні на нараду з проханням скласти список найбільш необхідного обладнання для допомоги пацієнтам із серцево-судинними недугами, бо різної техніки, інструментарію та розхідних матеріалів придбають на мільйони доларів, повірити в реальність того, що озвучувалося, було важко. Але перелік зробили.
«А потому – місяці мовчанки. І це вже ми зараз знаємо, які довготривалі процедури у міжнародних проєктах. Тоді ж просто махнули рукою: мовляв, все, як завжди – знову завершиться, не розпочавшись», – зізнається співрозмовник.
Щоб занести обладнання в операційну, довелося ламати стіну
Минув час і керівництво лікарні, завідувачів відділень знову покликали й попросили виписати характеристики до техніки, на якій хотіли б працювати.
«У мене досі зберігається той документ, що саме для нас дав старт для появи тут нового ангіографа. Це – техзавдання. Коли купується будь-яка «важка» техніка (ангіограф, магнітно-резонансний чи комп’ютерний томограф, навіть апарат ультразвукової діагностики експертного класу), лікувальна установа мусить надати вичерпний перелік вимог до нового обладнання. Адже на ринку є декілька достойних фірм-виробників. Техніка в них уся хороша, але різниться начинням, функціоналом, програмним забезпеченням тощо.
Тож при оголошенні закупівлі важливим є технічне завдання. На ангіограф ми його готували не один день. Це кілька десятків сторінок, де детально прописувалися найскрупульозніші вимоги до параметрів. Скажімо, як з машиною: можна купити базової комплектації, а можна – з хорошою начинкою. Зовні вони однакові. А при експлуатації різниця відчувається одразу», – розповідає Юрій Легкодух.
Потому стартували пошук учасників та оголошення закупівлі, проведення тендерних процедур за правилами Світового банку, визначення переможця (що теж потребувало вивчення гір поданої документації).
У результаті тендер виграв міжнародний концерн «Філіпс» – одна з провідних компаній на ринку медичних рішень. Його представники виходили на торги без посередників, тож ангіограф преміум-класу, який вартував у вітчизняних постачальників у межах мільйона доларів, вдалося придбати за 605 тисяч доларів.
Після підписання договору до Волинської обласної лікарні прибули представники компанії-переможця. Метою їхнього візиту був огляд приміщення, де мали поставити обладнання.
Там, до слова, багато років працював старий ангіограф. Його планували перемістити, а новий встановити у цій операційній. Думали, це буде швидко. Але інженери «Філіпса» окреслили фронт робіт: переробити стяжку, замінити старі рентгенозахисні вікна-двері, укріпити бетонне перекриття, посилити електричні потужності, облаштувати серверну…
«Вимог було безліч, адже це важка техніка, вагою до трьох тонн. І вона, грубо кажучи, кріпиться до стелі. Треба і щоб працювало бездоганно, і щоб не виникло аварійних ситуацій. Плюс приміщення лікарні – старе. Тож для ангіографа нового покоління не вистачало наявної напруги. Найперше мусили від трансформатора вести силову лінію. А це – незаплановані чималі (приблизно мільйон гривень) витрати грошей і часу», – розповідає Юрій Легкодух.
Ремонт операційної контролювали фахівці «Філіпса». Вони раз на місяць приїздили з інспекцією і давали уточнення типу «там розширити, там – нішу, там – це, там – те». З рулетками у кишенях були і завідувачі відділень, і заступник головного лікаря (а нині очільник ВОКЛ) Олександр Дудар.
«Наприклад, кріплення для стелі. Багатотонний апарат мусить по ній їздити (а саме так відбувається рентгенсканування тіла пацієнта). Похибка в один міліметр – то вже для «Філіпса» велика проблема. І коли інженери саме таку неточність зафіксували, довелося переробляти. Направляючі мусили виставити взірцево», – пригадує нюанси лікар.
Це все продовжувало прописані у договорі терміни постачання. На щастя, з ремонтом врешті майже впоралися, витративши у межах двох з половиною мільйонів гривень. Хоча відразу почали думали, як вирішити чергову проблему. Ангіографічна установка прибула у кількох десятках ящиків різної ваги і форми. І чимало з них через розміри не могли доправити до операційної на другому поверсі лікарні. Вони не влазили ні у двері, ні у вікна, ні у ліфт.
Довелося розібрати в операційній віконний отвір із частиною стіни і попросити у волинських підприємств на доброчинних засадах допомогти зі спецтехнікою, що дозволила звантажити, підвезти і підняти у приміщення багатотонні ящики. Після цього вікно повернули на місце і знову змурували стіну.
«Було відчуття, що тим проблемам немає кінця-краю. Тож коли ми врешті отримали остаточний дозвіл від «Філіпса» на операційну, то як гора з плечей звалилася», – усміхається лікар.
Приїхали інші спеціалісти і почали монтаж, який тривав кілька тижнів. А паралельно керівництво лікарні вирішувало проблему облаштування операційної меблями. Оскільки коштів з бюджету області чи медзакладу вже не було змоги залучити (все потягнули планові та позапланові ремонти), звернулися до доброчинців. На щастя, медиків знову почули.
Коли розпочався наступний етап – тижневе навчання роботі з технікою, це вже сприймалося як звичний робочий процес. Тим паче, що їхати на стажування за кордон (як це бувало раніш) не довелося. До Луцька прибув сертифікований «Філіпсом» аплікант (лікар-інженер), який спочатку подав теорію, а потім і практику безпосередньо в новий операційній на новій техніці. Перші втручання провели під наглядом гостя.
Новий апарат не лише потужніший. Він менше опромінює медиків
На початках медики не могли натішитися новинкою. Найперше – вдалося розвантажити операційні та персонал, «розвести» планові та екстрені втручання. Стандартом для ангіографічних блоків в усьому світі є два апарати (і для поточної роботи, і на випадок надзвичайних ситуацій, коли техніка раптово виходить з ладу).
«Наприклад, сьогодні: на один ангіограф записано п’ять операцій, на другий – три. Якби робили дев’ять операцій за день в одній операційній, це тривало б значно довше встановленого робочого часу. Або хтось залишився б без допомоги, а зволікання можуть дорого коштувати», – каже Юрій Легкодух.
Новий ангіограф дав можливість робити оперативні втручання з меншою шкодою для пацієнтів і з меншими проблемами та навантаженням для медперсоналу, особливо хірургів.
«Робота цієї техніки базується на рентгені. Стоїш годинами під безперервним опроміненням. Для хворого це не є так шкідливо. Бо він полежав раз у житті. А у лікарів – по 3-4 операції на день. Це впливає на організм. І різниця в опроміненні між старим і новим ангіогафами у 20 разів означає, що медики та пацієнти отримають мінімальні дози опромінення», – каже фахівець.
До того ж, за словами Юрія Легкодуха, цей ангіоаграф відкрив нові горизонти. Він дозволяє проводити складні операції на судинах головного мозку, сонних артеріях. Під час оперативного втручання демонструє карту судин, вказуючи на уражене місце:
«Уявіть собі величезне дерево з безліччю гілок, яке нагадує мережу судин людини. Щоб потрапити катетером до потрібної судини, треба спочатку її знайти. Нова ангіографічна установка дозволяє це робити максимально ефективно».
«Філіпс» показує лікарям у рази якіснішу «картинку», дозволяє оцінити вогнище ураження, розпізнати атеросклеротичну бляшку, побачити проблеми судин.
«Наприклад, є аневризма у головному мозку. Щоб у неї зайти і закрити спіраллю чи запломбувати, треба доволі багато морочитися, бо вона тоненька. Новий ангіограф дав можливість якісніше робити такі оперативні втручання. Вражає 3D-зображення. Ми можемо у тривимірному форматі дивитися усі судини та проблеми у них, збільшувати та досліджувати з різних боків. А наскільки легше, коли зроблену і записану на диск комп’ютерну томографію головного мозку можна закласти в сам ангіограф і з цим працювати!» – ділиться враженнями від роботи Юрій Легкодух.
Нове обладнання дало поштовх до вдосконалення методик лікування в обласній клінічній лікарні. Медична допомога волинянам у невідкладних станах стала доступнішою. Завдяки субпроєкту вдалося також придбати розхідні матеріали для коронарографій та стентування (їх проводять з допомогою ангіографічної установки).
«Зросла кількість складних операцій, втручань інтервенційної нейрохіргургії, стентувань. Ще не так давно пацієнтів з складними патологіями відправляли на Київ. Зараз – лікуємо. Розвиваємо гібридні оперативні втручання (коли одразу працюють над ліквідацією кількох проблем). Навіть складні тривалі операції, які дозволяють зберегти нижню кінцівку, стали можливі», – наголошує Юрій Легкодух.
Щодо статистики, то через пандемію вона не є показовою в контексті «було/стало». Адже тривалий час у 2020-му в Україні з огляду на карантинні обмеження не проводили планових операцій, що вплинуло і на цифри, і на людські долі. На жаль, серцево-судинні патології, з якими звертаються у лікарню, часто є задавненими. Втім, робити планові втручання не можна було.
Та все ж: у 2017 році в обласній лікарні могли робити 5-10 периферичних ангіопластик на судинах нижніх кінцівок (роздування судин, – ред.), а у 2020-ому зробили їх 80.
«Ціна питання із затримкою операції – ампутація кінцівки», – пояснює хірург.
Звичайно ж, попри здобутки, є чимало проблем. Одна з них – дорогі розхідні матеріали, які мусять купувати самі пацієнти.
«Якщо розкриваємо судини стегна, коліна і гомілки, то треба 4-5 балонних катетерів, провідники і все інше. Ми розуміємо, що пацієнти ледь викручуються, але вплинути на ситуацію не можемо. Мають бути відповідні програми і забезпечення на державному рівні», – наголошує співрозмовник.
Ще одне питання, яке у будь-який момент може стати проблемою, – старіший ангіограф працює із 2012-го. В обласній лікарні за ним доглядають, тож досі (10 років експлуатації) не змінювали рентгенівську трубку. А це – найбільш вартісна деталь апарату. Вийде з ладу – частково паралізує роботу багатьох спеціалістів.
«Як кажуть, на ладан дише, і треба вже робити заміну», – наголошує Юрій Легкодух. Як знайти кошти, наразі у медзакладі не знають. Але шляхи шукають. Бо переконалися, що коли не сидіти, склавши руки – результат, за яким – врятовані життя, буде.
Текст: Ольга БУЛКОВСЬКА
Фото: Ірина КАБАНОВА