Уся вода, що постачається лучанам комунальним підприємством «Луцькводоканал», береться з артезіанських свердловин, очищається без хлору і перевіряється. Однак не всі лучани довіряють якості води з-під крану, – інформує Волинське телебачення.
Лучанка Христина Хворост каже, що до якості води ставиться прискіпливо. Це частина її професії. Жінка – тренер з правильного харчування. Спрагу втамовує джерельною водою, а ось для приготування страв використовує ту, що тече з крану.
«Тут, на станції знезалізнення Дубнівського водозабору «Луцького водоканалу», відбувається один з етапів очищення води, що постачається лучанам. Вода насичується киснем і фільтрується через шар щебеню і цеоліту – спеціальних камінців. Очисним спорудам майже 40 років. Фільтруючий матеріал час від часу оновлюють».
Начальник насосно-очисних споруд водопроводу Ірина Гололобова гарантує, що свою функцію станція виконує:
– Тут ми забираємо із води залізо. Вода із артезіанських свердловин підземними мережами поступає сюди на станцію і вже тут розгалужено цією системою трубопроводами поступає на фільтри.
Рідина кольору іржі тектиме з крану, якщо поруч будинку ремонтували водопровідні мережі, або ж певний час не користувалися водогоном, – пояснює інженер-лаборант Алла Сокол.
– У нас зараз майже усі мають лічильники, люди не хочуть спускати воду. Люди також жаліються, що є накип на чайниках, але це нормальне явище для води, бо накип – це солі кальцію і магнію, які при кип’ятінні випадають в осад, – пояснила Алла Сокол.
Запевняє: боятися цих солей не треба, вони повинні бути у воді. І пити лише кип’ячену воду, або кілька разів доводити її до 100 градусів не рекомендує.