Старший солдат Олексій служить на посаді стрільця стрілецької роти і є одним із наймолодших бійців Камінь-Каширського батальйону Волинської бригади тероборони, яка продовжує успішно виконувати бойові завдання на сході України.
Історію бійця розповіли у 100-й бригаді Тро.
Нині хлопцеві лише 20 років, а 24 лютого – коли він вранці добровольцем прийшов до військкомату – було лиш 19. На той момент він встиг лишень закінчити школу і відслужити півтора року строкової служби у війську. Через три місяці після демобілізації – широкомасштабне вторгнення.
Олексій з багатодітної сім’ї, в якій зростає відразу десятеро дітей (п’ятеро хлопців і п’ятеро дівчат). До речі, серед братів – він найстарший.
До служби у війську юнак захоплювався грою у футбол та їздою на мотоциклі. Нині ж він з побратимами тримає оборону на одній із найгарячіших ділянок фронту.
На запитання, чи не буває так, що перебуваючи на позиціях під обстрілами, у голову лізуть зрадливі думки: міг не йти сюди добровольцем, не місити окопну багнюку, щохвилини не наражати на небезпеку своє життя – натомість спілкуватися з друзями, гуляти з дівчатами, одне словом насолоджуватися відносно мирним життям на рідній Волині, Олексій відповів:
– На війні буває тяжко, буває навіть дуже тяжко. Але знаєте, якби кожен взяв на озброєння таку життєву філософію і почав думати тільки про себе – що було б з Україною?