Восени в Україні традиційно справляють багато весіль. А вправні господині, що печуть короваї, мають нагоду поповнити сімейний бюджет. Адже коштує один з головних весільних атрибутів від 200 до 700 гривень.
«За сезон із жовтня і до Великого Посту, з перервою на Різдвяний піст, печу від 120 до 140 короваїв, - каже коровайниця Оксана Бондарчук.
- Усі продукти купую на ринку, звісно, беру лише найкраще. Наприклад, яйця купую домашні, свіжі. Молоко теж домашнє купую, а того з пакетів ніколи не використовую. Замовлення приймаю на 10 днів наперед, бо буває, що за вихідні треба спекти 4 - 5 короваїв».
- Які короваї найчастіше замовляють?
- Переважно покупці хочуть, щоб коровай був і гарний, і дешевий. Найчастіше обирають двоповерхові. Такий коровай важить від п'яти з половиною до шести кілограмів.
Один кілограм коштує 80 гривень. У сумі виходить приблизно 450 - 500 гривень за коровай. На продукти - борошно, яйця, молоко, дріжджі, олію та цукор - витрачаю приблизно 160 - 180 гривень.
- Які традиції пов'язані з випіканням короваїв?
- Цей святковий хліб на весілля мали право пекти лише щасливі в сімейному житті жінки, чоловік мав бути вдома, а не десь у відрядженні, тим паче жінка не могла бути вдовою, - розповідає Галина Олійник, етнограф, старший науковий співробітник Національного центру народної культури "Музей Івана Гончара".
- Вважалося, що кожна коровайниця, випікаючи обрядовий хліб, віддає частку своєї сили, тому дуже важливо, щоб у житті цієї жінки все було гаразд.
Ще один цікавий факт. У піснях, зокрема, співають: «З семи криниць воду носили, з семи мішків пшеницю брали...»
Це свідчить про те, що коровайниці приносили продукти з різних енергетичних місць.
Найчастіше коровай пекли в четвер. Щодо самих коровайниць, то їх могло бути три, чотири, сім і навіть одинадцять. Усе залежало від місцевих традицій. До цих жінок ставилися з великою пошаною, їх зустрічали, приймали в гості, годували, наливали чарку. Коровайницям платили, але не грошима, а хустками та рушниками.
До речі, воду, у якій вони мили руки після випікання короваю, не виливали будь-де. Її несли на тік, тобто на священне місце, де працюють із пшеницею.
- Як колись виглядав коровай?
- Його форма могла бути різною, у деяких регіонах для дівчат могли пекти круглі короваї, а для хлопців - подовгасті. На Київщині, наприклад, робили прямокутні. Коровай міг бути з "підошвою" і без неї, тобто частина короваю могла бути дріжджовою, а частина - пісною. У деяких селах коровай був майже пісний, а в інших місцевостях - дуже солодкий.
Замість короваю на Гуцульщині пекли сирний калач. А на Покутті випікали два калачі, які ставили один на другий. У деяких районах Львівщини в основу короваю викладали дві маленькі обручки з тіста. У тому ж регіоні у коровай ставили гільце - різочку обплітали тістом, на неї чіпляли птахів з тіста і червоні яблука.
- А як його прикрашали?
- Шишками, безконечниками, пташками, яких також робили з тіста. Усередину клали зерно, сіль, цукор і навіть гроші. Щодо прикрас, то, наприклад, сварги-безконечники не допускали в житті пари нічого лихого, а голуби символізували пару.
За тим, яким коровай вдався, передбачали долю молодої пари. Якщо "западався" або тріскав, то це не віщувало нічого хорошого.
У день весілля коровай несли перед молодими як оберіг. А під нього виготовляли особливі рушники, їх вишивала дівчина перед весіллям. Поводилися з короваєм дуже обережно. Часто його подавали на віку діжі, у якій місили тісто.
Юлія СКОРИК, газета Експрес