Тиждень на Волині відзначився початком нового етапу «війни» облдержадміністрації&Ко з більшістю облради&Ко. А ще були протести проти «юліних кіборгів» і активне продовження виборчої кампанії.
Волинський інформпростір не лишився байдужим до звільнення Зураба Аласанії з поста керівника «Суспільного мовлення» – його назвали і таким, що не має стосунку до виборів, і таким, що має до них прямий стосунок. А ще традиційно продовжується непростий та конфліктний перехід парафій із УПЦ МП у Православну церкву України.
Волинське «Чикаго»
«Рівень Чикаго» - так 30 січня оцінив ситуацію із нападами на активістів та політиків на Волині голова облдержадміністрації Олександр Савченко. Він мав на увазі Чикаго 30-х років ХХ століття - легендарні часи, коли у місті було багато гангстерів, а мафіозні клани воювали між собою.
Приводом до такого висновку став підпал техніки, яка належить дружині голови Підгайцівської сільської ради Юрія Семенюка. Семенюк під час виборів 23 грудня став головою новоствореної громади і почав активно формувати навколо себе більшість. Навіть депутати із опозиційного до нього УКРОПу почали вступати у провладну «Солідарність».
Ще у 2016-2017 роках журналісти активно писали про «укропізацію» чи «приватизацію» Волині. Саме в ці часи «невідомі» особи нападали на активістів, стежили за ними і палили майно тим, хто так чи інакше критикував УКРОП або заважав їм. (пізніше у частині цих гріхів звинуватили громадське формування «Варта порядку», створене за підтримки Ігоря Палиці).
Тим не менш, в жодному із випадків не вдалося притягнути винних до відповідальності. Наприклад, за словами начальника ГУ Нацполіції у Волинській області Петра Шпиги, для притягнення до відповідальності винних у нападах на членів атестаційної комісії Богдана Климчука і Сергія Чурікова поки не змогли зібрати достатньо доказів.
«Виявляється, що в нас на Волині десь так рівень Чикаго 30-х років. Коли я це все почитав то мені стало страшно. 69 підпалів з 2014 року. Як завжди в поліції, половина «відмовлена», а половина не розслідується», - заявив цього тижня Савченко.
Після персональної скарги Юрія Семенюка Савченко в екстренному порядку зібрав волинських силовиків та «пригрозив» їм, що коли не будуть ефективно розслідувати злочини, до яких, мовляв, причетний УКРОП, знайде для них заміну зі столиці. При цьому Савченко відкрито заявив про те, що частина волинських посадовців нібито «бояться» Ігоря Палицю більше, ніж своє керівництво..
Проте під час «оголошення бліцкригу» проти УКРОПу та їх «прихвостнів» Олександр Савченко і його команда не до кінця подбали про casus belli, а простіше кажучи, формальний привід для оголошення «війни». У той же день частина активістів, на яких нападали, відмежувалися від асоціації себе із постраждалим Юрієм Семенюком.
«Я вважаю, що некоректно ставити в один ряд Богдана Климчука, Михайла Шелепа, Андрія Д'яченка. Некоректно називати Семенюка «активістом», - пояснює Сергій Чуріков. Вони, мовляв, постраждали за боротьбу із корупцією, а Семенюк якраз може бути місцевим корупціонером – чого це, мовляв, дружина сільського голови володіє такою технікою?...
Втім, Савченко причини свого «заступання» за Семенюка пояснює інакше. Семенюк – у команді «Солідарності», І, за словами опозиційного депутата Олександра Бляшука, мотивував депутатів ради вступати у «Солідарність». Таким чином голова громади прямо пішов проти УКРОПу. Тож президентській команді критично потрібно захистити його та довести, що «своїх» ображати не дають, особливо перед президентськими виборами.
Другий фронт, на якому Волинська ОДА продовжує наступати на умовно «укропівську» облраду - обласний бюджет та обласне комунальне підприємство "Волиньприродресурс". Більше про «бюджетні війни» та «бурштинові» обшуки можна прочитати за посиланням.
...Зрозміло, що ставки напередодні президентських виборів лише зростатимуть. А тому Волинська ОДА (яка навіть через об’єктивні обставини не може не працювати на користь кандидата в президенти Петра Порошенка, не кажучи вже про суб’єктивні...), буде і надалі конфліктувати із опозиційними політсилами.
Чи допоможуть Олександру Савченку волинський силовики - питання відкрите. Безпосередній керівник начальника ГУ Нацполіції у Волинській області Петра Шпиги – не Савченко, а Міністр Арсен Аваков. А той публічно задекларував свою рівновіддаленість від усіх кандидатів. «Ми будемо діяти жорстко - незалежно від яскравості та соціального статусу кандидата, ступеня його опозиційності та провладності!», - заявляв Аваков.
Ліга Волинської ОДА
У Волинській ОДА вміють не тільки «воювати», але і будувати союзи. Цього тижня голови волинських ОТГ заснували «Волинську економічну лігу». До неї вступили вже вступили 12 громад. Під час установчих зборів у музеї Луцького замку також були представники Волинської ОДА, зокрема заступник голови Валентин Цьось. При цьому на зборах не було представників Волинської облради чи партії УКРОП.
Якщо проаналізувати список голів ОТГ, які вступили до ліги, також дізнаємося, що абсолютна більшість із них балотувалися за формальної чи реальної підтримки «Солідарності». Зокрема голова ліги - очільник Любешівської громади Олег Кух до цього був депутатом облради від президентської партії.
«Сьогодні дуже визначальна подія для розвитку та спроможності місцевого самоврядування в області в цілому. В подальшому ми розраховуємо на плідну співпрацю з органами державної влади, народними депутати України та представниками бізнесу... Вірю, що спільними зусиллями ми зробимо місцеве самоврядування самодостатнім, сильним та зробимо Волинь кращою», - так описав мету створення ліги Олег Кух.
Проте, як це часто буває у нашій політиці, є і неофіційна мета – консолідація голів громад навколо адміністрації. І в цьому вони насправді не першопрохідці. Ще з 2015 року нардепи мажоритарники на Волині намагалися допомагати на виборах у межах своїх округів певним кандидатам, які в свою чергу допоможуть на парламентських виборах.
Наприклад, активно сприяв децентралізації і своїм кандидатам на виборах до рад ОТГ в окрузі нардеп Ігор Гузь. В результаті всі голови громад у окрузі №19 так чи інакше співпрацюють із командою депутата. Для постійної співпраці та проведення «тімбілдінгів» Гузь навіть ініціював створення «Асоціації місцевого самоворядування Прибужжя», офіційна мета існування якої – майже така ж, як у «Волинської економічної ліги».
Ймовірно, напередодні парламентських та місцевих виборів ми побачимо ще більше «асоціацій», «ліг», «фондів» та інших формацій, які покликані офіціалізувати зв'язки між різними політиками. Адже разом і батька легше бити, і вибори вигравати, і гроші ділити.
Страсті за Аласанією
31 січня Наглядова рада Національної суспільної телерадіокомпанії України таємним голосуванням вирішила достроково відсторонити Зураба Аласанію з посади голови правління Суспільного мовлення. За таке рішення проголосували 9 членів ради із 16, 3 були проти, а інших не було на засідання під час голосування. Загалом боротьба за крісло голови триває, бо не виключено, що члени ради, які підтримують Аласанію, будуть подавати у суд.
Тим не менш, ця подія спровокувала дискусію про те, чи стало «Суспільне» кращим завдяки Аласанії та його команді. Думки різних волинських експертів та експерток можна прочитати тут.
Якщо коротко, йому вдалося майже повністю деполітизувати мовлення, докорінно змінити стандарти та дуже суттєво оновити кадровий склад мовника. Натомість критики говорять про ослаблення радіонапрямку, надмірну деполітизацію та упередженість Аласанії щодо влади, зокрема чинного президента.
Як на практиці змінилися стандарти: «Суспільне» зокрема і на Волині перестало поширювати інформацію про «паркетні» події та змінило підхід до висвітлення роботи влади. Наприклад, до реформи депутати різних рад мали право «звітувати» перед виборцями в ефірі та розповідати про свої здобутки за власним сценарієм. Так робив наприклад нардеп Ігор Гузь, який під час звітів взагалі був у ефірі без ведучого. Також у ефір виходила, наприклад, програма, присвячена здобуткам фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
Натомість після змін, запроваджених Аласанією «Суспільне» стало значно критичнішим щодо політиків і не дозволяло їм у своєму ефірі нав'язувати власні сценарії та меседжі. Наприклад, під час візиту Петра Порошенка у Луцьк «Суспільне» чи не найкритичніше оцінило дії президента. Їх журналісти зокрема розповідали про людей, яких звозили автобусами на зустріч із президентом. Натомість уявити таку критику президента на дореформному «Суспільному» було б дуже складно.
«Не хочемо бути юліними кіборгами»
28 січня 9 волинських учасників захисту Донецького аеропорту здали нагороди, підписані головою Всеукраїнської спілки учасників бойових дій «Побратими України» Миколою Миньом. А загалом нагороди здавали не тільки волиняни, тому точку кількість потестувальників оцінити складно.
Основна причина - відкрита підтримка ним та всією спілкою «Побратими України» кандидатки на пост Президента України Юлії Тимошенко. Більше того, атовці, які вийшли на сцену із Тимошенко, називали її «політичним кіборгом» та їхнім «головнокомандувачем».
Тому частина «кіборгів» не змогла змиритися із таким градусом пафосу щодо політикині, яка свого часу укладала угоди із російським президентом. Та й загалом багато із них вважають, що люди у формі не мають права агітувати за політиків.
Також волинських кіборгів, які здали нагороди зокрема обурює і те, що Микола Миньо використовує свій статус у політичних цілях і працює на користь політиків, які роблять ставку на Тимошенко, а не Петра Порошенка. Зокрема йдеться про Віктора Балогу. Мовляв у них з Миньо спільне походження - із Закарпаття та спільні інтереси.
Натомість волинські представники спілки та партії «Побратимів України» заявляють, що вони щиро підтримують Тимошенко, але не її партію «Батьківщина». Проте за їх словами, до чинного президента значно більше питань щодо «заробляння на війні».
Більше про суперечку можна прочитати тут.
Антон Бугайчук (для «Першого»)
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
