Як зрозуміти, чи щасливі твої підлеглі, чому гроші не мотивують людей працювати краще, як щастя працівників пов’язане із успіхом бізнесу та що потрібно, аби колектив був щасливим – про це йшлося під час четвертого HR-форуму в Луцьку.
Знаннями про щастя на роботі ділилась киянка Ірина Примак. Вона – автор проекту «Інституту корпоративного щастя», HR-маркетолог, бізнес-консультант із брендингу працедавців СЕО-консалтингової компанії «Do Marketing».
* * *
«Яке у більшості людей ставлення до роботи? Це щось таке, що треба відробити, якийсь тягар, якого треба позбутись, щоб скоріше відпочивати. Але якщо порівняти стан бездіяльності і роботи, то у нас більше приводів бути щасливим саме в роботі. Тому що там ми серед людей, там у нас є цілі, яких ми досягаємо».
* * *
«Є така думка, що щастя – це задоволення. І тоді починається: на тобі те, на тобі це. А воно не спрацьовує. Тому що чим більше ти отримуєш, тим більше зростають потреби»
* * *
«Людей мотивують не гроші. Гроші мотивують людей ненадовго. Людською мовою кажучи: «До хорошого звикаєш швидко». Гроші мотивують 2-3 місяці. Далі це не працює».
* * *
«Це суто наше: «Бажаємо успіхів в роботі і щастя в особистому житті». Щастя у нас там: на відпочинку, вдома... Це діти, кохання, природа, весна – все що завгодно. Отам у нас щастя, а на роботі треба роботу робити. Робота не для щастя».
* * *
«Скільки часу ми проводимо на роботі? Я вже не говорю за фізичну працю, а думками. Ми тільки їдемо на роботу, а вже на роботі. Ми цілі вихідні думаємо про роботу. Соцмережі зробили такий доступ до нас, що ми на роботі цілодобово. Та в будь-який час ми на роботі. Ми у вихідні, у відпустці – на роботі».
* * *
«Є таке переконання у багатьох бізнесменів, що в бізнесі головне прибуток: збільшення продажів, освоєння ринку, виведення нових брендів. А щастя людей – це не його тема.
Багато власників кажуть: «Я даю роботу, плачу їм зарплату, вони вже від цього мають бути щасливими». Це не працює».
* * *
«Щасливе покоління Y (люди, які народилися у період з 1981 по 1994 роки – Авт.). Воно особливе. Воно не таке, як попереднє покоління, для якого робота – сенс життя, яке боїться втратити роботу, яке готові вмерти на роботі».
Це покоління, яке інтуїтивно більш щасливе, ніж попереднє покоління.
Представників покоління Х (люди,що народилися між 1983 і 1999 роками – авт.) ми вчимо бути щасливими. А де покоління Y навпаки: їх не треба вчити бути щасливими, їх не треба робити нещасними.
Вони не будуть робити роботу, від якої вони не отримують задоволення. І вони не будуть братись за роботу, в якій вони не бачать сенсу. В них перше питання: «А для чого?» Тому вони такі соціально активні і серед них багато волонтерів.
Вони народились із думкою, що вони хочуть робити світ кращим. Тому молодь хоче йти в компанії з глобальною місією».
Читайте також: «Шукайте їх в Інстаграмі». Як взяти на роботу людину з покоління Z. Лекція у Луцьку
* * *
«Моя колега з відомої агенції розказує, що до неї приходить на роботу влаштовуватись молодий спеціаліст.
Каже: «Я маю освіту піарника, але не маю досвіду. Не маю зав’язків з журналістами, але дуже хочу у вас працювати. Але я маю декілька моментів. Я на роботу готовий приходити після 12 години, тому що в мене до 12 англійська. Працювати буду до 18, бо далі у мене йога. І на зиму я їду в Індію, тому що мене парить ця зима, ця сірість і холод». А як так? Виявляється для них робота – одна із сфер життя. Точно така ж важливо, як здоров’я, сім’я, особисте життя, хобі…»
* * *
«Корпоративне щастя – це зовсім не плюшки-печенюшки. Це про особливе ставлення до людей. В якийсь важливо задуматись про людей: чи щасливі вони на роботі? Не тільки чи ефективні, продуктивні, а й чи щасливі».
* * *
«Основний потенціал для розвитку і прибутку знаходиться всередині бізнесу. Щасливі люди більш ефективні, продуктивні, більш схильні до змін, більш гнучкі. У них більше продажів. Це логічно, тому що до щасливих людей люди тягнуться».
* * *
«Як поміряти, чи щасливі люди, які у вас працюють? Треба дати відповіді на ці питання:
1. Яку провідну емоцію ви використовуєте в управління персоналом? (Страх, агресія, щастя)
2. Як у вашій компанії люди спілкуються один з одним і як реагують на чужих людей?
Де щасливі люди, там радісно реагують. Де нещасні – вони кожну нову людину сприймають як загрозу: «Що це ще нове до нас привалило?»
3. З яким настроєм люди ідуть з роботи і приходять на неї?
4. Як у вас прийнято спілкуватись? Що у вас частіше – критика, знецінення чи подяка, компліменти, заохочення?
Успіх бізнесу залежить від атмосфери в компанії. Має бути три позитивних репліки до однієї негативної. Найбільш успішні компанії, де десять позитивних реплік до однієї негативної.
5. Чи залежить щастя працівників від дня тижня?
Якщо ваші люди підозріло радіють п’ятниці і стогнуть щодо понеділка, тут можна щось запідозрити».
* * *
«Чому не всі люди люблять ходити на роботу? Бо них ставляться як до функцій: ти – бухгалтер. І все. А за цим «ти – бухгалтер» є людина, особистість. У неї є свої цілі, інтереси, таланти, проблеми».
* * *
«Я працювала в компанії 8 років і звільнилась в крайній стадії емоційного вигорання, внутрішній кризі цінностей. Я зрозуміла, що не можу пропонувати людям купляти послуги, які насправді їм не настільки потрібні».
* * *
«Я вивела власну модель, від чого залежить щастя на роботі. Виявляється, є чотири складові щастя. Сенс, стосунки, розвиток і стан (нудьги, стресу або щастя – Авт.). Баланс – це не про те, що всього має бути по 25 %. Баланс – це про те, наскільки ви задоволені тим чи іншим і наскільки воно присутнє у вашій роботі. Чому важлива присутність усіх чотирьох складових? Уявімо, що у нас і стосунки з колегами гарні, і розвиваємось, і стан ніби гарний, є настрій працювати, а сенсу нема. Що тоді людина буде відчувати? Пусте життя. Пройде 3 роки, 5 років – пусто, ніякої користі».
* * *
«Психологи називають наш час «ерою вигорілого покоління». Особливо якщо ми говоримо про покоління Х. Ігрики (покоління Y – Авт.) не дозволяють над собою це робити».
* * *
«Додайте людям сенсу. Коли те, що вони роблять, приносить їм користь особисто. Коли те, чим вони займаються, приносить їм задоволення і користь іншим людям.
Не завжди люди можуть в чужому бізнесі знайти свій сенс. Люди бачать сенс в роботі, коли є самореалізація. Люди бачать сенс, коли їхні цінності співпадають з корпоративними цінностями».
* * *
«Як у нас цілі формулються? Збільшити прибуток на 50 %. Сильно вас це драйвує? Що вам з того? Треба цілі формулювати таким чином, щоб людей це драйвило. З’являються місії…
Може бути так, що ваш бізнес не дуже соціально направлений. Це може бути і алкоголь, і тютюн. І просто ви в одному місці купуєте дешево, а продаєте дорого. Нема тут місії. Не рятуєте ви світ.
Тоді як палочка-виручалочка з’являється корпоративна соціальна відповідальність: давайте частину прибутку інвестувати у добробут нашого міста або наших працівників. Тоді з’являється сенс».
Текст: Наталя ХВЕСИК
Фото: Ірина КАБАНОВА
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
