Перехід парафій від УПЦ Московського патріархату до ПЦУ спровокував чимало труднощів та конфліктів, цілком мирських і навіть бюрократичних. А ще – інформаційних маніпуляцій.
Церковники (ще ті «гравці словами»), вправно подають інформацію саме так, як вигідно їм. Кажуть «громада» - і забувають вказати, що у ній всього кілька десятків людей (на противагу решті членів парафії, яких там кілька сотень). Посилаються на закони та ігнорують той факт, що закони в частині регулювання релігійного життя – часто декларативні і неконкретні. Говорять про патріотизм – і не враховують, що у питаннях віри українці керуються часто іншими факторами (зокрема – авторитетним словом священика).
Перший спробував розібратися у найбільш суперечливих питаннях церковної міграції. (При цьому тут ми не говоримо про причини того, чому люди переходять до нової церкви або відмовляються від цього).
Як рахують кількість прихожан, які «за» чи «проти» переходу?
Не існує посвідчень члена релігійної громади. Такі об’єднання не мають фіксованого членства. Прес-секретар Волинської єпархії УПЦ МП Олег Точинський зізнається: це їх «підкошує». Бо складно довести право (чи його відсутність) людини підписуватися за перехід парафії.
«Зараз, на жаль, ми із цією проблемою стикаємося. Ця правова колізія нас і підкошує та з'їдає. В статутах йдеться: «Членом релігійної організації вважається людина, яка регулярно відвідує богослужіння, бере участь у таїнствах та активну участь у житті парафії», – коментує Точинський.
Проте ніхто точно не може встановити, що таке «регулярно». На це в УПЦ МП є доволі слабкий аргумент: «Кожен священик на місці своїх людей знає».
Не мають чітких цифр і в Православній церкві України. Там переконують - членами релігійної громади потрібно вважати не усіх мешканців села, а лише православних вірян, навіть, якщо вони ходять до храму нечасто. Хоча, серед парафіян можуть бути люди з інших сіл чи міст.
«Якщо у нас із Жидичина багато людей їздять в храм у Княгининок до отця Михайла Бучака на службу, в луцький кафедральний собор, але вони тут живуть, їх можна вважати громадою? Мені здається, так. Тому що треба задавати питання, а чому вони їдуть в Княгининок і чому вони їдуть в Луцьк, а не йдуть у свою сільську церкву? Тому що вони для себе давно визначилися, що вони не будуть ходити в ту релігійну структуру, яка, грубо кажучи, тут представляє «руський мір», - каже настоятель Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря, архімандрит Константин Марченко.
Чи можуть в одній церкві вжитися дві громади?
У січні вступили в силу зміни до закону «Про свободу совісті та релігійні організації». Ці зміни покликані врегулювати процедуру переходу парафій, зокрема переходи з УПЦ МП до УПЦ (ПЦУ). Аби перейти парафії у нову церкву, потрібно зібрати 2/3 голосів на зборах парафії.
Частина громади, що не згодна з таким рішенням, має право створити нову громаду і укласти договір про порядок користування культовою спорудою і майном з власником (користувачем).
Іншими словами – мова йде про спільне використання одного храму. Найчастіше на практиці мова йде по почергове богослужіння (одна неділя – одна громада, інша – інша).
Речник Волинської єпархії УПЦ МП Олег Точинський каже, що їм відмовляють у такому праві. Як приклад наводить село Нічогівка, де, з його слів, близько 40 прихожан не захотіли перейти у нову церкву і утворили власну громаду. В УПЦ МП нарікають - парафіяни моляться у старій хаті без світла і тепла.
Натомість Красновільський сільський голова, в підпорядкуванні якого знаходиться і село Нічогівка, Федір Світач каже, що прихожани УПЦ МП навіть не звертались до сільради з проханням підшукати більш комфортне приміщення. Тому богослужіння у занедбаній хаті - їхній вибір.
Що таке збори громади і чому через них так багато суперечок?
Збори громади – це умовний «колективний орган», який в праві вирішувати долю підпорядкування храму. Відтак це – чи не найважливіший момент як для переходу, так і для протидії цьому.
Відтак в УПЦ МП намагаються використовувати таку технологію як «збори на випередження». Священик оголошує збори, на які приходять саме «вірні» йому прихожани (інколи на них – не більше кількох десятків людей). Там від імені всієї парафії оголошують, що вони проти переходу. І по тому інформують: «громада села такого-то заявила, що вона лишається з УПЦ МП».
Так було, наприклад, у селі Мишів Іваничівського району, де 200 людей проголосувало за те, щоб залишитись у складі УПЦ МП, а 300 - за те, щоб перейти до ПЦУ. Хоча, як з’ясувалось згодом, офіційних зборів у той день в селі взагалі не відбувалось - протоколів ніхто не оформлював. Тож в селі вирішили провести зібрання, як належить, за тиждень - 10 лютого. Тоді й сподіваються вирішити долю Свято-Миколаївської церкви, яка збудована ще у 1885 році.
Коли ж збори провели не тільки УПЦ МП – їх прихильники інколи заявляють про «маніпуляції» - мовляв, у тих зборах беруть участь люди, які не мають права називатися прихожанами храму.
Наприклад, за словами Олега Точинського, у селі Скобелка Горохівсього району серед організаторів переходу були протестант і чоловік, який зізнався, що не був у церкві з 2014 року. «Це не відповідає не тільки статуту, але і здоровому глузду», - вважає Точинський.
Хоча, у самій Скобелці ініціатори переходу до ПЦУ наголошували - спостерігати за зборами громади можуть усі, а от голосувати - лише члени релігійної громади. Врешті, близько семисот людей виступили за перехід до ПЦУ, три десятки - вирішили залишитись в УПЦ МП.
«У нас приблизно тисяча, трошки більше людей, які мають право голосу, які старші 18-ти років. За моєю інформацією, понад сімсот людей висловились за перехід у Помісну православну церкву. З тої сторони від священика теж ходили, але там питання неправильно ставили: ти за священика чи не за священика. Там за церкву взагалі мови не було», – стверджує сільський голова Скобелки Михайло Цуцман.
Священик Назарій Філіпович, який належить до УПЦ МП, пропонував служити у храмі по черзі, однак місцеві відмовились.
Чим аргументує МП, коли не визнає перехід громади у нову церкву?
«Ми розуміємо під переходом ситуацію, коли були правильно проведені збори парафіян, вони були очолені нашими священнослужителями, які є настоятелями громад і за законом є керівниками юридичних осіб. Вони скликали ці збори відповідно до статуту і зі свого боку висловили бажання переходити в новоутворену конфесію. Потім ці священнослужителі звертатися до нас, просили віддати особові справи. Тобто людина пропрацювали скількись років в одній організації та хоче перейти в іншу. Тобто якщо все правильно задокументовано і зафіксовано, людина може перейти без заперечень», - пояснює Олег Точинський.
Різниця насправді суттєва: 31 січня у Волинській єпархії ПЦУ заявили про 16 парафій, які на їх думку, перейшли в нову церкву. Більше того, на практиці ініціативні групи щодо переходу створювалися вже у понад 30 волинських парафіях.
А от в УПЦ МП станом на 29 січня визнали лише два переходи парафій на Волині – у селах Мерва та Новостав Горохівського району.
Антон Бугайчук та Віта Сахнік (для "Першого")
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
