«Його постійно тягнуло на схід». На Волині поховали Героя Володимира Нероду

«Його постійно тягнуло на схід». На Волині поховали Героя Володимира Нероду

Волиняни попрощалися із 25-річним захисником Володимиром Неродою, який загинув 13 жовтня на Донеччині.  

Провести Героя в останню дорогу прийшли сотні людей. Принесли багато квітів у пам'ять про його внесок в перемогу.

Відспівали загиблого у храмі села Дерно. Поховали у селі Мощаниця, звідки юнак родом.

Володимир Нерода був учасником АТО. Вперше пішов на фронт, як виповнилося 19 років. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді.

У 2018 році він отримав тяжкі поранення, після яких лікарі не давали шансів на життя. Володимир тоді вижив. Лікувався в Україні та Німеччині. За кордом йому зробити пересадку нерва, таким чином врятувавши руку.

У 2019 році через проблеми зі здоров’ям звільнився із ЗСУ. Проходив реабілітацію, в рамках якої почав займатися стрільбою з лука.

Це давалося йому нелегко, оскільки він переніс важкі поранення. Попри це він не здавався і продовжував тренування. Став членом клубу стрільби з лука «Луцькі соколи».

У 2020 році зайняв перше місце в категорії «Початківці» в онлайн змаганнях «Ігри Нескорених 2.0». Мріяв потрапити в збірну «Ігор Нескорених».

Коли почалося вторгнення росіян, юнак знову взяв до рук зброю.

«Коли почалась агресія росії, Володимир приїхав в Луцьк із центру реабілітації, що на Львівщині. Додому не поїхав, а приєднався до тероборони, – пригадує побратим Павло Ковальський, з яким Володимир був в одному підрозділі.

«Він був позитивний, яскравий, не міг сидіти на місці, не міг чекати, відразу йшов щось робити, хотів бути корисним у будь-якій ситуації. Виконував всі завдання, які йому ставили. Обов’язково доповідав про те, як справився. Був відповідальний у всіх процесах, де його просили щось зробити чи допомогти. Він вів за собою хлопців, хоча мав важкі наслідки поранення ще зі служби у 14 бригаді», – каже Павло Ковальський.

«Він один із перших прийшов в тероборону і відразу заступив на чергування. 25 лютого отримав зброю і ніс чергування з охорони обласної лікарні й Луцького пологового будинку. Щодня й щоночі протягом двох тижнів він був на службі», – розповідає побратим Ярослав Мудрик.

З його слів, Володимир Нерода був дуже добрий і надійний.

«Його постійно тягнуло на схід. Не міг тут знаходитися. Загинув як Герой. Поліз витягувати пораненого товариша і в цей час прилетів снаряд. Це найвищий подвиг, який може бути, – коли людина кладе своє життя, щоб допомогти пораненому», – додав Ярослав Мудрик.

«Я б йому дозволив закривати свою спину. Коли так кажуть про людину – це найвищий ступінь довіри серед військових», – наголосив інший військовий, який побажав не вказувати ім’я.

«Володимир – надійний, порядний, чесний. Упродовж п’яти місяців їздив зі мною на чергування у складі батальйону оперативного реагування «Луцьк». Потім він звільнився і пішов у добровольчий батальйон ОУН. Його не призвали після травми, то він сам пішов на передову», – ділиться побратим Євген Ткачук.

«В батальйоні ОУН він мав позивний Токар, а в нас – Малий. Був молодий, енергійний, дуже добрий, скрізь старався бути першим. Страху не мав. Безвідмовний. Найчастіше заступав на чергування замість когось», – розповів побратим з позивним Вітамін.

Священник Валерій Чернюк поділився, що незадовго до загибелі Володимир зателефонував йому і попросив: «Батюшка, помоліться за нас, щоб ми витримали цього ворога, який ганебно знущається і плюндрує нашу землю».

«Він говорив, ніби прощаючись зі світом і відкинувши життєві турботи. Він рвався у бій і перед тим сповідався і причащався, ніби відчував, що Господь готує його на цю стежку. Сьогодні чуємо заспокійливі слова від Бога: «Немає більшої любові понад ту, як хто душу свою віддасть за друзів своїх» (цитата з Євангелія від Івана, 15 глава, 13 вірш – ред.), – сказав Валерій Чернюк.

Він висловив співчуття батькам через втрату сина і подякував за його подвиг.

Прощання продовжилося у селі Мощаниця. Місцеві жителі зустріли Героя живим коридором, а дорогу від в’їзду в село до кладовища встеляли квітами.

Весь час церемонію прощання супроводжував оркестр Волинського прикордонного загону, який зіграв поховальні марші для вшанування загиблого.

Текст та фото: Наталя Хвесик

Редакція висловлює співчуття родині...


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Кондитерка з Луцька передає бійцям печиво з їстівними малюнками
Наступна новина Громада на Волині на колінах провела в останню путь полеглого захисника Петра Дем'яника
Останні новини
Схожі новини