3-го листопада. Рівно два місяці, як на війні з росіянами загинула волинянка Олена Созонюк. ЇЇ всі звуть просто Оленкою. Під приміщенням Ковельського міськрайонного суду - людно. Тут багато чоловіків у формі ЗСУ, багато журналістів і цілий гурт односельчан Оленки, у декого із них синьо-жовті прапори на плечах.
До входу несміливо прямує четверо: Василь та Віра Созонюки з внучкою Оксанкою та адвокат Максим Ткачук. Подружжя згодом повертається. Дістає з кулька портрет доньки. З тим портретом у руках батько повільно і важко йде у натовп…
Йому сьогодні багато разів доведеться розповідати, чому сюди прийшов. І яка вона, донька з портрету.
- Це наша дочка, Оленка. Військовий медик. Вона ще з 2015-го року пішла в АТО. А перед тим була на Майдані. Її було не спинити, у неї такий характер. Вона була дуже вольова: що задумала - все зробить. І справедлива, - пояснюватиме Віра Созонюк, однією рукою тримаючись за світлину, іншою - за руку внучки.
- Вона вся в мене. Відмовляли, як приїжджала, але вона сказала: “Я своїх хлопців не кину”, - додає батько.
Олена потрапила на службу кухарем, але дуже хотіла бути медиком і цілеспрямовано до цього готувалася. Коли народилася її донька Оксанка, змогла всього на сім місяців затриматися вдома - знову повернулася на фронт. Загинула, рятуючи бійця на Донеччині.
* * *
2-го листопада у Ковелі розглядали справу за позовом священника УПЦ МП, колишнього настоятеля Хресто-Воздвиженського храму села Обеніжі Ковельського району Святослава Чижука - про умисні легкі тілесні ушкодження. Обвинувачений - батько загиблої Олени Созонюк, який ніби спричинив ті ушкодження. Василь Созонюк пройшов війну в Афганістані, був поранений, досі ходить із осколком в голові, відстоював у своєму селі українську церкву і втратив доньку на війні з Росією.
- Якби мені отак сказали, що я вже гроші за загиблу доньку отримала і можу тепер заплатити, то я, повірте, зарізала б! - емоційно пояснюватиме односельчанка Василя, чому він не стримався і штовхнув Святослава Чижука.
Священник каже: побив.
загиблої доньки Олени
Обвинувачують Василя Созонюка за ч1 ст 125 ККУ. Ця стаття передбачає відповідальність за такі дії у вигляді штрафу (50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян), громадських робіт на строк до 200 годин чи виправних робіт на один рік.
Село Обеніжі дружно стало на захист згорьованих батьків. Як і бойові побратими Оленки.
«Захистити Оленку»
Одними з перших приїздять під суд медійники. В суді журналістів зустрічають напружено. І не раз наголошують, що рішення про те, можна бути присутніми на засіданні чи ні, прийме головуючий суддя. Журналісти не проти.
Однак реакція на банальне прагнення показати процес публічно дещо дивує.
Із 10-ї години у дворі стає гамірно. Окрім поліції, яка чатує збоку, сюди жваво з’їжджаються люди, які хочуть підтримати родину Созонюків із Обеніж. Їхні аргументи зводяться до єдиного: ніхто не дозволить образити, принизити, провокувати чи переслідувати батька військовослужбовиці, яка рятувала бійців від загибелі. Багато з присутніх під судом їй вдячні за життя. Частина її побратимів прибули у Ковель просто з госпіталів, в яких лікуються нині.
«Цілий взвод приїхав захистити Оленку», - скажуть вони.
Дехто з військових - просто з фронту.
Що їх змусило?
одна з тих, хто закликав не бути байдужими до цього суду
Великого резонансу на Волині набула історія навколо позову до суду проти батька бойової медички 14-ї ОМБр Олени Созонюк із Обеніжів. 28-річна Олена була військовою лікаркою і вболівала за незалежність України.
Її батько Василь Созонюк у рідному селі з початком відкритого вторгнення був одним із тих, хто взявся мотивувати сільську громаду, прихожан тамтешнього Хресто-Воздвиженського храму перейти від УПЦ до ПЦУ. Що люди й зробили.
Священник Святослав Чижук лишився вірним УПЦ МП. Звідси, переконують селяни, і почався конфлікт батюшки із родиною загиблої та багатьма іншими родинами з цього села, які вважають, що церква має бути одна і - українська, а не московська.
Зі слів односельчан, Святослав Чижук після цього, знаючи емоційність Василя Созонюка і його чутливість, постійно провокує чоловіка. Наприклад, навмисне зустрічає його з автобуса і йде говорити, чіпаючи колючими фразами. 5-го серпня священник і сказав Василеві фразу, після якої між ними виникла шарпанина.
- Я тоді йшов додому, а він назустріч із однією жінкою, в якої він править у хаті. І сміється мені в очі. А я кажу: «Чого ти смієшся? Що моя дочка загинула?». Взяв і відштовхнув просто, а він написав, що я його побив. Він спитав, чому я не прийшов на суд, бо, мовляв, я йому винен гроші. І я їх маю заплатити, бо получив за загибшу, - пояснює Василь.
Ті, хто прийшов на цей суд стати на бік Созонюків, вважають сам факт появи такого позову і такої судової справи - ганебним. Його мало б не бути з поваги до пам'яті про людину, яка віддала життя за мир в Україні, та до її батьків.
- Ми приїхали сюди, бо немає такого бути, як оцей суд. Ми воюємо з Росією, а деякі люди сповідують віру, навязану нею ж. Я навіть священником його називати не буду. Він каже, що церкву закрили через Оленчиного батька, як може таке бути? Це воля громади. Ми живемо в Україні, в нас має бути своя церква, а росія вбиває кожен день людей і нищить все, - каже Юрій, військовослужбовець 14 ОМБр і побратим Олени.
- Вона хотіла, щоб Україна була незалежна. Вона любила свою доньку дуже і мріяла, щоб та росла в нормальній Україні. Ми всі, хто приїхав, обмежено придатні, прибули з госпіталів, хто звідки міг. Маємо змогу - їхали сюди підтримати батьків. Ми не можемо лишити це питання, бо Оленка - то наш друг, - наголошує військовослужбовець ЗСУ Юрій Левковський.
Такий же бойовий медик, як Олена, ковельчанин Сергій Приходько приїхав на цей суд просто з фронту. Вперше за 8 місяців - удома.
- Чому? Тому що Олену знав ще до Революції гідності. То все було в мене на очах: спершу вона їхала на Майдан, потім у нас в Турійську, де я працював у лікарні, проходила медкомісію. І в квітні 2015-го вона пішла на контракт. Весь оцей період війни до 3-го вересня ми постійно один одному допомагали, хоч служимо в різних бригадах. Ця ситуація абсурдна. Її не мало б бути. А якщо він порядна людина, то мав би забрати заяву - і по всьому, - вважає Сергій.
«Хто може таке витримати?»
Розголосу цій справі надала сестра-близнючка Олени - Ольга. Вона написала допис у фейсбуці про ситуацію із судом. Це одразу привернуло увагу військових, громадських активістів, журналістів. Мешканці Обеніжів теж гуртом приїхали на суд.
Усі розповідають, що священник навмисне провокує Василя Созонюка через неприязнь на грунті історії про перехід церкви у ПЦУ.
- Ми ще з 2014-го року почали говорити про українську церкву. Вася приходив весь час до нього (священника, - авт.). Я мовчала, бо співала в хорі. Але священик постійно повторював, що Василь з ним говорить на цю тему і, певне, вже був на нього через це злий. Коли у нас провели збори, і всі люди захотіли перейти в українську церкву, він відмовився переходити з нами, хоч ми просили. І от з Василем він весь час сварився, мовляв, це через нього, - розказує Віра Созонюк.
боїться, що заберуть внучку...
Жінка, яка втратила доньку на війні, дуже боїться втратити внучку. Священик Чижук так часто, кажуть в селі, розповідає про свою впливовість, що бабуся думає, що це якимось чином призведе до того, що їй не дадуть виховувати дівчинку.
Сьогодні Оксанці - три з половиною. Мовляв, а раптом хтось доведе, що вона не так утримує дитину?
- Я до неї, як до доньки. Навіть більше - це ж внучка! Боюся тепер, щоб її у мене не забрали, - пояснює.
Голова Турійської тергромади Олексій Безсмертний, який теж був у суді, запевнив, що бабусю вже призначили опікуном дівчинки, а візит служби у справах дітей був формальний: вони мусять відвідувати такі родини. Мовляв, до цієї сім'ї, до умов чи до будь чого іншого у фахівців - жодних претензій, то ж рідні загиблої можуть не хвилюватися.
Мешканці Обеніжів пояснюють свою позицію тим, що втомилися від поведінки колишнього настоятеля їхньої церкви. Селяни розповідають: мовляв, чули від священика погрози про «чеченців, які прийдуть і будуть тут гвалтувати і вбивати кожного пецеушника». Про те, що веде себе неадекватно і з неповагою ставиться до селян.
- Те, що він провокує, бачило багато людей. І якщо треба, прийдуть у суд і розкажуть. У нас це є зафіксоване на відео. Людина пройшла Афган. Трохи він, може, не такий, але кожен раз його смикати, хто може таке витримати? Чижук постійно ходить там, де Василь. Він знає, що в неділю Василь приїжджає в обід додому. Він завжди його чекає і починає провокувати. Здорова людина, яка втратила дитину, не витримає. А хвора й з інвалідністю після війни, яка чує «дай гроші, бо ти отримав за дочку»? Це край, - каже мешканка Обеніжів Людмила.
Нині служби Святослав Чижук проводить у хатах прихожан, їх з десяток. Ні у судовій залі, ні навколо неї не було нікого, хто б став на його захист.
Суд іде. Чекати за дверима
Судове засідання починається із невеликим запізненням. Зрештою всіх просять до зали. За трохи журналістам кажуть її залишити. Всім. Чекати за дверима.
Суддя Андрій Чалий тим часом починає розгляд. Хто у цій справі хто, журналісти не чують. А працівниця суду поза тим медійникам під дверима жваво пояснює, що будуть чекати, скільки треба. І взагалі, мовляв, у них масковий режим… Натякаючи, що ЗМІ у цей суд могли і не пустити, прикриваючись ковідом. Сама - без маски. Як і всі працівники цього ж суду.
За трохи Андрій Чалий виходить із зали і йде донизу східцями. Нам пояснюють: розглядає клопотання журналістів. Віримо на слово, бо не чули ж.
Повертається за хвилин 40.
Увесь цей час у залі сидять батьки, військові, громадські активісти і представники сторін. Точніше - однієї. Ні священика Чижука, ні його адвоката не видно.
Андрій Чалий зауважує: адвокат обвинуваченого Максим Ткачук клопочеться про відкладення розгляду справи задля ознайомлення з її матеріалами, позаяк ще не встиг.
Потерпілий же клопотався про те, аби справу розглядали без його присутності.
Прокурор Олександр Омельчук заперечив.
- Оскільки дане кримінальне провадження відносить до категорії приватного звинувачення, а він в судовому засіданні на даний час не був допитаний, то задля всесторонності та об'єктивності прийняття рішення судом я вважаю, що його присутність обов'язкова, - зазначив прокурор.
Адвокат Максим Ткачук теж зауважив, що вважає, що в клопотанні потерпілого про проведення судового засідання без його участі варто відмовити. Свої ж клопотання у разі цього він готовий відкликати, бо й так матиме час на ознайомлення.
- Суд на місці постановив…
Словом, наступне засідання відбудеться 14 листопада о 14-й годині. У проханні потерпілому відмовили і мають «здійснити заходи щодо виклику» його до суду.
Як пояснив адвокат Василя Созонюка, якщо священник і надалі уникатиме судового засідання, мають намір «клопотати до суду про зобов'язання потерпілого надати докази поважності неприбуття». А якщо таких не буде, то «клопотатимемо про накладення грошового стягнення чи примусовий привід до суду».
І на вас - в суд
Зі священником Святославом Чижуком журналісти змогли коротко поспілкуватися після суду - телефоном. Він попередив, що вся розмова з медійникам записується і раптом що - він подаватиме до суду і на них.
- Тому що я бачив, що там збираються люди, агресивно налаштовані. Я один, їх багато. Це небезпечно, - так пояснив він своє рішення не приходити на суд 3-го листопада.
Селяни, які зібралися під судом, усі дружно зводять наклеп на нього, вважає священик.
Чи прийде він наступного разу? Зробить так, «як порадить адвокат». Бо не знає, чи «доживе» до тієї пори. Те, що провокував, - заперечує.
- Мене побили не дуже, але я вважаю, що будь-яку людину ніхто не має права бити. Я нікого не провокував. Стараюся уникати стосунків із батьком, він агресивно налаштований, висловлюється нецензурно, кричить. Це видумки. Я ніколи в житті не просив у нього грошей і не вимагав.
Свою церкву Святослав Чижук називає «самою патріотичною». А у телефонній розмові із журналістами розказує, як громада помагає ЗСУ.
- Я маю право вільного віросповідання в нашій незалежній державі. Ніхто не має права чинити на мене тиск. Наша релігійна громада не заборонена в українській державі. Наша церква - українська православна. Сама патріотична, сама краща церква на світі. Ми намагаємося допомагати нашим воїнам. Вам відомо, що ми займалися виробництвом консервації? Ми виробляли 80 банок на день. Вам відомо, що наша релігійна громада перерахувала на автомобіль Лєни Созонюк 5 тисяч гривень, бо збирали. Ніхто з села не дав більше, я особисто жертвував, - каже.
* * *
Той, хто подав до суду на батька загиблої у бою медички, тепер запевняє, що молиться за його доньку.
- За Олену я молюсь. В дорослому віці, на жаль, я з нею не спілкувався. Зустріч була не зовсім приємною. Хоча я був радий її бачити. У мене є відео зустрічі. Якщо вам цікаво, я міг би вам його предоставити (кажемо, що цікаво, - авт.). Хоча вибачаюсь… Напевне, я не буду вам його показувати. Тому що там фігурує загибла, це буде негарно, - каже.
Про яку зустріч йдеться? Селяни та рідні Олени Созонюк розповідають, що під час останнього приїзду в село медичка бачилася зі священником. Той у гніві через історію з церквою підійшов і спитав, кажуть люди: «Ти ще жива?».
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА
Фото: Людмила ГЕРАСИМЮК
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
