У 2030-му цій споруді буде сто років. Її будували як унікальну віллу, втіливши в тих мурах найсучасніші на ту пору віяння архітектури і бачення автора цього проєкту Мар’яна Лялевича. Коли цей архітектор планував луцький Bank Rolny він був уже академіком, професором кафедри архітектури Варшавської політехніки.
Цю споруду будували величною, помпезною і красивою. Вона занепадає з обдертими стінами, наживо вирваними трубами, дірками у стелі. Пережила війну. Але впасти ці стіни можуть не від війни. Гниє у самісінькому центрі Луцька. Міста, де часто говорять про цінність минулого.
За іронією долі, колишній Земельний банк (на ту пору його увінчувала вивіска «Bank Rolny») в радянські роки «перехрестили» на Будинок офіцерів. І де в Луцьку Земельний банк, знають одиниці. А де Будинок офіцерів – чи не кожен. За 9 років до сторіччя споруди у місті заговорили про те, як її не втратити.
Пояснюємо, що там унікального і чому пам’ятку 30-х років треба рятувати,
але цього не роблять.
Як стверджують історики, першими монументальними спорудами, які взялася будувати польська влада на волинських землях, були …банки. Банк польський потім став Нацбанком. Банк сільськогосподарський – Будинком офіцерів. Але якщо перша споруда збережена у нормальному стані, то друга має всі шанси канути в Лету.
Чому це цінно?
Земельний банк проєктували у 1928 році, відкрили установу в листопаді 1930-го за участі місцевої і немісцевої еліти. Автор проєкту - архітектор Мар’ян Лялевич, працював у жанрі академічного класицизму. Проєкти академіка – то банки, палаци, приватні будинки, держустанови, тогочасні офіси відомих фірм, навіть храми у Польщі, в Москві та Петербурзі.
Його часто називають архітектором світового рівня і «петербурзьким зодчим», адже до 1918 поляк Лялевич працював в Росії. Очолював Петербурзьке товариство архітекторів, працював архітектором при Зимовому палаці, а у 1918 емігрував до Польщі, де став викладати у Варшавській політехніці. Згодом був проректором того вузу. Загинув під час Варшавського повстання у 1944 році.
Лялевича часто звуть «зодчим банків». У його творчому доробку – чимало банківських монументальних споруд на території Польщі та Росії.
Цей архітектор чимало зробив для збереження пам’яток. За іронією долі, той, чия споруда руйнується в центрі Луцька, від 1909 року очолював Варшавське товариство опіки над пам'ятками.
Луцький земельний банк об’єднував дві споруди: це не лише власне банк, а й будинок за ним, де жили працівники установи. Корпус банку має два флігелі по боках. Нині вони теж у занедбаному стані. Будівля - триповерхова. У радянські роки у внутрішньому дворі була зведена ще одна споруда, яку використовували як кінозал.
Житловий будинок, який входив до комплексу споруд, зберігся у значно кращому стані. Він і досі використовується як житловий. А от стіни, які пережили війну, не пережили навіть не 90-ті – 2000-ні.
Його війни
У роки Другої світової його теж використовували як адмінприміщення, однак невідомо, яке саме. Але «натякнути» на це може світлина того часу: будівля банку – вся у портретах радянських вождів, а дорогою ходять-їздять гітлерівські вояки.
Після Другої світової колишній банк став Будинком офіцерів. У 90-ті чимало приміщень усередині здавали в оренду, тут були славнозвісні луцькі дискотеки того часу.
Портрети вождів на стінах Земельного банку
Тривалий час будівля була на балансі Міноборони. Згодом опинилася у власності приватної фірми і була продана ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Після низки судових баталій, споруда знову перейшла Міноборони, а напочатку 2000-х ті передали її на баланс Міносвіти.
У 2012-му тодішній голова Волинської ОДА Борис Клімчук «воював» за цю будівлю з тодішнім ректором Луцького національного технічного університету Віктором Божидарніком. Клімчук хотів, аби цю споруду передали на утримання тергромад області й озвучував плани розмістити тут обласну філармонію з концертним залом. Божидарнік наполягав, що ці стіни дуже потрібні ЛНТУ як новий корпус.
У протистояння «гігантів» включилося багато людей: нардепи, ЗМІ. чиновники. ЛНТУ швидко взявся доводити, що господарює там на славу.
Зрештою, Міносвіти передало будівлю на баланс ЛНТУ. Але очевидно, долею свого майна у міністерстві не надто переймаються. Інакше гнити цим стінам під відкритим небом не дозволили б. Ситуація нагадує історію про: і сам не гам, і комусь не дам.
Обіцянки
У 2016-му, ЛНТУ та Луцькрада підписали охоронний договір. Вуз взяв на себе відповідальність за утримання та ЗБЕРЕЖЕННЯ пам’ятки. У жовтні цього ж року ректор Петро Савчук ділився амбітними планами із журналістами.
"Ми готуємо грантову пропозицію для участі у конкурсі за програмою "Україна-Польща-Білорусь". Паралельно завершуємо вносити зміни до проектно-кошторисної документації, оскільки, на жаль, на той момент, коли я прийняв вуз, документи не були належно впорядковані. Надіємося, що міська рада і депутатський корпус у плані впорядкування документів щодо землі нам допоможуть якомога швидше владнати ситуацію. Попрацювавши з польськими партнерами (та й зрештою, і польське консульство бачить в цьому доцільність), прийшли до висновку, що будемо облаштовувати тут центр вивчення польської та інших іноземних мов. За нашою концепцією, це буде центр для спілкування, коворкінг-центр і, можливо, частково - готель, щоб можна були в комплексі поєднати всі ці напрямки. Нещодавно, ми відкрили військову кафедру, тому паралельно важливо розвивати і напрямок національно-патріотичного виховання", - зазначав Петро Савчук.
Але справа заглохла.
У 2020-му в Луцькій міській раді згадали про існування охоронного договору, точніше його пункту №13 (!), відповідно до якого у 2021-му у стінах пам’ятки 30-х років вже мали б …завершитися реставраційні роботи. Натомість ситуація така, що до 2021-го може не лишитися і цих стін.
З ініціативи відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради про долю Земельного банку говорили на одній із недавніх депутатських комісій.
Що каже університет?
Проректор ЛНТУ Андрій Щерба запевнив, що університет не залишив цей будинок без догляду. Мовляв, і охороняємо, і прибираємо, і можемо поїхати подивитися… А до ремонту не можуть приступити, бо не можуть отримати у власність землю під пам’яткою.
«З 2016 року ми напрацьовували проєкт реконструкції. Є затверджена проєктно-кошторисна документація. Але все вперлося в проєкт. Його без затвердженої земельної ділянки ми не хотіли починати розробляти. Був підписаний договір, були передпроєктні пропозиції. Уже протягом двох років ми двічі оновлювали геодезичну зйомку, є рішення міської ради, але отримати актів на землю ми не можемо», - розповідає проректор.
Що кажуть у міськраді?
За словами керівник відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради Олександра Котиса, в одному з одному з останніх листів (від 22 лютого 209 року), якими вуз інформував про плани щодо Земельного банку, йдеться про те, що університетом здійснюються заходи з метою отримання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою за адресою вул. Винниченка, 8», і це дозволить розробити проектно-кошторисну документацію.
Зараз, каже Котис, ситуація «просто плачевна». Через обірвані ринви вода тече просто на фасад. Через це стіни їсть грибок. Найменше, що треба зробити, облаштувати водовідведення.
Заступник Луцького міського голови Костянтин Петрочук, який брав участь у роботі комісії, запевняв, що для початку ремонтних робіт вузу земля не треба. Мовляв, процес оформлення земельної ділянки і ремонту можна проводити паралельно.
Якщо йдеться про ремонт та належне утримання, дозвільних документів не потрібно.
«Якщо ви чекатимете актів на землю, то ви його не розпочнете ремонтувати ніколи. Вже сім років ви ждете. Ви говоріть правду: що треба зареєструвати в реєстрі земельну ділянку, треба щоб міська рада затвердила проєкт відведення земельної ділянки вашому університету. І розпорядженням ОДА надати ділянку вам у постійне користування, після чого ви зареєструєте право в реєстрі речових прав на нерухоме майно», - зауважив під час комісії керівник управління земельних ресурсів Луцькради Сергій Шабала.
На думку Костянтина Петрочука, «треба якось зацікавлювати університет» доглядати за будівлею. «Зацікавлювати» можна штрафом, правда, тут він невеликий – 1700 грн. Але законом передбачено і «вилучення пам’ятки з володіння», каже заступник керівника відділу охорони культурної спадщини Петро Троневич.
Депутат Віктор Ящук пропонував, аби Луцькрада звернулася до Міністерства освіти й таким чином спонукати заклад до вжиття заходів щодо збереження пам’ятки.
Голова комісії Андрій Козюра все ж наполіг «з плеча не рубати». Запропонував дати університету місяць часу на те, аби інформувати комісію про те, що зроблено, щоб зберегти Земельний банк. То – «буде перший наш крок», вважають обранці. Комісія рекомендувала ЛНТУ навести благоустрій, провести прибирання і «виконувати умови охоронного договору».
Далі буде…
Якщо камінь спотикання – то зовсім і не камінь, а земля в центрі міста, то наразі незрозуміло: чому так зволікають з державними актами?
Минулого року, коментуючи цю тему, ректор ЛНТУ Петро Савчук, зауважував, що рішення про передачу земельної ділянки вузу «максимально затягують».
«Ми зацікавлені і в залученні інвесторів, проте не можемо цього зробити, поки приміщення належить ЛНТУ, а земля – не належить. Рішення про передачу землі університету максимально затягують. Зрозумійте, що будинок офіцерів має неабияку цінність і для студентів. Ми готові вислухати всі ідеї та пропозиції представників влади, але треба розуміти, що поки земля не належить університету, то ні грантів, ні інвесторів чекати не варто», - казав ректор.
Тут варто нагадати, що коли у жовтні 2016-го Петро Петрович озвучував свої плани із розбудови у цих стінах культурно-освітнього центру, він був депутатом Волинської обласної ради від фракції УКРОП. А 20 грудня його виключили з лав політсили, яка має більшість у облраді та у Луцькій міській раді.
Уже після комісії ректор ЛНТУ Петро Савчук так відреагував на сказане обранцями і пояснив, чому вуз не ремонтує Будинок офіцерів, хоч і нібито має на це кошти.
«Це дороговартісний об’єкт, принаймні ремонтно-реставраційні роботи вартують близько 40 мільйонів гривень. Проектно-кошторисна документація, яка теж нами підготовлена, ми її на сьогодні не можемо затвердити, щоб претендувати навіть на грант, тому що немає документа на землю», – каже Петро Савчук.
Нині Земельний банк охороняє сторож. На нашу появу в дворі він відреагував по-своєму: вибіг з комірчини у одному з бічних приміщень з металевою палицею в руках. Це єдине, каже, чоловік, чим він може іноді «переконати» молодь, яка збирається попід парканом у дворі пам’ятки і не цурається і смітити, і часто через вікна всередину пролізти, і нецензурщиною його, сивочолого, з ніг до голови обкласти.
«Але як загородили, то стало легше. Тому не пишіть, що за цим всім ніхто не дивиться – дивиться…» - зітхнув.
Перед комісією територію довкола колишнього Земельного банку прибрали. Так чисто тут давненько не було.
* * *
…Якось покійний Борис Клімчук навіть пішов на «дипломатичну хитрість» і неочікувано на оперативній нараді заявив, що президент Віктор Янукович підписав розпорядження, яким велів облаштувати у цих стінах обласну філармонію. Тоді почалося…. Університет раптом став демонструвати, який він хороший господар: на подвір'ї почистили бур'яни і навіть швиденько вставили пластикові вікна... Натомість артисти вже мріяли про те, як виселяться із пристосованого під філармонію приміщення колишньої автостанції на Волі.
Нічого не нагадує?
Пластикові вікна на третьому поверсі досі стоять. «Прикрашають» руїну.
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото: Ірина КАБАНОВА.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
