Сію, вію, треба газу... Волинські обранці вирішили не відставати від трендів і скликати сесію через підвищення вартості газу для населення. Привід – ого-го. Він уже почав збирати в регіонах так звані тарифні майдани.
Читали, виступали, заявляли. Кнопку «за» обурення діями керівництва країни (зелену) тиснули навіть у пропрезидентській «Слузі народу».
Тим часом на майдані перед ОДА аж два тракторці розчищали сніг навколо стели Незалежності… Голови адміністрації від кінця року тут не бачили. На вечір у публічний простір видали його реакцію на події. Де сам Юрій Погуляйко у ту пору, лишається таємницею.
Це вже третя сесія для депутатів нової каденції. І третя – позачергова. Минулого разу депутати збиралися з приводу недовіри голові ОДА. Її висловили гучно, реакції – нуль. Якщо не вважати за реакцію таємниче «зникнення» Юрія Михайловича. Фізичне зникнення, бо заяви від його імені іноді на-гора видають у волинські ефіри.
…Йшов 5-й місяць, як у село Ржищів на Горохівщині не їздить автобус через погану дорогу. На 3-й позачерговій сесії у куточку зали сиділи три сивочолих жінки, слухали про газові баталії і думали про дорогу до свого села, якої немає. Про автобуса, який не їздить через ями. Про те, що до лікаря треба наймати «таксі». І про те, що ...найняли машину, щоб приїхати на сесію і ще мають за це заплатити.
От в їхніх «думах» точно не було ніякої політики.
Василівни, Васильовичі...
14 січня. На Волині саме «другий празник в гості». На Київському майдані, 9 – позачергова сесія Волиньради. А топ-тема у кулуарах сесійної зали звучить так: «Ти не Васильович?»...
Як мінімум двоє з півсотні обранців цього дня прихопили з собою в кишені зерна і щиро посівали ним голови і плечі співрозмовників.
Василівні і Васильовичі (їх у раді – мінімум семеро і жодного (!) Василя) енергійно сходилися на позачергову сесію. Питання - єдине: «Про звернення Волинської обласної ради до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної ради України щодо недопущення підвищення тарифів для населення».
Жодної політики, запевняли в коридорах. Біда ж із цінами на газ… Тим часом на позачергову сесію прибуло аж два народні депутати від партії «За майбутнє»: Ірина Констанкевич і Вячеслав Рубльов. Замість губернатора всю сесію відсидів на місцях для запрошених заступник голови ОДА Ігор Чуліпа.
Нарешті більш-менш по-людськи заїхав у сесійну залу на візку депутат Артем Запотоцький («Європейська солідарність»). Аж поки у раді не з'явився обранець-візочник, ніхто й не подумав, що на крутих сходах до сесійної зали треба пандуси.
Підкреслено елегентна у цей день Юлія Вусенко, вона ж Василівна. Білі перли. Сумка італійського бренду Prada… Привітно розмовляють з заступником голови облради Григорієм Пустовітом, так наче і не було запеклих воєн в період їхнього депутатства у Луцькраді.
На годиннику в президії - за хвилину 10-та... Депутат Роман Микитюк («За майбутнє») поглядає на свій недешевий годинник швейцарського бренду Chopard. Екс-чиновник, а тепер бізнесмен-дорожник Іван Мирка («Європейська солідарність») складає одну в одну паперові скляночки зі смайликами, з яких щойно парувала кава. До зали заходить лідер фракції «За майбутнє» Ігор Лех, він же автор проєкту рішення про звернення щодо тарифів. За ним голова облради Григорій Недопад.
Газ, «черніка» і «різдвяний сюрприз»
Перш, ніж приступити до газу, в президії зачитують заяву: Андрій Бокоч (права рука нардепа Ігоря Гузя), який отримав мандат під час попередньої сесії і зайшов у раду на місце Євгена Недищука, зголосився стати членом фракції «За майбутнє».
Не можна назвати це несподіванкою. Привітали. Поїхали далі. Депутатам Вікторові Олійнику («Батьківщина»), Анатолієві Никонюку («Батьківщина»), Анатолієві Буську («За майбутнє») Григорій Недопад вручає подяки голови облради. Так у раді вводять нову традицію - відзначати іменинників.
– Після дня народження обов'язково на сесію ходити, – жартує Григорій Вікторович і тисне руку колегам.
У залі - 54 обранця. Слово - Ігореві Леху.
Той читає текст. У ньому обранці висловлюють «рішучий протест» діям уряду, підвищенню цінам на газ і пропонують мораторій на зростання вартості газу для населення на рік. Кажуть, що «ми, депутати Волинської обласної ради, не можемо стояти осторонь»; що «на сьогодні держава володіє достатнім потенціалом щодо повного забезпечення себе газом власного видобутку»; що «підняття тарифів - не той шлях, яким мав би йти уряд»...
– Шановні колеги, ви ж бачите, що відбувається. Замість того, щоб говорити про розвиток держави, про плани, ми вступаємо в боротьбу з нашим урядом, - додає від себе Ігор Лех.
А тим часом представники фракцій вже записуються на обговорення. Руку піднімає нардепка Ірина Констанкевич. Іде до трибуни. Депутат-свободівець Анатолій Вітів шепче колезі з фракції Олександрові Пирожику: «Ти теж іди» (щоб той теж збирався до трибуни зі своєю заявою, а не говорив з місця).
«Вкрай шкідливими» називає дії уряду Ірина Констанкевич, обходиться без прізвищ. Натомість свободівець Олександр Пирожик, який займає трибуну за нею, відвертіший: він говорить про «державних шулерів і грабунок», звинувачує «уряд Зеленського-Шмигаля».
Іван Смітюх (фракція «Аграрної партії») звертає з дороги і говорить не про газ, а про те, як контрабандою вивозять з Волині вже навіть «черніку». Чорницю, на якій він колись робив бізнес, бо збудував холодильні установки для зберігання ягід. Нарікає, що на комісію до аграріїв (які «роблять 70% ВВП країни») ходить тільки заступник голови ОДА і заступниця начальника управління АПК. Констатує, що «люди, які мають приймати таблетки, приймають закони»...
Андрій Козюра, як і Смітюх, говорить з місця. Риторика – добре знайома.
– Партія «Батьківщина» і її лідер завжди… – нагадує Андрій Григорович.
І навіть радить уряду «рецепт»: весь газ, закачений влітку в газосховища, спрямувати на потреби населення.
– Вартість українського газу – не більше трьох гривень за куб. Скажіть тоді, чому ціна газу – 11? Хто на цьому гріє руки? Так буде, доки НАК «Нафтогаз України» матиме монопольне право на придбання цього газу від «Укргазвидобування», – авторитетно пояснює лідер волинської «Батьківщини».
Ігор Лех пропонує додати у звернення вимогу відновити пільги на електроенергію для мешканців 30-кілометрової зони навколо АЕС (у нас то Маневиччина). Людмила Кирда традиційно ратує за те ж. І пропонує написати про вимогу взагалі скасувати постанову про запровадження єдиного тарифу і відміну всіх пільг.
Юлія Вусенко («Європейська солідарність») і собі пропонує зміни до проєкту. Називає економічну політику в країні «бездарною».
– Може, це різдвяний сюрприз? За іронією долі, наш президент обіцяв зменшити тарифи двічі. На сьогодні уряд скоротив видатки на субсидії, які допомагали незахищеним верствам населення. Якщо у 2018 році було виділено 71 мільярд гривень, то тепер ми отримали в бюджеті всього 36,5 мільярда… – каже Юлія Василівна.
Майже одностайно обранці голосують за всі ці зміни. Давно звернення до столиці не готувалися у раді так ретельно.
Далі тиснуть кнопки - і знову тут майже така солідарність, як під час голосування за недовіру Юрієві Погуляйку. Навіть ліпша: 54 з 54-х.
«Думали, нас нема»
Ну, все, здавалося, можна йти святкувати Василя. Але ні. Фракція «За майбутнє» пропонує сказати ще своє слово про локдаун. Депутат Юрій Харченко озвучує проєкт, у ньому обранці «проти пролонгації жорсткого карантину».
Ігор Волошенюк («Аграрна партія») користується нагодою і подає депутатське звернення щодо земельних «розборок» на Горохівщині.
Депутати-аграрії не перші й не останні активно взялися «чистити» авгієві стайні Держгеокадастру. Правда, почали з нового начальника Володимира Боярчука й історії про 2 гектари родючої землі, яку роздали не тим атовцям… Чи просто не тим. Своє звернення він адресував прокуророві, начальнику поліції області та керівництву Дергеокадастру України. Одразу після сесії продовжили обговорення проблеми в малій залі ОДА.
– Хух… – зітхнули полегшено жінки із Ржищева, які приїхали таки почути, як депутати говоритимуть про їхню злополучну дорогу.
Дорога до Мар’янівки будувалася в 60-х, пролягає через низку сіл, а Ржищів - «останнє».
– Чуєте, до нас телебачення їхало, то за Бужанами думали вже нічого нема. А там є! Там - ми! Просто там таке пекло, що ніхто й подумати не може, що там ще є село на 500 душ, – міркує сільська фельдешрка Ярослава Каролівна, поки пікає електронне табло для голосування...
Петиція про критичний стан дороги між селами Широке і Бужани набрала більше, ніж 1000 «за». Профільна комісія винесла питання на сесію. Депутати і собі дружно голосують за капітальний ремонт дороги у 2021-му (паралельно обраниці Оксана Філіпчук та Світлана Крецу нагадують про ще дві) - і Марія Тимчук, Ярослава Семенюк та Надія Панасюк, які наймали машину, щоб приїхати на сесію заради цього рішення, можуть повертатися назад у свій Ржищів. Їм селяни винні добрий могорич.
От тільки бюджет 2021-го обіцяють такий дірявий, як і та дорога…
Правда, про те жінки ще не відають.
* * *
Відвоювали. Відправили листа на Київ. Цікаво буде почитати відповідь…
Тим часом Волинь замітало снігом. З обіду депутат Юрій Ройко вже охоче ділився світлиною, на якій вони з Іриною Констанкевич та колегою по фракції «За майбутнє» Орестом Маховським у засніжених цуманських лісах.
«Місце сили», - зізнавався Юрій Петрович.
Цікаво, чи назвав би хто з обранців місцем сили Київський майдан, 9? Навряд чи.
А от місцем «демонстрації сили» - таки так. І ні на йоту не згрішили б.
Текст і фото: Олена ЛІВІЦЬКА
\
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.