Рік тому в Луцьку з'явилася приватна інноваційна школа «ThinkGlobal».
З моменту відкриття вона дивувала сучасними підходами до навчання, цікавими програмами, філософією свободи та всебічного розвитку, атмосферою невимушеності та комфорту.
Про перший рік навчання, карантинний досвід, досягнення, помилки та плани, засновники школи Назар Михалюк та Лілія Данилюк розповіли «Першому».
– Минув перший рік діяльності школи «ThinkGlobal». Як можете оцінити цей рік, чим особливо тішитесь?
Назар: Насправді рік був дуже насичений в контексті нового досвіду, знань, викликів.
Такий формат навчання і роботи, який ми запропонували, не був простим, але точно був цікавим. Він змінив наше життя, а також – життя наших студентів, вчителів, батьків і загалом Луцька.
Ми показали, що приватна освіта може бути доступною, якісною, цікавою, сучасною і що це не альтернатива загальноосвітнім школам, а повноцінна освіта.
Лілія: Коли ми тільки готувались до відкриття школи, то засновники всеукраїнської мережі «ThinkGlobal» розповідали нам, що діти не хочуть іти на канікули, бо їм дуже подобається навчатись у школі. Відверто кажучи, тоді я думала, що це тільки красиві слова.
На останньому дзвонику наші студенти дійсно підходили до своїх вчителів, обіймали їх і казали: «Ми не хочемо розлучатись з вами! Як це ми не побачимо вас ціле літо? А давайте будемо далі вчитись». Я була цим вражена!
Ми з Назаром розуміли, що коли тільки відкривається нова школа, людям дуже важко прийняти рішення віддати дитину в невідомість.
Попри те, що вже діє 25 таких шкіл в Україні, все одно батьки переживали. Були коментарі, що все це – мильна бульбашка, що дітям не потрібна приватна освіта… Але ми знаємо, що випустимо дітей. У нас ліцензія на 12 класів, нема підґрунтя для переживань.
Багато батьків нам повірили, віддали найдорожче в школу, а ті, що побоялись, почули відгуки про школу, зрозуміли, що все працює, і повернулися до нас.
Після Нового року вони почали активно дзвонити і запитувати, чи можна доєднатись до навчання пізніше або чи можна забронювати місце на наступний рік.
Насправді відгуків дуже багато і вони настільки позитивні, що я аж червонію від того, що чую.
Читайте також: «Діти навіть полюбили математику», - відгуки батьків про школу «ThinkGlobal»
– А є щось, що не вдалося здійснити цього року?
Лілія: Найболючіша наша тема – поїздка до Фінляндії. Ми з Назаром, вчителями та адміністраторами мали їхати туди навесні. Через карантин поїздка скасовувалась.
Назар: Ми хотіли вивчати міжнародний досвід, бо наша школа працює за фінськими методиками. Хотілось отримати знання «з перших рук».
Інший момент, за який батьки нам дуже «дякують», – це спортивний майданчик. Ми обіцяли його цілий рік і от нарешті він готовий. Нам не вдалося зробити його вчасно, але ми свою обіцянку виконали.
– Як ваша школа пережила 2-й семестр, більша частина якого припала на карантин?
Лілія: Ми – інноваційна школа. Карантин не був викликом чи шоком для нас. Це був новий досвід. Навчальна програма мережі «ThinkGlobal» побудована так, що дитина в будь-якому куточку Землі може навчатися онлайн.
Вчителі вдома зробити кабінети. Ми їм позавозили дошки, вони там розвішували усі навчальні матеріали, писали…
Навчання було в режимі реального часу, з перервами. Батьки не сиділи з дітьми, вони лише допомагали включити Zoom.
Назар: У червні у нас було змішане навчання. Частина дітей навчались у приміщенні школи, а частина – приєднувалась через інтернет.
Діти носили з собою по всій школі ноутбуки, де були під'єднані однокласники, які залишились вдома.
Вони йшли в спортзал чи їдальню і казали: «Беремо з собою Андрія!»
Це дуже класний досвід. Ми старались, щоб карантин не завадив спілкуванню і діти відчули мінімум стресу. Нам це вдалося.
Лілія: На останній дзвоник одна дитина не могла доєднатись. Протягом усього свята вона була на зв'язку через інтернет, навіть вірш розповідала.
Назар: Ми вручали табель студенту «в ноутбук», а він удавав, що бере його з наших рук. Було весело!
– Чого навчив вас карантин? Які речі допоміг зрозуміти?
Лілія: Ми ще раз переконались, що йдемо у правильному напрямку, бо побачили, що наша державна освіта не була готова до такого виклику.
Ми збирали відгуки, яка ситуація в інших школах. Сподіваємось, що карантин допоможе Міністерству освіти побачити, що потрібно чим швидше осучаснюватись і змінюватись.
Назар: Ми пробували різні формати і моделі занять, шукали найоптимальніший і найкращий.
У нас маленькі класи, проте ми зрозуміли, що їх треба ще ділити на групи, щоб онлайн-заняття були ефективнішими.
Ми спробували робити індивідуальні заняття. Якщо вчитель бачив, що дитині важко засвоїти якийсь матеріал, ми організовували їй окреме заняття.
Не все було так, як ми хотіли. Найважче на карантині було з дошкільнятами.
Це зовсім маленькі діти й перед екраном їм сидіти довго не бажано. Їх складніше зацікавити.
Проте діти розкрились з нової сторони, стали самостійнішими, навчились самомотивації. Якщо раніше на уроках їм допомагали справитись із завданнями вчителі, то на карантині вони мусили робити все самі, отримуючи всі вказівки в режимі онлайн.
Ми зрозуміли, що треба покращити в онлайн-платформі. Є незначні технічні моменти, які ми виправимо і будемо працювати ще краще.
Невеличка екскурсія школою ThinkGlobal💚 Нагадуємо, що набір 0-8 класи триває☝️ Попереднє бронювання за телефоном 099 732 00 19📌
Posted by ThinkGlobal Lutsk on Friday, 10 July 2020
– Як відбувалось навчання офлайн у червні?
Назар: Навчання було проєктного типу – діти завершували проєкти, які було важко зробити в дистанційному режимі.
Ми обмежили доступ до школи, не пускали взагалі батьків. Якщо потрібно було комусь зайти, вони надягали бахіли.
Вчителі дбали, щоб усі дотримувались дистанцій, мили руки, користувались антисептиком. Усім регулярно вимірювали температуру.
Лілія: Усі поверхні постійно мились і дезінфікувались. Також у нас є кварцувальні лампи.
Назар: Проте більшість цих заходів не були для нас чимось новим. Ми все це робили ще з вересня. Ми почали користуватись антисептиками ще до того, як це було мейнстримом (сміється – ред.).
– Що це за проєкти, які роблять діти?
Назар: Проєктна діяльність є невід'ємною частиною навчання в школі. Вона має багато цілей і завдань.
Завдання № 1 – навчити дітей працювати в команді та розподіляти ролі. Хтось має зібрати дані, хтось – зробити фото, а хтось – підготувати сам проєкт і презентувати його. При цьому розвивається також вміння комунікації.
Завдання № 2 – навчити дітей планувати час. Ми даємо чіткі часові межі для виконання проєкту, розробляємо з ними дорожню карту, щоб вони знали, що коли потрібно реалізувати, щоб вписатись у дедлайн.
На практиці проєкт реалізовується так. Щомісяця є навчальна тематика, яка охоплює всі предмети. Якщо це бізнес, то в комплексі діти з усіх предметів вчать бізнес: тексти, приклади, задачі… Проєктом може бути створення бізнес-плану. Таким чином діти закріплюють теоретичний матеріал практично.
Кожного місяця проєкт інший. Наприклад, наші діти вирощували мікрозелень, авокадо, спостерігали за етапами проростання, фотографували їх…
Важливим етапом проєкту є презентація. На неї ми запрошуємо всю школу і батьків. Так ми виховуємо ще вміння виступати на публіку.
Лілія: Як результат у дітей нема того стресу, який відчуває багато дорослих людей, коли їм треба виступити на публіку.
Нас цього не вчили. Коли нам потрібно були вийти до дошки, ми переживали.
Тут діти в ігровій формі та у творчій атмосфері, тому вони не бояться. Коли дитина змалку вчиться виступати перед аудиторією, то з роками відшліфовує свої вміння і з часом буде чудовим спікером.
– Як відбуватиметься навчання з 1 вересня – онлайн чи офлайн?
Назар: Поки заборон на офлайн навчання від Міністерства освіти нема. Але якщо таке рішення буде, то ми його будемо дотримуватись.
Попередньо плануємо навчання офлайн, але паралельно вдосконалюємо підхід до онлайн-навчання, щоб він був максимально комфортним та ефективним.
– Що нового плануєте в новому навчальному році?
Назар: У нас будуть дуже класні зміни в навчальних програмах. Зокрема ми продовжимо час навчання у школі. Раніше воно було до 15:00, але нам цього часу мало і ми продовжили навчання до 17:00.
Активне навчання триматиме до обіду, після обіду буде самостійна діяльність, виконання домашніх завдань та нові курси.
Це більше ніж 20 спеціалізованих курсів, які допоможуть дитині опановувати знання про різні професії з першого класу. Це буде унікальна можливість у Луцьку, яка буде безкоштовною для наших студентів.
Цього року у режимі бета-тесту ми запускали курси фінансової грамотності для дітей – про те, що таке гроші, як з ними поводитись, що таке депозити, кредити, як робити фінансове планування, як планувати сімейний бюджет…
Дуже цікавий курс! Плануємо продовжити його наступного навчального року.
У нас будуть значно масштабніші проєкти для дітей. Наших дітей очікує багато змін у новому році.
Лілія: Гурткова частина залишається. У межах школи працює студія іноземних мов, капоейра, гімнастика…
Хочемо впровадити клуб настільних ігор як для дітей, так і для дорослих.
Зараз безліч чудових настільних ігор і це насправді класно, коли діти грають не лише в телефонах.
– У які класи буде набір?
Назар: Ми дуже гарно попрацювали цей рік. Батьки за нами спостерігали та почули гарні від батьків, які вже віддали дітей в «ThinkGlobal.
Ті, кому імпонує наша філософія, принципи, концепція, вирішили також довірити своїх дітей нам.
Ми вже набрали два нових перших класи. Ті студенти, які в нас були, перейшли в наступні класи, до них доєднуються нові студенти, яких батьки забирають з державних шкіл з різних причин.
Зокрема комусь не сподобалось онлайн-навчання під час карантину. У нас значно зручніший і ефективніший формат.
У нас є набір на середню школу, поки що вивчаємо, який є запит на різні класи.
Залишилось кілька місць у нульовий клас.
– У вас система оцінювання не така, як у державних школах. Чи визначаєте у школі відмінників?
Назар: Ми оцінюванню надаємо важливу увагу, але наші діти вчаться не для оцінок, а для знань.
У нас тільки електронні журнали. Діти не знають оцінок один одного, батьки не знають оцінок інших дітей. Ми робимо це для того, щоб не було порівняння дітей, що хтось гірший чи кращий.
У нас оцінки для того, щоб вчитель бачив рівень знань дитини та знав, на що треба звернути увагу.
Лілія: Якщо говорити про здорову конкуренцію, то це більше стосується кепсів – шкільної валюти. Діти збирають кепси і це запалює їх прагнути до більшого.
Назар: Кепсів є 10 видів за 10 видів активностей. Наприклад, є за навчання – якщо ти виконуєш всі завдання. Є кеп за допомогу однокласникам – якщо ти йдеш назустріч, готовий допомогти в різних ситуаціях. Є кеп за екологію – якщо ти гарно сортуєш сміття.
Додатково до кепсів у нас є поведінкове оцінювання – XP. Діти мають по три зелені магнітики. За недотримання правил школи зелені магнітики стають жовтими, потім – червоними. Коли є три червоні магнітики, настає покарання. У нашому випадку це заборона наступного дня прийти в школу. Насправді дітям навчатись дуже цікаво і пропустити бодай день для них – найгірше покарання.
У нас є «аптечка», якою вони можуть відновити свої зелені магнітики. Наприклад, зробити три добрі справи.
Читайте також: «Будеш проєктним менеджером!». Ми побували на уроці в луцькій приватній школі ThinkGlobal
– За рік ви можете оцінити – чи дієві кепси? Учні могли в кінці року придбати за кепси щось цінне. Карантин не завадив цьому?
Назар: Спочатку діти скептично ставились до кепсів. А коли вони їх вперше отримали та змогли обміняти на реальні речі – «Равлики Боб», улюблені ручки чи пенали – вони побачили, що це працює.
Перші три місяці вони їх обмінювали, а далі перестали. Діти сказали, що будуть збирати кепси наступного року, щоб купити PlayStation чи гіроборд.
Ця система мотивує і виховує в дітей розуміння, що коли ти ставиш якусь ціль, потрібно пройти певний шлях, щоб її досягнути, ти не отримуєш все і зразу.
– Пропонуєте якісь знижки на навчання у школі?
Назар: Є знижки для тих, хто приводить у школу другу і третю дитину.
Лілія: Також є знижки для вчителів школи, якщо вони віддають на навчання своїх дітей.
– Якщо будуть нові класи, значить будуть нові вчителі? Де їх берете, як готуєте?
Назар: Колектив збільшиться вдвічі.
Вчителі теж не знали, що чекати від школи, коли вона тільки відкрилась. Вони спостерігали за нами й згодом почали самі до нас приходити та залишати резюме. Маємо з кого обирати.
– Як вибираєте вчителів?
Назар: У кілька етапів. Це інтерв'ю, спілкування з ейчарами з центрального офісу мережі, тестування на знання предмету, психологічне тестування. Потенційний кандидат мусить пройти курси із психології, філософії й концепції нашої мережі, скласти тести, чи він правильно розуміє наші підходи.
Це не легко, бо це зовсім інше, ніж у державній школі.
У нас в кожному класі працює по два педагоги – вчитель і асистент. Вони мають чітко поділені ролі. У них додаткова роль ментора дитини. Я називаю менторів «дорослим другом». Вони допомагають дитині розкритись, зрозуміти свої страхи й слабкі місця і знайти спосіб з ними боротись.
Ми ніколи не кричимо на дітей, спілкуємось з ними як з дорослими.
Лілія: Дитина – це особистість зі своєю думкою і поглядами. Нема такого, що хтось гірший, бо менший. У нас демократія, але контрольована, хаосу на уроках нема.
Діти не бояться ставити питання, висловлювати свою думку, вони бачать у вчителеві друга, помічника, наставника, а не старшу людину, до якої бояться заговорити.
Діти не бояться помилятись. Ми завжди говоримо їм, що помилки – це шлях до правильної відповіді.
На останньому дзвонику ми з батьками й вчителями згадували, як у школі всі боялись директора. Тільки бачили, що він іде – розбігались по кутках. У «ThinkGlobal» зовсім по-іншому. Діти можуть з нами обійнятись, можуть прийти спитати, як у нас з Назаром справи, ми можемо побесідувати кілька хвилин і при цьому діти відчувають себе вільно.
Назар: Ми будуємо дружні відносини й з батьками, і з вчителями, і з дітьми.
Ми для них є авторитетом, бо слухаємо їх і допомагаємо їм.
– Чи були у вас думки такого плану: «Що було б, якби ми не наважились відкрити школу?»
Лілія: У мене були. Я знаю, що ми б дуже сильно шкодували. Насправді цей рік показав, наскільки правильне рішення ми прийняли й наскільки воно було вчасним, попри те, що нашій дитині було 4 місяці, коли ми прийняли це рішення. Ми з Назаром порадились і зрозуміли: або зараз, або ніколи.
Ми до цієї школи йшли два роки. Думали: відкривати чи ні. Був страх.
Коли з’явилась дитина, то змінився вектор думок. Це було таким знаком для нас, додатковим стимулом, що нам потрібно це робити.
Назар: Насправді будуємо ідеальну школу в нашому розумінні для власної дитини, таку школу, яку хотіли б для себе.
Я пам’ятаю, як ми попрацювали два місяці й проводили нараду між собою, і я казав Лілі: «Попри те, що це наша школа, я по-доброму заздрю нашим учням, бо я б дуже хотів, щоб в мене була така школа».
Це школа, де ти можеш бути собою, де нема «зрівнялівки», де нема булінгу.
Я бачу результат нашої роботи у вигляді задоволених учнів і батьків. Це ще більше стимулює мене на нові звершення.
Лілія: Дивлячись на свою дитину я думаю: «Якою я хотіла б бачити її після випуску зі школи?» Виходячи з цього ми працюємо у тому напрямку, який обрали.
Ми робимо це з любов’ю, як для себе. Створюємо велику родину «ThinkGlobal».
– Чи важко проводити наради, коли ви – подружжя?
Лілія: Так (сміється – ред.).
Назар: У нас обов’язки чітко розділені. Коло відповідальності у кожного своє, але про глобальні стратегічні речі ми один з одним радимось.
Ми різні у підходах, ментальностях, але схожі у баченнях. Процес обговорення чогось у нас проходить емоційно (сміється – ред.).
Але робота над спільним проєктом зближує нас. Це допомагає по-іншому подивитись і на партнера, і на себе.
Лілія: Це важко, але насправді на роботі ми живемо більше, ніж вдома. В цьому плані я б нічого ніколи не змінювала, тому що ми з Назаром постійно разом.
– У вас цього року відкрився ще й садочок…
Ліля: Коли ми побачили на практиці, яка чудова фінська система, я дивилась на сина Лева і думала: «Це ж скільки йому треба рости, щоб піти в школу!»
Потім нам почали телефонувати й запитувати, що ми можемо запропонувати для малюків. Ми зрозуміли, що потрібно відкривати садочок. Ми знайшли фінські програми, щоб діти змалку були в цій системі й могли перейти в нульовий клас, а тоді – в перший і так далі. Таким чином школа буде логічним продовженням дитсадка.
Плани у нас амбітні. Ще трохи й до університету дійдемо (сміється – ред.).
– Як стати студентом «ThinkGlobal»?
Назар: Перший крок – зателефонувати, домовитись про особисту зустріч. Ми зробимо екскурсію школою, розкажемо, як відбувається навчання. Далі потрібно заповнити заявку, пройти тестування на рівень знань дитини й бесіду з психологом, укласти договір, оплатити рахунок. Все.
За останніми новинами життя школи ThinkGlobal у Луцьку можна слідкувати у спільнотах у Фейсбуці та Інстаграмі.
Також за деталями можна звертатись за телефоном 099 732 00 19.
Спілкувалась Наталя ХВЕСИК
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
