Останні 5 років Луцький зоопарк стрімко збільшує свою колекцію. Якщо у 2015-му тут було до 150 тварин 43 видів, то зараз – 1,5 тисячі особин 147 видів.
Усі ці леви, тигри, примати, екзотичні і не дуже звірі, птахи, змії хочуть їсти. Одним сіном та кормовим буряком вже давно не обійдешся. Водночас заробленого на квитках і дотацій з міського бюджету не вистачає, щоб постійно годувати тварин якісним м’ясом, кокосами, авокадо, йогуртами. На поміч приходять супермаркети, які безплатно віддають продукти на межі терміну придатності.
«Перший» дізнався, як таку співпрацю налагодили у Луцьку та чи може це спрацювати в інших містах.
«Ананаси тваринам з міського бюджету ніхто не оплатив би»
Директорка комунального зоопарку Людмила Денисенко розповідає, грошей тут бракувало завжди – з міського бюджету виділяли лише на найнеобхідніше.
Водночас, коли в звіринці мешкали здебільшого тварини, притаманні волинському регіону, з харчуванням було простіше – траву, сіно так чи інакше можна знайти.
«Десь самі заготовляли – косили в парку, просили в інших комунальних підприємств, які займаються благоустроєм, щоб вони не вивозили траву, гілки кудись, а віддавали нам. Це і їм економія пального, і нам користь. Також ще у 2008-2009 роках почали збирати нерозпродані новорічні ялинки. Вони стали кормом для оленів, кіз, іграшками і лежаками для інших тварин. Загалом ми від допомоги не відмовляємось – зараз он їдемо забирати тюки соломи, що лишилися після фестивалю «Бандерштат», – каже Людмила Денисенко.
«Але якось у відрядженні до київського зоопарку я побачила, що тварини там їдять і пекінську капусту, і банани. Питаю: звідки? Бо знаю: комунальне підприємство, постійна економія. Колеги ж відповіли: «Ми працюємо з магазинами».
Я розуміла, якщо прийду в міську раду і скажу: «Зоопарку треба ананаси, банани, нектарини», як мінімум, на мене дивно подивляться і скажуть: «У нас діти в садочках цього всього не мають». Тому, повернувшись до Луцька, пішла по великих торгових мережах і почала питати, чи можемо ми співпрацювати. Ходила, мабуть, до кожного магазину», – пригадує очільниця звіринця.
Підприємцям натомість пропонували безплатне відвідування зоопарку. Спершу вони реагували здивовано. Дехто відразу казав: їх це не цікавить. Але врешті, у 2010-му, гуртівня «Пакко» першою погодилась на співпрацю. Домовились, що працівники зоопарку приїздитимуть двічі на тиждень і забиратимуть продукти, які втратили товарний вигляд, але ще не зіпсувались остаточно. Власного транспорту на той момент звіринець не мав, тому доводилося винаймати автомобіль. Але це все одно було вигідніше, ніж купувати яблука, апельсини, банани в тому ж обсязі, – каже Людмила Денисенко.
З часом спрацювало «сарафанне радіо», і підприємці вже самі пропонували допомогу. Так, одного разу у Луцьку не розпродали велику партію кавунів й власникам хтось порадив решту віддати зоопарку. Так і трапилося.
Від співпраці з деякими супермаркетами натомість доводилося відмовлятися.
«Ми не беремо гнилі продукти, з пліснявою, битим склом. Один магазин запропонував лише візок напівгнилої капусти. Вибачте, але нам дорога обійшлась дорожче, ніж її вартість», – пригадує очільниця підприємства.
Після закриття «Пакко» зоопарк співпрацює лише з однією мережею «Сільпо». При цьому працівники звіринця щодня з 17:00 до 21:00 об’їжджають усі магазини в місті і забирають товари, придатні для харчування тварин.
Читати також: Перше, друге і хліб. У Нововолинську 27 років роздають безплатні обіди. Як вони це роблять
Що в тарілках мешканців зоопарку
Тварини отримують продукти, що втратили товарний вигляд (пом’яті, з пошкодженою упаковкою), або ті, що перебувають на межі терміну придатності. Окрім вже звичних яблук, апельсинів, бананів, це кокоси, екзотичні пітахайя, папая, авокадо, риба, курятина, стейки, молочні продукти, яйця. Адміністрації «Сільпо» натомість дають безплатні квитки.
«Наші мешканці їдять першу полуницю – на кілька тижнів раніше, ніж більшість лучан. Гості інколи так і кажуть: хочемо бути на місці ваших тварин», – каже директорка зоопарку.
«Все підгнивше наші працівники перебирають і, якщо можливо, обрізають. Як ні – викидають. З молочних продуктів інколи варимо сир. Все це дозволяє суттєво економити. Наприклад, на м’ясо на рік ми витрачаємо до 200 тисяч гривень. Маючи таку колекцію хижаків, це дрібниці. За власні гроші купуємо лише основні продукти: кормовий буряк, моркву, пекінську капусту, з фруктів – лише до 100 кілограмів яблук. А все решта – спонсорська допомога», – додає вона.
Більшість продуктів використовують наступного дня. Якщо є надлишок, заморожують. З нетипового – ведмедям, які від’їдаються на зиму, інколи дістаються булки і торти.
Безплатна риба дозволяє прогодувати чималу зграю лелек. Зараз тут 23 дорослі птахи, яких травмованими привозять небайдужі волиняни, а також пташенята. Одному лелеці на день потрібно кілограм риби.
«Загалом на день потрібно приблизно 50 кілограмів, а це 1,5 тонни на місяць. Ми ж купуємо кілограмів 200, а решту отримуємо безплатно», – пояснює директорка.
Читати також: Баристи з синдромом Дауна. Як у Луцьку працює особливе кафе
Левам і тиграм щомісяця – по 5 тисяч гривень
Окрім співпраці з супермаркетами, у луцькому зоопарку практикують також спонсорське утримання певного виду тварин. Почалося це несподівано у 2015 році, коли звіринець докорінно змінився через реалізацію спільного польсько-українського проєкту. Тоді зробили левове і ведмеже містечко (до цього вони жили у тісних вольєрах), провели воду, каналізацію, відкрили туалет, поставили огорожу, нові вольєри для дрібних хижаків, облаштували освітлення.
«Люди побачили, що зоопарк змінюється, і почали запитувати, чим можуть допомогти. Першою прийшла компанія «Теріхем-Луцьк». Через спільного знайомого Олександра Ванюрського, який свого часу привіз пораненого лебедя до зоопарку, запропонувала підтримувати левів. Зійшлись на тому, що вони перераховуватимуть 5 тисяч гривень щомісяця на утримання цих тварин. Ми ж натомість повісимо таблички про спонсорів. Так це триває досі», – каже Людмила Денисенко.
«Тоді я говорила з колегами з інших зоопарків, і вони сказали, що спонсорська допомога – поширена практика. В тому числі за кордоном. Спонсор обирає якусь тварину і витрачає гроші на її утримання. Це не завжди про їжу, може бути також обігрів зимових приміщень, заміна дошок, декорацій у вольєрах. Ми за ці гроші докуповуємо м’ясо, якого не вистачає, й обігріваємо приміщення», – додає вона.
Після «Теріхем-Луцьк» прийшли представники компанії «Тигрес». Сама назва сприяла тому, що підтримку запропонували тиграм. Щоправда, цього разу перемовини були довгими і складними.
«На якомусь етапі я аж сказала: «Якщо у нас немає довіри, значить, співпраці не буде». Спершу вони хотіли купувати м’ясо, але виявилось, що ціна для них набагато вища, ніж для зоопарку, який купує в більших масштабах. Навіть була мова про те, щоб їхні працівники самостійно годували тварин. Але врешті зійшлися на тому, що найкраще – перераховувати гроші: так само 5 тисяч гривень на місяць», – пригадує очільниця зоопарку.
Також віднедавна компанія «Пан Курчак» щомісяця виділяє 200 кілограмів корму для птахів. Окрім постійних, є тимчасові спонсори. Хтось допомагає місяць, хтось – сезон. Підприємці, що займаються озелененням, нерідко віддають нерозпродані однорічні рослини. Це допомагає робити територію більш привабливою для відвідувачів.
Читати також: Не їду на трускавки. Як ягоди рятують волинські сім’ї і села від трудової міграції
На що витрачають зароблене на квитках
Людмила Денисенко каже, що на сьогодні великі зоопарки, такі, як київський, одеський, вже відійшли від співпраці з магазинами – їх більше забезпечують із місцевих бюджетів. А от в містах, співставних за розміром та кількістю населення, ця практика ще є.
Наприклад, продукти з супермаркетів забирає Рівненський зоопарк. Заступниця директора рівненського звіринця Ірина Оліферук розповідає, що цей процес триває вже 5-7 років. Щоправда, тут продукти не забирають безплатно, а купують за символічну ціну – 50 копійок за кілограм. Так було простіше юридично оформити.
«В договорі, який заключаємо щороку, прописуємо, що нас цікавлять овочі, фрукти, яйця, молочні продукти, сире м’ясо, риба, субпродукти. Ковбаси, копчені сири чи риба нам непотрібні. В результаті різноманіття раціону дуже велике: банани, цитрусові, сезонні кавуни, дині, виноград, овочі – від моркви, картоплі і до салату, селери, батату. Ми не підбивали, скільки вдається зекономити, але за рахунок цієї допомоги фактично не купуємо фруктів. Уявіть лише, скільки коштує кілограм бананів, а нам їх потрібно кілограмів 25 на день», – розповідає посадовиця.
Людмила Денисенко додає – Луцький зоопарк частково фінансується з місцевого бюджету. Цього року це 9,6 мільйона гривень. Також підприємство заробляє на квитках: 80 гривень коштує вхід для дорослих, 50 гривень – для дітей заввишки понад метр. Однак цього замало. Якби не було дотацій і спонсорської допомоги, квиток мав би коштувати 230 гривень. Таку собівартість називають місцеві фінансисти.
Гроші з міського бюджету в першу чергу йдуть на зарплати працівників і комунальні послуги, частково – на корми, медикаменти. Власноруч зароблене – на податки, сезонних додаткових працівників, корми, будівництво нових вольєрів.
Фактично допомога підприємств дозволяє не «проїдати» усі гроші, а розвиватися: будувати вольєри для нових тварин, робити озеленення, фотозони, встановлювати лавочки, гойдалки. На щастя, тварин можна не купувати – зазвичай їх передають за договором утримання інші зоопарки. Так, днями з Миколаєва до Луцька приїхала пара шестимісячних левенят.
«Ми повинні бути на слуху і постійно розвиватися. Якщо нічого нового не відкривати, люди рік походять і перестануть, скажуть: «Ми ж там уже все бачили», – зазначає Людмила Денисенко.
А статистика відвідування каже, що ця стратегія працює. Якщо у 2013-2014 роках у зоопарку було 15-20 тисяч відвідувачів на рік, то в доковідний 2019-й лише на платній основі – 70 тисяч. Ще 35 тисяч – пільгові категорії: ветерани з дітьми, люди з інвалідністю з супроводом, пенсіонери 70+ років, діти до 3 років.
Щоправда, епідемія коронавірусу і закриття звіринця на кілька місяців у розпал сезону не пішли на користь. Також досі заборонені екскурсії. Це все суттєво зменшило доходи.
«На щастя, спонсори не відмовляються від співпраці з нами. Навпаки – запевняють, що підтримуватимуть і надалі», – розповідає Людмила Денисенко.
Текст: Віта Сахнік
Фото: Ірина Кабанова
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
