- Добрий день, ми прийшли написати про вашу кішку!
- Вставайте, Алло. То - ваш зірковий час…
…Алла Смидюк у джаз-клубі «Цитра» прибирає, миє посуд і глядить Цитру (хоч не вона одна). Жінка на всі сто відповідає настроєві колоритного джаз-клубу, який ще й року в місті не працює, а вже задав тут моду на щось… інше.
Але ми не про клуб, не про джаз, не про стендапи, концерти, читання віршів під вино і це гарне й дивне місце для гарних і вільних людей. Ми - про кота. Точніше – кішку. Луцький джаз-клуб «Цитра» ще відкритися не встиг, як вже мав свою кішку. Її сіра морда дуже пасувала б до їхнього логотипу. Драма проста: в кожного з них спершу були свої окремі життя. А далі був джаз))
ЧИТАТИ ТАКОЖ:
Його звати Шпек. Він живе в креативній агенції дизайну та реклами Mirrolab. КІТ НА ОФІСІ
Макс із «Maximus». Живе у спортклубі, грається …сантиметром. КІТ НА ОФІСІ
ОФІС
«Цитра» - перший, єдиний у Луцьку і один із небагатьох в Україні джаз-клуб. Відкрили його у травні 2019-го. За цей час джаз-клуб став унікальним простором, творчим майданчиком, в межах якого вдається поєднувати смачну їжу з неординарною музикою, віршами та зустрічами з цікавими людьми. Це місце, яке часто найперше хочеться показати людині, котра в Луцьку вперше. Засновники «Цитри»: Роман Невестенко-Домбровський, Віктор Грисюк, Руслана Моклиця. Неординарні. Свіжі. Інші.
КІТ
А от кішка в «Цитрі» - звичайнісінька. Тим і незвичайна. Сіра з тигринкою, з розумним поглядом, не без норову. Затишний двір в одному з бічних провулків на Богдана Хмельницького вона облюбувала навіть трохи раніше, ніж сюди прийшли Роман, Віктор і Руслана.
Як тільки у підвальному приміщенні почали робити ремонт і перетворювати його на «Цитру» - помітили під дверима кішку. Помітили раз. Помітили вдруге. Втретє. Так кішка стала Цитрою.
«Раз уже сама прийшла, то сама собі ім’я і вибрала. Перший місяць ми просто її годували і доглядали. Але потім помітили, що вона вагітна», - розповідає нам Алла Смидюк.
Позаяк «Цитра» - то не так собі джаз-клуб і на тому все, а ще й заклад громадського харчування, то прихистити кішку всередині тут просто не можуть собі дозволити. Цитра не живе всередині. Не ходить поміж столиками. Цитра має свій куток під будинком навпроти (у холодну пору, коли в неї були кошенята, джазклубівці навіть спорудили їй тут окремий будиночок) і свій кущ на вході до джаз-клубу, де – витоптане нею улюблене місце.
Одного дня Цитра привела під джаз-клуб усіх своїх чотирьох кошенят. Годували, зігрівали, леліяли.
«Двоє кошенят ми віддали, одного котика хтось забрав з двору, а ще одного я взяла додому. Це – кішка, і вона тоді саме захворіла. Як не забрати? Тепер то у нас Цитринка. На Різдво ми її пролікували. Тиждень жила у моєї мами на перетримці, а потім ми просто не змогли її викинути на холод – так і лишилася з нами», - каже Алла.
Маму Цитру ж тим часом стерилізували. І хоча ночує вона у дворі, щоранку приходить до дверей джаз-клубу «на сніданок». Тоді Алла готує їй у мисочку якусь смакоту і виносить. Той же ритуал – на обід і на вечерю.
Сіра кішка не до кожного привітна. Ну руки першому зустрічному не піде. Але господарів джаз-клубу впізнає вже й з голосу.
«Якось так вже вийшло з самого початку, що вона стала – наша. Ще як ремонт стали робити, вона крутилася біля «Цитри». Почали годувати, літом у спеку воду виносити... І вона стала частиною родини. Стерилізували. Намагалися малих пороздавати. Та все просто тут: у кожній родині мають бути кіт чи кішка. В нашій є Цитра!» - каже Роман Невестенко-Домбровський.
Таки так. Кожен із джазклубівців – прикипів до Цитри душею. У Алли Смидюк тут – своя особлива історія. Історія, яку не можна не розказати.
«Для мене кожен такий кіт чи кішка – то спогад про бабусю. Ні, вона не доглядала мільйон котів на світі. Вона відсиділа 20 років у таборах. Любов Коровіна її звали, вважалася дочкою врага народу. Після пережитого нам, онукам, вона до самої смерті розповідала про котів у сталінських таборах і вважала, що саме завдяки домашнім тваринам вижила у тих сибірах.
Як зараз чую ті слова: «Ми мусили йти на лісопілку і кидати в бараках малих дітей. Шили їм люльки з мішків. Клали дітей у ті люльки, доручали їх глядіти одній бабусі, а самі – бігом на роботу. У холодному бараці ми навмисне обкладали тих дітей кошенятами і собаченятами малими, щоб вони гріли нам немовлят, поки ті спали… Через те моя бабуля ніколи не зробила шкоди котові чи собаці. Для неї після пережитого у сталінських таборах то були особливі істоти на білому світі», - розказує Алла, притискаючи до себе сіру Цитру.
* * *
…За кілька місяців вулична кішка стала справжнім символом цього креативного простору. Кожен постійний відвідувач джаз-клубу чи шанувальник заходів, які тут відбуваються, знає, як звати сіру кішку, яку зустрів дорогою в «Цитрі».
А ви зустрічали?
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА
Фото: Ірина КАБАНОВА
ЧИТАТИ ТАКОЖ:
Кішка, яка спить на акваріумі з ...жабою в луцькій студії реклами PaRtyzan. КІТ НА ОФІСІ
Філя з філармонії спить у кріслі Стадника. КІТ НА ОФІСІ
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
