Вже пів року в Іваничах працює імпровізований сушильно-пакувальний цех із виробництва сухих супів і борщів, які регулярно, кілька разів на тиждень, передають бійцям на передову. Займаються цим приблизно десять місцевих волонтерок, яких згуртувала активістка та багатодітна мама Олександра Шептор.
Про це розповідає видання «Буг».
Саша – красива, харизматична жителька Іванич, чия чітка проукраїнська позиція та активна робота щодня дуже допомагають пришвидшувати поразку окупантів. З початку війни життя мами трьох дітей розділилось на «до» і «після». Якщо раніше вона жила звичайним життям: спокійно виховувала двох дочок і сина, крок за кроком здійснила свою мрію і відкрила власну справу, то після 24-го лютого поставила на паузу свій бізнес і з головою поринула у волонтерство.
Олександра розповіла, чому вирішила допомагати бійцям, з чого починала свою волонтерську діяльність і як вирішила робити саме сухі перші страви, з якими труднощами довелося зіткнутися та чи є підтримка місцевої влади і жителів селища. А також поділилась таємницями заготівлі сухих супів і борщів та розказала, що допомагає «не супами єдиними».
За словами волонтерки, як тільки почалося повномасштабне вторгнення росії в нашу країну, вона не змогла залишатись байдужою і стояти осторонь. Їй хотілось максимально допомогти військовим, які там в гарячих точках щосекунди ризикують своїми життями. Спочатку вона з однодумцями взялася плести маскувальні сітки.
Однак, перейнявшись реаліями війни та жахами, які вона принесла, вирішила, що робить замало. Їх хотілося допомагати ще і ще, викладатися на повну, працювати цілодобово, не покладаючи рук, аби тільки якнайшвидше закінчилося пекло війни, не гинули й не мучилися ні в чому не винні люди, зокрема й дітки.
Відтак, прочитавши в соцмережах пропозицію місцевої жительки про можливість заготівлі бійцям на передову сухих борщів, загорілась цим і вирішила спробувати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Мистецтво – це теж зброя»: у Луцьку провели акцію на підтримку полонених «Азову»
Саша зізналась, що спочатку було важко. Потрібно було організувати людей і знайти відповідне приміщення з усіма необхідними умовами та спеціальну техніку. До того ж було не відомо, чи будуть жителі підтримувати цю справу, зокрема, чи даватимуть овочі та кошти, яких потрібно було чимало.
Однак, крок за кроком, волонтерці вдалося створити команду з надійних і відданих однодумців і знайти підтримку в жителів не лише своєї громади, а й кількох сусідніх, які до тепер стабільно допомагають.
«Важко було почати. Потрібне було приміщення для нашого цеху. У селищній раді сказали, що нічого підхожого немає. Хоча це неправда. Тоді нам зголосився допомогти місцевий депутат і фермер Руслан Мартинюк. Він дав нам приміщення і сплачує зі своєї кишені усі комунальні послуги. Постійно допомагають і небайдужі люди, які приносять необхідні нам овочі.
Наприклад, для борщового набору нам потрібна капуста, морква, буряк, картопля, часник й цибуля, м’ясо, сіль і спеції та зелень. Усі ці інгредієнти ми спочатку миємо, очищаємо, нарізаємо, деякі варимо, протягом декількох годин сушимо у спеціальних електричних сушарках і лише після цього фасуємо порціями в пакети, які потім вакуумуємо, аби довше зберігались і краще перевозились», – зазначила Саша.
За її словами, частину овочів волонтерки заготовляють в цеху і тут же їх фасують порціями у пакети. Інші небайдужі жителі сушать по своїх домівках.
«До хорошої справи долучились і працівники Західної промислової групи, що у Нововолинську. З дозволу власника та директора фірми дівчата теж заготовляють овочі: чистять їх і висушують у великих сушках. Це велика допомога, адже у професійну сушмашину влазить овочів, мабуть, як у 20 0 малих домашніх», – зауважила волонтерка.
Саша розповіла, що аби урізноманітнити «меню» бійців, дівчата почали готувати ще дві сухі страви – гороховий та вермішелевий супи, рецепти яких розробляли самостійно. Тому ці страви є унікальними, адже таких не заготовляють більше ніде в Україні.
Нагадаємо, з одного пакета можна приготувати чотири порції страви. За смаковими якостями борщ виходить такий же, як вдома. А приготувати його дуже легко і просто: залив суміш кип’ятком, зачекав 10 хвилин і улюблена національна страва готова.
За пів року волонтерки передали бійцям у різні куточки України, де ведуться бойові дії, понад 30 тисяч порцій супів і борщів. Зокрема, ними смакували військові в Харкові, Миколаєві, Кременчуку, Донецьку, Ізюмі, Чернігові, Сєвєродонецьку, Бахмуті, Запоріжжі та інших містах і селах. Наразі партії «Козацького» борщу, горохового супу «Газова атака» та супу із макаронами «Домашні традиції» відправляють на передову по кілька разів на тиждень.
До слова, крім сухих перших страв, волонтерки на чолі з Олександрою регулярно передають військовим ще й інші смаколики: консервацію, тушкованки, консерви, ковбасні та м’ясні вироби, солодощі та різноманітну випічку, більшість якої печуть власноруч.
Саша каже, що найбільше тішиться тим, що бійцям в гарячих точках подобаються сухі супи і борщі з Іванич і вони просять передавати їх регулярно та постійно дякують за «частинку дому» на передовій.
Крім того, Олександра організувала в Іваничах благодійний ярмарок, під час якого на допомогу ЗСУ вдалося зібрати понад 57 тисяч гривень, а також оголосила збір коштів на вкрай потрібну для військових техніку. За зібрані кошти бійцям вже купили дрон й автівку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Мені найстрашніше – коли людина без позиції», – Артем Федецький
Попри те, що Саша робить чимало добрих справ, викладається на повну і віддає волонтерству всю себе, трапляються в неї й прикрі моменти і розчарування і ситуації, які вона не може зрозуміти. Як от те, що немає ніякої співпраці і жодного порозуміння з місцевою владою, яка чомусь замість того, щоб допомагати активним жителям у їхніх благородних справах, навпаки «пхає палки в колеса» і всіляко їм заважає.
«Приміщення, яке ми просили для розміщення цеху, нам де дали. Допомоги ніякої немає. Як почалась війна, місцева влада оголосила збір допомоги, нібито на фронт. Люди позносили в школу-інтернат чимало овочів: картоплю, моркву, цибулю. Воно чомусь два місяці там пролежало. І лише, коли вони почали гнити, то віддали нам.
Читайте також: «Російська музика – як куля ворога», – лідер луцького гурту «Флайза» Андрій Тимчук
До того ж благодійний ярмарок нам заборонили проводити. Сказали, що не на часі. І навели чимало “відмазок” чому не можна. Одна з них – немає бомбосховища. Запропонували провести це на ринку. Продавати там. Але ми хотіли провести не вуличну торгівлю, а ярмарок. І до того ж логіка: в центр селища щось може прилетіти, а на базар – ні. Цікаво, правда?», – дивується волонтерка.
Однак, не зважаючи ні на що й відклавши усі свої справи, Саша продовжує допомагати бійцям. Адже переконана, що їм там, на передовій, вкрай необхідна допомога усіх небайдужих і без підтримки тилу, ніяк не обійтися.
«У мене діти 11-12 років самі готують собі їсти. На городі зілля – мені по-плечі. У хаті – бардак. Я не встигаю, не даю всьому ради. Але мені це якось все одно. Бо на першому плані зараз – допомога бійцям. Це найважливіше. Інакше ніяк. У мене вікна не миті ще з зими. Але я вдячна Богу, що вони в мене взагалі є», – наголосила Олександра.
І хоч за пів року волонтерці та її команді вдалося зробити чимало, але війна триває, військові продовжують захищати рідну країну від російської нечисті і їм й надалі необхідна допомога. А ресурси, зокрема овочі, вичерпуються, та й фінанси, які потрібні на покупку м’яса, гороху, вермішелі, пакетів для вакуумування та всього іншого, закінчуються. Також бійцям регулярно потрібні дрони, автівки та інша дрібніша техніка. Тому Саша звертається до усіх небайдужих і просить не зупинятися, а допомагати ще більше.
Тож, хто може допомогти овочами, зеленню чи м’ясом – пишіть Саші в соцмережах, або телефонуйте 096 727 33 53. Кошти можна перерахувати за реквізитами:
Картка: 5457 0822 7031 0522 – Олександра Шептор.
Читайте також: Як «Крила матері» у Володимирі захищають бійців і наближають перемогу
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
