25 жовтня. З дня звільнення Володимира Гунчика (22 березня 2018 року) з посади голови Волинської облдержадміністрації пройшло більше, ніж півтора року. З того часу – жодного інтерв’ю. Екс-голова ОДА, який ще не так давно був першою особою на Волині, відійшов у тінь політичного життя і зосередився на новій, менш публічній роботі – на посаді директора дивізіону в «Укроборонпромі». Щоправда, це аж ніяк не означає, що він вийшов із обойми людей, які «роблять політику» в цьому регіоні і впливають на ключові рішення.
Ця розмова – фактично експромт. Трохи більше, як пів години. У ще «гарячій» від дискусій сесійній залі під час чергової 25-ї. Володимир Гунчик від дзвінка до дзвінка відпрацював на сесії облради у лавах фракції «Солідарність». Тут, у цій залі, як депутат він воліє впливати на рішення голосуваннями, а не… голосом, як багато хто.
Утім, є один важливий нюанс: поки розмову писали, у Луцьку відбулася і 26-та позачергова сесія. Обранців скликали буквально за 2 години з приводу незгоди з призначенням головою ОДА Юрія Погуляйка. Володимира Гунчика на цьому зібранні не було. Очевидно, він на відміну від своїх колег із фракції через зайнятість не зміг так швидко прибути на Волинь зі столиці, де працює.
* * *
Ми говоримо одразу після 25-ї сесії Волинської обласної ради. Щоби взяти участь в обговоренні проєкту звернення щодо «формули Штайнмаєра», на сесію прибули нардепи Ігор Палиця, Ірина Констанкевич та Вячеслав Рубльов. Левову долю часу обранці приділили цьому питанню. І якщо раніше керівництво облради категорично заявляло, що проти скликання позачергової сесії задля прийняття подібних звернень, то тепер ситуація - інша… З цього й починаємо.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Штайнмаєр би плакав, або Турборежим по-волинськи на сесії облради. РЕПОРТАЖ
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Хто той один? Як волинські обранці дружньо голосували проти Погуляйка. РЕПОРТАЖ
Звернення облради щодо «формули Штайнмаєра» - «це правильно»
- Володимиру Петровичу, коли Ігор Палиця з трибуни недавно говорив, що треба приймати звернення у цій залі, але не треба звинувачувати Президента Володимира Зеленського, бо у всьому винна попередня влада, поглядав на вас. Чи мені так здалося… Цікаво, чи ви голосували за звернення щодо недопущення капітуляції країни через формулу Штайнмаєра?
- Я не міг не підтримати цю позицію, тому це позиція загальнонаціональна. Більшість людей сьогодні виходять на протести і, згадуючи про цю формулу, кажуть про загрозу цілісності держави. Це питання називають тим можливим кроком, який призведе до втрати соборності.
Але разом з тим дивно, що всі, хто виступав на цій сесії, не говорять про те, що Мінські угоди приймалися в той період, коли не якісь бандформування, а російські війська були на території України. Якби не Мінські угоди, то не зрозуміло, де вони нині знаходилися б: чи в зоні розмежування, чи вже біля Києва. Тому було зроблено відповідні політичні кроки, щоб зупинити агресію.
Я розумію, що на тому етапі були прийняті, можливо, й не зовсім вигідні для України рішення, але тоді ситуація вимагала досить швидких і кардинальних дій. Напевне, історія рано чи пізно розставить крапки над цим питанням. Єдине, якщо казати про позиції, які сьогодні приймалися, то правильно те, що потрібно змінювати формат. Мінські угоди сьогодні не можуть повністю забезпечити виконання всіх вимог, які ставить Україна. В цьому форматі не беруть участі решта основних гравців (Сполучені Штати Америки, наприклад). Ми бачимо, що на сьогодні Штати є єдиним поки що стримуючим фактором. Постачання летальної зброї, підтримка і навчання наших військових, маневри, військові кораблі – це все стримує російську агресію. Тому, напевне, треба дослухатися до думки спеціалістів і поступово, не відрізаючи, не ламаючи, перейти від однієї формули до іншої.
Дуже багато звучить критики, але, напевне, помилка влади в тому, що інформація до українців надходить найперше через російські канали. Згадаймо: першими про «формулу Штайнмаєра» почали говорити російські ЗМІ. Це – величезний мінус. Можливо, треба більше відкритості. Там, де можна говорити, де інформація не є закритою. Влада давала обіцянки, що буде відкритою у спілкуванні з українським народом, і вони повинні бути реалізовані.
Тому дуже багато домислів навколо так званої «формулу Штайнмаєра». Але те, що українці сьогодні занепокоєні, і що обласна рада підтримала звернення, - це правильно.
- Часто критикують практику прийняття подібних звернень. Мовляв, то формальність і зайва трата часу. Ви вважаєте, що доцільно їх приймати?
- Я сприймаю це як думку громади. Це не є жест, який означає, що Верховна Рада, Уряд, Президент швиденько глянуть на наше звернення і почнуть на нього реагувати. Це думка громади, вона таким зверненням винесена за межі сесійної зали. І ми розуміємо, що волинські обранці в цьому випадку висловили думку волинян. Можливо, хтось із цим і незгідний, але, вибачте, кого вибрали, той і голосує.
З іншого боку: таким чином формується загальнонаціональна думка. Тому це звернення має політичний характер. Воно спрямоване на те, щоб наповнити медіа-простір певною інформацією.
«Депутати облради розуміють, що каденція закінчується»
- Як ви вважаєте, чи вдається фракції «Солідарність» в облраді, одним із лідерів якої ви є, бути опозицією? Яким бачите завдання фракції?
- Сказав би, що в раді взагалі нема опозиції.
- Чому?
- Тому що всі дивляться, яким чином сформована опозиція у Верховній Раді. І той турборежим, який там є, багатьом нині починає не подобатися у самій Верховній Раді. В тому числі й серед «слуг народу». Наші депутати облради розуміють, що каденція закінчується. Ніхто з обранців не хоче наразі псувати свій політичний імідж і займати якусь праву чи ліву крайню сторону.
Можливо, це і не зовсім погано, адже тоді у більшості випадків вони переймаються захистом інтересів громади, позитивним вирішенням тих питань, які стосуються життєдіяльності певних територій Волині. Ви ж бачите, що на сесію і не виносяться якісь різкі, категоричні рішення, котрі розділили б депутатський корпус на частини.
А тому мені здається, що сьогодні слово «опозиція» щодо депутатів Волинської обласної ради на якийсь період часу поки що затихло.
«Ставати в чергу і піднімати руку, аби попіаритися, не буду»
- Багато хто очікував, що ви після того, як перейдете зі статусу голови ОДА у статус депутата облради, займете більш активну позицію у цій залі. Ви ніколи не мовчали у президії. Часто говорили різко, опонували керівництву ради. Натомість тепер Володимира Гунчика «чути» вкрай рідко. То позиція «спостерігача» чи то така «гра за кулісами»?
- Я продовжую досить активно працювати із матеріалами сесій, які мені надходять. Я контактую зі своїми колегами. Я не покинув політичне життя, але це не означає, що я повинен бути серед перших публічних осіб.
Був час, коли голова Волинської облдержадміністрації виконував відповідні функції. Сьогодні у мене інші функції як у депутата обласної ради, і виступати тільки для того, щоб показати, що ти є, що ти присутній у залі, і нагадати комусь, що ти існуєш, це – неправильно. Все повинне оцінюватися відповідними справами. Якщо я не згідний із позицією, яка виноситься в цю залу, я це висловлюю.
Коли я зустрічаюся зі своїми колегами, бувшими головами районних державних адміністрацій, депутатами різних рівнів, сільськими та селищними головами, ми довго дискутуємо, обговорюємо ті питання, які є актуальними. Для мене дуже болючими є питанням будівництва шкіл, я бачу, що зупинилася програма по дорогах, і запитую своїх колег: «Чому ви сидите?». Чому сьогодні голова обласної адміністрації не в Києві? Чи знає він сьогодні віце-прем’єрів та міністрів? Я це робив на другий день після того, як був призначений на посаду.
Висидіти в області і дочекатися, що хтось принесе тобі в регіон якийсь ресурс, - неправильно. Але для цього є люди, які взяли сьогодні на себе відповідальність бути першими особами в області. Ми їх повинні підтримати, якщо вони вносять якісь пропозиції.
Ставати в чергу і піднімати руку (як я сьогодні бачу це на сесії: з деяких питань виступає один, другий, третій, щоби тільки попіаритися) не буду. Я вже це пройшов, пережив. Я достатньо маю своєї власної думки і, не боюся цього сказати, ваги в області, щоби зайвий раз піднімати руку і порушувати питання, аби тільки порушити.
«Навіть бюджет «прокатали» в турборежимі»
- В обласній казні фактично немає коштів із перевиконання обласного бюджету, немає що ділити. Ви завжди фахово працювали з бюджетом, багато хто вважав, що це була перевага губернатора Гунчика. Як вважаєте, чому така ситуація склалася: чи то всьому виною реформи і те, що з області збирають певні платежі, чи це недопрацювання виконавчої влади?
- Унаслідок подій, які, можливо, не залежать від органів місцевої влади, і облрада, і ОДА втрачають головне: вони не визначають головні вектори. Сьогоднішня сесія показала, що в нас головним питанням (головним!) була звернення щодо «формули Штайнмаєра». Навіть бюджет «прокатали» в турборежимі.
Я вважаю, що питання наповнення бюджету, розподілу бюджетних коштів або субвенцій, які надходять в місцеві бюджети з державного, боротьба за кожну гривню таких коштів – це головне в області. Є кошти, то є програми чи проекти, які працюють. Нема коштів, то ми можемо багато говорити про різне… От ми сьогодні прийняли 5 чи 6 програм, але без грошей вони нічого не варті.
Іде зима, я не бачу, щоб на сесію запросили фахівців, які б сказали, а як укомплектовані заклади, чи готові до зими. Йде формування державного бюджету: чому на сесію не внесено питання, а яким чином там буде відображено потреби області?
- Здається нардеп Ірина Констанкевич, говорила, що досі не почули пропозицій від депутатів обласної ради щодо державного бюджету, їхнє бачення. А мали б уже включитися….
- Так. Вже треба думати, що ми будемо мати з того державного бюджету, який буде прийнятий протягом місяця. Ці пріоритети десь трохи втрачено. Я тут навіть нікого не хочу звинувачувати. Можливо, це наслідки того, що немає голови обласної адміністрації, сьогодні у верхніх ешелонах влади ще не повністю сформована позиція Кабінету міністрів. Ми бачимо, що деякі голови ОДА, не пропрацювавши 100 днів, вже подали у відставку… Ці фактори і складають позицію на місцях.
Думаю, що нам не треба чекати. Виконавча влада повинна бути рушієм. Вона повинна вносити пропозиції і змушувати нашу місцеву представницьку владу, депутатів обласної ради розглядати ці питання. Чому так не робиться?... Кожен відповідає за свою ділянку.
«Я думаю, що є кадровий голод. Голова ОДА – то маленький прем’єр»
- Уся область чекає нового голову Волинської ОДА. Не те, щоби без нього життя припинилося. Але дивує таке зволікання без пояснень. Вас – ні? Чого Президент зволікає?
- Я думаю, що є кадровий голод. Це з однієї сторони. З іншої: є вплив певних політичних груп, які є в регіоні, щоби бачити на посаді ту чи іншу свою кандидатуру. Але третє питання і, напевне, дуже важливе: ця посада не є настільки важливою сьогодні для Офісу Президента та Кабінету міністрів. Це говорить про напівручний режим роботи в управлінні.
Я підтримую думку, яка зовсім недавно прозвучала у пресі, що голова обласної державної адміністрації поки що (не префект) – людина, яка відповідно до посади має набагато більше навантаження, ніж міністр. Це маленький прем’єр-міністр, який навколо себе гуртує різні напрямки діяльності. Коли такого прем’єра в області немає, коли немає голови обласної адміністрації, то це означає, що цій посаді уже не приділяють належної уваги у вищих ешелонах влади.
Можливо, готуються якісь реформи. Але я схиляюся до думки, що просто-напросто і Офісу Президента, і Верховній Раді, і Кабінету міністрів зараз особливо, образно кажучи, не до цього.
І це ж ми говоримо тільки за голів ОДА, а в нас же немає голів РДА! Розумієте? І не тільки у Волинській області, а у всій країні. Це означає, що не тільки обласний рівень бездіє, а й районний.
Якщо ця посада не є значима, то я вважаю, що це потрібно було б задекларувати. Якщо ми говоримо про децентралізацію і продовження реформи, говоримо не про повіти, а про округи, то це нормально, я позитивно до цього ставлюся. Але треба дати зрозуміти бізнес-еліті, що відбувається. Щоб вони знали, як їм налаштовуватися. Вони мають знати, що буде далі. Вони ж тут на місці, вони працюють з людьми. Не все ж вирішується з Києва за прямими вказівками.
«Якщо центр повіту буде не в Камені-Каширському, то самі винні»
- Ви згадали про повіти. Зараз саме дискусія триває: 3 повіти має бути на Волині чи 4. Маневичі мають стати центром повіту чи Камінь-Каширський? Ви родом із Камінь-Каширщини, то, певне, таки за Камінь?
- Я поважаю всіх волинян і всі міста й містечка. Але Камінь-Каширський у свій час був містом, яке мало магдебурзьке право. На той час, коли я ходив до школи, на території Волині було 5 міст: і Камінь-Каширський одне з них. Місто! При всій повазі до Маневич, це було селище міського типу. Це – перше.
Друге: звичайно як людина, яка там народилася, я віддаю перевагу своїй малій батьківщині. Але ви могли бачити ситуацію щодо госпітальних округів: я ж не підтримав Камінь-Каширський, бо я вважав, що це недоцільно. Усі ці розмови, що не можна доїхати, - таке… Ніхто лікарні не ліквідував, медпункти лишилися, просто кошти по-іншому будуть розподілені.
Напевне, для Волині мало 3 повіти. Має бути 4. І 4-й повіт має бути з центром у Камені-Каширському. Він якраз знаходиться між Ратнівським, Любешівським, Маневицьким районами. З іншого боку, Камінь-Каширський район нині має найбільшу чисельність, не беручи до уваги міста обласного значення: 64 тисячі населення.
Проблема цього району ще й у тому, що вони вчасно не створили ОТГ. Мені дуже жаль. Вони цей крок не зробили. З різних причин. Я думаю, скоріше за все, це міський голова боїться втратити свою посаду. Якби була створена Камінь-Каширська ОТГ, вона була б найпотужніша в області. І тоді взагалі питання не стояло б. По-перше, вона займала б половину району (у нас Любешівська ОТГ найбільша, і то вона менша за кількістю населення). По-друге, це створило б можливості по-іншому подивитися на економіку розвитку громади.
Хоча я тричі говорив з міським головою, депутатами, казав про те, що вони втрачають багато. Якщо сьогодні повіт не буде в Камені-Каширському, то я наперед скажу моїм землякам: ви самі винні.
- Волинські обранці віднесли до об’єктів, що підлягають приватизації, одіозну обкомівську дачу «Круча», що в Луцьку на березі Стиру на Дубнівській. Було багато дискусій про її долю. Ви підтримуєте рішення про те, що цей об’єкт можна продати і на цьому заробити?
- Сто відсотків підтримую. Але я за те, щоб ця реалізація була на базі експертної оцінки вартості майна, і щоб це майно виставили на продаж через «Прозоро».
«Головним на сесії мав бути Світязь. А пройшли його «по пісочку»
- У місцевих громадах прокотилася хвиля конфліктів з працівниками «Волиньприродресурсу». Люди не дозволяють проводити геологорозвідку на бурштинових землях. Як ви бачите перспективу розвитку цього питання? Якщо тема голів ОДА Офісу Президента, кажете, нецікава, то це якраз та тема, яка «цікава», думаю.
- Тільки громада може визначити перспективу роботи із земельними ресурсами, які в неї є. Я це говорив ще у 2014-2015 роках, коли ми казали, що видобуток бурштину повинен починатися зі створення підприємств на базі територіальних громад. Сама процедура видобутку – це вже інше. Тоді громада залучала б «Волиньприродресурс» або інше підприємство. А в нас сьогодні це все «через голову». З’являється обласна (або якась інша) структура, яка просто «нагинає» людей і каже: «Давайте ми будемо у вас». Це - помилка.
Сьогодні люди, особливо на Поліссі, дуже добре розуміють, що єдине багатство, яке є в поліщуків, то землі і ліс. Якщо завтра ми перетворимо волинське Полісся на територію частини Рівненщини, Олевський район Житомирщини з його «місячними пейзажами» після видобутку бурштину, то це буде катастрофа.
Але напевне, основна причина – у тому, що їм цю позицію нав’язують. Тут треба від громад іти, починати знизу – і все буде нормально по бурштину.
- Не можу не спитати про Світязь. Під час сесії виділяли гроші на дослідження фахівців. Цього ж дня звучали закиди керівництву управління водних ресурсів про те, що там роками бездіяли і що бити на сполох мали б раніше. Все, що «треба було раніше» опосередковано стосується і вас…
- Оце питання мало б бути на сьогоднішній сесії основним. Сьогодні голова облради мала б поставити його першим. Вже повинні були надати інформацію експерти. Вже повинен був залучений максимальний ресурс для того, щоб ми зрозуміли, що робиться на Світязі.
Одні говорять, що хтось впливає на ці речі, інші – про шлюзи, а оцінки реальної нема. І сьогодні ми ці питання пройшли так… По пісочку, сказав би.
Для Волині втрата Світязю – це катастрофа. Хоча місцеві жителі говорять, що такі випадки були. Озеро вже міліло. Але для волинської громади – то питання номер один. 90% сьогоднішніх питань не вартують питання Світязю.
Я дуже хотів би, щоб керівники депутатських комісій першим питанням на наступну сесію (або навіть на надзвичайну сесію, добре було б і таку зібрати!) поставили порятунок озера Світязь. Треба щоб вона звучала як надзвичайна. Бо нам необхідно звернути увагу держави до цього. Ми ж кажемо «перлина України», так? А яка ж то перлина, коли ми про неї не говоримо?
«Сесійна зала консолідувалася сама по собі. Без пані Вахович»
- Після виборів змінилося керівництво облради. І зараз то вже трохи інша рада, ніж та, що була, коли місце по ліву руку від очільника представницької влади займали ви. Голова облради Ірина Вахович ставила за мету консолідувати раду. Як думаєте, це вдається?
- Сесійна зала консолідувалася сама по собі. Без впливу пані Вахович. Бо на даному етапі припинилася конкуренція між відповідними бізнес-політичними групами. І весь накал, який був до того. Наскільки довго це відбуватиметься, не можу сказати. Я знаю, що і в бізнесі, і в політиці дружби довгої не буває. Вона десь колись закінчується.
Хотілося б, щоби все-таки народні депутати, люди, які колись прийшли до влади, не особливо дивилися сьогодні на те, яку позицію займе центральна влада. Під час моєї каденції на посаді голови обласної державної адміністрації я відчув, що протистояння не приносить великих плюсів. Так, ти виконуєш відповідні рішення. Якщо ти представник Президента, то маєш певні зобов’язання. Але разом із тим ми ставили питання бюджету, проєктів, децентралізації, у нас не було жодного випадку, коли ми невчасно приймали бюджет або його блокували. Ми багато зробили по дорогах, садочках, школах, створення перших ОТГ…
Хай би це все продовжилося в сесійній залі. І хай би оця консолідація була направлена на розвиток Волині. Політики «приходять і уходять», політика змінюється так, як вона змінилася сьогодні: ми йшли направо, різко повернули наліво – зупинилися й не знаємо, куди йти далі. Добре, що ми зупинилися, щоб визначитися. Можливо.
Але в нас мудрі депутати обласної ради. Те, що вони консолідуються довкола проблем Волині, - це плюс. І це заслуга керівників фракцій, депутатських груп, голови облради. Питання залагоджується саме собою.
- Насамкінець – поза темою обласної ради. «Укроборонпром». Ви на своїй сторінці у Фейсбуці так, пригадую, емоційно реагували на обшуки, які проводили у вас. Потім історія із затриманням Гладковського… Хотілося б почути ваші оцінки тій ситуації, яка зараз довкола цього відомства відбувається.
- Найперше скажу, що обшуки у мене не проводилися. Вони проводяться регулярно в «Укроборонпромі». Це така тема, яка на вустах у всіх. Вона знову ж таки політично заангажована. А я не є великою посадовою особою, щоби обшуки проводилися у моєму робочому кабінеті. Це – тема, яка була піднята відповідним виданням для того, щоб зробити собі піар і, можливо, тим збільшити відвідуваність свого сайту.
Ситуація в «Укроборонпромі» щодо питань, які підняті, є непроста. Я розділив би її на три частини. Перше – це дійсно: ми в стані війни з країною, яка є агресором, але разом із тим вона до відповідного часу була постачальником окремих комплектуючих і матеріалів. І без них практично деякі питання в оборонці вирішити було неможливо. Деякі люди зловживали своїми посадовими обов’язками і використовували це у своїх особистих інтересах. Але це є не тільки в «Укроборонпромі». Це є сьогодні в «Укрзалізниці», в інших галузях…
Просто треба було зосередити увагу на «Укроборонпромі», бо це було вигідно з політичної точки зору, коли йшла передвиборча компанія, і всі розуміли, що на тоді діючого Президента Петра Порошенка треба знайти такий компромат, який би вдарив по його рейтингу. І такий компромат конкурентами було знайдено. Хоча ще раз хочу сказати, що після скандалу в «Укроборонпромі» десь тихенько пройшов скандал, щодо 250 чи 300 мільйонів в «Укралізниці»… Але він знову затих, бо це нікому нецікаво.
Сьогодні ті дії, які є в «Укроборонпромі», і скандали вже нецікаві новій владі. Бо прийшло нове керівництво, новий генеральний директор і дуже багато робиться, щоби провести реструктуризацію самого «Укроборонпрому».
Мені б дуже не хотілося, щоб військове підприємство було втягнуте у політичні ігрища. У багатьох випадках поява в ЗМІ публікацій наносить безпосередню шкоду державі через витік державної таємниці. У нас публікуються характеристики, копії договорів експортних та імпортних поставок… І всі думають, що вони роблять такий політичний реверанс, але розвідка інших держав працює активно.
Натомість ця вся інформація консолідується, і коли ми пробуємо говорити про якісь свої нові досягнення, то завжди потрапляємо у ситуацію, коли нам протидіють. Законним, незаконним шляхом, через треті структури… Оборонна промисловість України – дуже потужна. Всі розуміють, що ми не тільки були третьою ядерною державою у світі, а ми відносимося до 5-6 держав, які мають космічну промисловість, у нас авіаційна промисловість, бронетанкова, потужні підприємства, котрі мають сировинні поставки... Ринок – це конкуренція. Тому і таким шляхом впливають на економіку України, стримуючи наші підприємства на таких ринках, де ми можемо сьогодні спокійно працювати.
Скандал навколо «Укроборонпрому» приніс не тільки шкоду винуватцям цього скандалу (бо якщо люди зловживали, вони повинні за це відповідати), але він зачепив інтереси держави. І чим швидше ми наведемо там порядок, чим швидше ми прозоро заявимо, що аудит «Укроборонпрому» завершився, що реструктуризація завершується, тим менше буде шкоди державі.
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото: Ірина КАБАНОВА.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
