«Зникає бажання тут жити»: якими були громадські слухання про сморід у Луцьку

«Зникає бажання тут жити»: якими були громадські слухання про сморід у Луцьку
Голосування на громадських слуханнях, які зібрали через сморід

«Ганьба! Ганьба!», «Скільки вам заплатили?», «Гади!», - кожне слово зі сцени викликало бурхливу реакцію.

Натовп гудів у відповідь на сказане з-за трибуни і несамовито аплодував тим, кому вдавалось поставити «гострі» запитання.

«Люди повстали», - прозвучало десь з залу. Що ж, це і справді було схоже на протест.

Громадські слухання про сморід ризикували перетворитись на черговий формальний захід, який проводять «для галочки». Зрештою так було вже не раз. Обговорення вартості проїзду у маршрутках та навіть мітинг через запахи, організований активістами, свого часу збирали не надто багато людей.

Цього разу було інакше. Попри очікування, у міському Палаці культури зібралось не два десятки працівників мерії та кілька пенсіонерів, а більше двох сотень активних лучан. Кожен з яких хотів не лише почути пояснення чиновників, а врешті вирішити проблему – кардинально і назавжди. Кожен висловлював емоції, як міг.

Винен завод і крапка, - мерія

Очільниця міського управління екології Оксана Тарабанюк першою описує проблему. Зі сцени вона говорить те ж, що і багато разів до цього в стінах мерії та у ЗМІ.

«В 2016 році ми навіть не здогадувались, що діяльність заводу може призвести до таких наслідків. Джерела смороду шукали в роботі міської каналізації, зливової каналізації, міських очисних споруд, асенізаторів, переробників тваринної продукції, несанкціонованих врізках у каналізацію. Та у 2017 році підозри підтвердились – причиною смороду є відходи заводу «Біо-Пек». Злив мелясної барди у водні відстійники та очисні споруди, передбачені для переробки цукрового буряка», - каже чиновниця.

На запитання про те, чи не думає звільнятись, раз проблема не вирішується, відповідає:

«Я призначена на цю посаду у червні цього року, а тих, хто був до мене, вже немає».

Зала вибухає оплесками.

Оксана Тарабанюк переконує – з полів фільтрації в повітря потрапляють шкідливі речовини з різким запахом, які подразнюють дихальну систему. В повітрі зокрема зафіксували перевищення аміаку в 2,35 рази, сірководню – в 1,5-2 рази.

Жінка каже, мерія хоче замовити незалежний екологічний аудит, але зробити це зможуть лише наступного року.

«Чому наступного?», «Ви що не бачите, що вже екологічна катастрофа?», «Знайдіть гроші!» - обурюються присутні.

Оксана Тарабанюк відповідає, що справа не в грошах, «їх міська рада знайде», а в процедурах і тендерах, яких потрібно дотриматись.

Також мерія планує поставити відеокамери на полях фільтрації, вулиці Мамсурова, де підприємці зливають нечистоти в каналізацію, на очисних спорудах водоканалу у селі Липляни.

Захворіли? Кажіть, що через сморід

До мікрофону у залі вишиковується черга. Майже кожному тут є, що сказати про надокучливу проблему.

«Місто, яке я любив і поважав, втрачає свою репутацію. Зникає бажання жити тут. Хто повинен понести відповідальність і яким чином відшкодувати збитки? У мене дитина недавно харкала кров’ю. Ми це пов’язуємо з цією екологічною катастрофою, плануємо звертатись до суду», - емоційно виступив лучанин Олександр Астаф’єв.

Зал схвально загудів.

«За 300 метрів від «Біо-Пеку» знаходиться школа, де більше 600 людей. Там дуже часто падають або непритомніють діти. За 200 метрів знаходиться садочок. Ви знаєте, як горло болить, як паморочиться в голові і як сильно хочеться спати?» - додала місцева мешканка Тетяна Грибок.

У відповідь очільниця міського екологічного управління порадила усім звертатись до лікарів і казати, що погіршення здоров’я пов’язане саме зі смородом.

«Ми звертались до громадськості і просили – фіксуйте кожне погіршення стану здоров’я у медичних закладах, це буде підставою для звернення до суду про припинення діяльності заводів. На жаль, на сьогодні є тільки 5 звернень, а лікарі змушені фіксувати їх!» - наголосила Оксана Тарабанюк.

«Скільки вам заплатили? Чому ви брешете?»

Найважче виступати було інженеру з охорони довкілля заводу «Біо-Пек» Анатолію Франчаку.

– А керівники де?, Чому не виходять?, Ви лучанин? - закричав зал, як тільки той представився.

– Згідно проектної документації, дозволу екоінспекції… - спробував почати чоловік, та його перебили криками:

– Хто давав дозвіл?, Скільки вам заплатили?, Та помовчіть!

– Якщо ви хочете завдавати питання, не слухаючи доповіді, то давайте проголосуємо за це, - спробував вгамувати учасників головуючий на слуханнях, екскандидат у нардепи Дмитро Климук. Не проголосували.

– Підприємство «Біо-Пек» не скидає відходи на поля фільтрації з вересня 2017 року, - продовжив Анатолій Франчак.

– Брехня! - знову пролунало з залу.

– Ми ініціювали перевірку екоінспекцією та Держпродспоживслужбою. Вчора вона завершилась, видані приписи про усунення порушень. Керівництво мусить виконати їх. Вони вивчали стан повітря біля «Біо-Пеку» і перевищень не виявили.

У залі – сміх. «От гади!» - кричить жіночка, що тримає на руках вже сонну від кількагодинного обговорення онуку.

– Що стосується незаконного скиду в каналізаційну мережу барди, то не зафіксовано таких фактів. Вона зберігається у сховищах, а потім використовується на полях, як добриво, - стоїть на своєму представник заводу.

– Слухайте сюди, я вам покажу відео – там все видно. Мені ваші водії все розказали, куди вони возять і де зливають. Цілодобово возили на Львівську зливали. Якби ви не зливали з 2017 року, зараз би озер не було. Ви засрали всю область. Завод закрити і крапка. Куди хочте дівайте свою хімію, - не витримує чоловік старшого віку.

«Ганьба!», «Сволоч», «Прив’язати його там», - скандує роз’ярена публіка під шалені оплески. «Що ж ти травиш той народ?».

«А, якщо це не завод?»

Наступним «розпинали» заступника голови правління Гнідавського цукрового заводу Олександра Нікішина. Втім, градус напруги цього разу був помітно нижчий.

– Не слухаєте? Ну значить я тут непотрібен. Питайте, але не затюкуйте, - присікав чоловік будь-які спроби себе насварити.

Громадський активіст Сергій Шараєвський запитав у посадовця, чи є на цукровому заводі труби, що перекачують відходи з підприємства просто на фільтраційні поля.

– Є, але з 15 числа з цукрового туди нічого не йде, - відповів представник заводу.

– Барда йшла по цих трубах? - уточнив активіст.

– В 2017 році йшла. Зараз не йде. Даю вам 100-відсоткову гарантію, - запевнив Олександр Нікішин.

Він сказав, що поля фільтрації знезаражують хімічними засобами, засипають землею та обробляють бактеріями.

– Якщо завод закриють, а сморід залишиться, що робитимете? - питали також лучани у міської влади, припускаючи, що причина смороду може бути не одна.

– Це риторичне питання. Звичайно, шукатимемо далі, - відповів секретар міської ради Григорій Пустовіт.

Забрати сморід можуть бактерії?

Фахівець із застосування корисних мікроорганізмів Артем Рудий, якого запросили на слухання, розповів про своє бачення вирішення проблеми.

– Я уважно слухав доповіді, але, на жаль, не почув ніякої конкретної оцінки, що можна з цим зробити. А можна вирішити проблему просто та ефективно. І на це непотрібно сотні мільйонів доларів чи гривень, - заінтригував біолог.

– Будь-які хімічні препарати можуть погіршити ситуацію, тому що рано чи пізно потраплять в підземні води, а от пробіотики, корисні мікроорганізми, якщо дотриматись технології, проблему смороду можуть вирішити максимум за два тижні. Думаю, якщо їх вже додавали, а запах залишився, значить не дотримались технології і використали замало пробіотиків, - сказав Артем Рудий.

Фахівця послухали мовчки. Не переконав? Чи пропозицію допомоги чиновникам треба обдумати?

У фіналі – без емоцій

Коли час громадських слухань перевалив за три години, модератор вирішив приступати до ухвалення резолюції – документу, що засвідчує позицію усіх учасників.

– Зупинити роботу біоетанольного заводу до завершення засипання фільтраційних полів;

– контролювати вивіз будь-яких відходів з території заводу;

– перевірити усі труби, підведені до полів фільтрації;

– замірювати повітря на межі санітарної зони;

– дослідити в лабораторії рідини з фільтраційних полів;

– перевірити на чиїх землях знаходяться, відкриті фільтраційні поля;

– встановити камери відеоспостереження;

– встановити аналізатори повітря;

– встановити пункт контролю повітря в районі Львівська-Вересневе;

– перевірити незаконні врізки в каналізацію на Набережній;

– звернутись до правоохоронних органів з вимогою провести розслідування.

Проти – троє, утрималось – четверо, решта з 232 зареєстрованих учасників слухань – за. Тепер резолюцію обов’язково повинна розглянути міська рада.

Розходились люди мовчки. Хтось питав: «Як думаєш, це щось дасть?», а хтось лише сумно стверджував: «Та хіба можуть завод закрити? Це ж які гроші! Ай, нічого з того не буде…» Три години криків добряче виснажили учасників.

Схоже, ні відповідальність чиновників, ні нові ідеї вчених – не панацея від вирішення проблеми смороду у місті. Лише тиск місцевих жителів і їхні власні ініціативи можуть зрушити ситуацію з мертвого місця. І, якщо знадобиться другий раз, хочеться, щоб прийшли не 200 людей, а принаймні кілька тисяч. Нам же небайдуже це місто, правда?

Текст: Віта Сахнік

Фото: Ірина Кабанова


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Доставка обідів у Луцьку. «Карабас Барабас» пропонує першу страву на вибір
Наступна новина У Луцьку буде школа журналістики. Програма
Останні новини
Схожі новини