Бойовий офіцер-прикордонник Вадим Костенко родом з м. Лиман Донецької області. Його військова кар’єра розпочалася у 2009 році з моменту вступу на навчання до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького. Навчався прикордонник на факультеті філології.
Про це пишуть на сайті Державної прикордонної служби України.
Після закінчення військового вишу та отримання первинного офіцерського звання «лейтенант» Вадим був направлений для проходження подальшої військової служби до Східного регіонального управління Держприкордонслужби. Оскільки служба офіцера була пов’язана переважно зі здійсненням процедур прикордонного контролю, він отримав неабиякий досвід у цій справі. Вадиму довелося проходити службу у різних пунктах пропуску – для автомобільного, залізничного, повітряного сполучення.
Перед повномасштабним вторгненням росіян, у 2021 році, офіцера призначають на посаду у відділ прикордонної служби «Бахмут» Краматорського загону. На той час до його обов’язків, зокрема, входило несення служби в КППВВ на лінії розмежування. Одним із перших Вадим зустрів повномасштабну ворожу навалу. Тоді дуже швидко прикордонники переформатувалися у піхотинців. Разом з побратимами Вадим мужньо давав відсіч окупантам. Бойовий досвід здобував безпосередньо в боях.
Піхотинець – напевно виконує найважчу роботу. Йому треба дуже багато ходити, виконувати різноманітні завдання, копати, будувати, стріляти, вбивати… – каже Вадим.
Своє псевдо Вадим отримав вже під час бойових дій.
Одна з позицій, де ми відбивали ворожі штурми, мала назву «Бугор», я був на ній старший, лише у мене була радіостанція. Звідти й отримав свій позивний, – пригадує офіцер.
Крім Бахмута, Бугор брав участь в боях у Попасній, Вовчанську, виконував завдання на Сумщині. Зараз Вадим боронить країну на Харківщині. Це вже його п’ята ротація в зону бойових дій.
В Бахмуті я був начальником застави, тобто командиром взводу можна сказати. Після штурмів, після того як ми відновили всі свої позиції, як ми налагодили, скажемо так, службу, як у нас почало все виходити в плані ведення бойових дій, тоді в один день мене призначили командиром підрозділу. На той момент це був окремий підрозділ. Це було десь після чотирьох днів штурму. Бойового досвіду як такого у нас тоді ще не було. В Бахмуті ми виконували завдання по обороні, але були такі моменти, коли ми виконували завдання безпосередньо як штурмовики, – згадує Бугор.
«Кожному командиру треба пройти певний період на позиціях зі своїми бійцями, особливо молодшому командиру. І коли ти віддаєш наказ, бійці знають, що це ти віддаєш наказ, що ти був там, знаєш що там, і ти віддаєш наказ, який сам зміг би виконати. Якщо ти не був в полі, ти не бачив чим живе солдат», - ділиться прикордонник.
Головна наша перевага у цій війні – це наш бойовий дух, – переконаний Вадим.
В одному зі своїх звернень Вадима відзначив Президент України.
«Окремої нашої вдячності заслуговують воїни Краматорського прикордонного загону, зокрема старший сержант Роман Малиш та майор Вадим Костенко – вони воюють на Бахмутському напрямку. Дякую за вашу міцність», – сказав Володимир Зеленський 28.10.2023 року під час звернення наприкінці 612-го дня війни.
Щоб йти в штурм потрібна підготовка – в першу чергу моральна та фізична. Також має бути грамотне планування та комплексний підхід до штурму. Кожен з нашого підрозділу отримував якісь поранення, деякі навіть не один раз. Якось я йшов до машини, але не дійшов до неї – прилетіла міна, від якої я дістав поранення, – підсумовує Вадим.
Найтяжче для Вадима, як і для усіх керівників – це втрачати своїх людей. «Дуже важко відправляти своїх підлеглих, цвіт нації, туди, звідки вони можуть не повернутися», – з сумом говорить офіцер.
Серед найскладнішого в бою – це вийти на позицію, закріпитися там. Найважчим також є перший постріл в людину, – ділиться досвідом боєць.
Вадима вдома чекає дружина та двоє маленьких доньок. «Сім’я – це найцінніше в моєму житті, це тил, який завжди буде зі мною. Дуже важко коли сім’я на відстані, далеко від тебе. Найбільша радість під час війни – приїхати до сім’ї, а найважче – розлучатися з рідними після нечастих і коротких відпусток», – пояснює Вадим.
Про те, як стати прикладом для підлеглих, як живуть, які завдання виконують, з якими труднощами стикаються, на що витрачають кошти бійці на передовій детальніше Вадим Костенко розповідає у відео.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
