«Ми знали, що за нашою спиною Юра, і що він не відступить», – так згадують у боях командира відділення «Стаффа» побратими.
Юрій Букартик родом з Кіровоградщини. У складі «Хартії» воював на Лиманському напрямку. Юру пам'ятають кмітливим та завжди усміхненим, пишуть на сторінці Центральне територіальне Управління Національної гвардії України.
Ось що про нього згадує побратим:
«Пам’ятаю наш перший бойовий вихід разом – це було в селі Терни. Завданням було не дати ворогу пройти. Приблизно через 5–6 годин на нас пішов штурм. Один з побратимів сказав, що в нас ворог на бліндажі. Тоді Юра проявив справжню витримку і зосередженість. Він зайняв свій сектор і почав тримати нам спину. Коли по нас вели щільний вогонь і ми тримали оборону, ми знали, що за нашою спиною Юра, і що він не відступить. Ми були впевнені один в одному».
Уперше я побачив Юру таким – злим, але водночас зібраним. У той день він став тим, завдяки кому всі, хто тоді був з нами, залишилися живими. Саме він першим побачив, як до нас прилетіла граната, і попередив нас.
Після успішного бою, коли всі були цілі, він посміхався. А його усмішка завжди дарувала надію, навіть тоді, коли ми чудово розуміли, в якій ми ситуації. Він був більше, ніж другом чи побратимом. Він був частиною нашого незламного братства.
Згодом на бойовому завданні я почув ці страшні слова: «Стафф – 300» Ніби щось ударило всередині. Знаєш, коли не віриться одразу. Думаєш: «Та ні, він витягне. Він же завжди витягував».
Він боровся, як справжній Герой. До останнього подиху. З тією самою впертістю, з якою йшов у бій, з тією ж силою духу, яку ми в ньому бачили кожного дня. Але навіть у найміцнішого серця є межа. І 04.05.2024 його серце не витримало… Воно зупинилося – але не зламалось. Бо справжні Герої не зникають. Вони залишаються в нас. У наших вчинках, у нашій боротьбі, у пам’яті».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
