Скромний, спокійний, малослівний – саме так можна охарактеризувати Сергія Пугача з позивним «Палій». До війська він долучився у квітні 2023 року, розпочавши свій шлях із морської піхоти, пишуть на сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ Рівненщини.
Після поранення довелося поїхати на лікування та пройти ВЛК. Згодом мене списали з морської піхоти та перевели до 104-ї бригади. Встиг побувати в Очеретиному, де отримав поранення, пролікувався і тепер у строю, – ділиться Сергій.
Позивний «Палій» отримав від побратимів. Він із посмішкою згадує: «Люблю багаття. Посадки палити, особливо ворожі. Звідси й позивний».
Попри втому, Сергій знаходить підтримку в рідних.
Звичайно, спілкуємося. Завжди смайлики, завжди «папа, любимо тебе». Моя донька вже доросла, їй 17 років. Вона мене дуже підтримує, – розповідає військовослужбовець.
Про майбутнє Сергій говорить неохоче: «Після завершення війни, мабуть, буду відсипатися. Наразі ж, коли виходимо на позиції, ні про що, крім цього, не думаємо».
Щодо порад майбутнім поколінням, які можуть опинитися у війську, він каже: «Краще, щоб цього не було. Але якщо доведеться, то найперше – це берегти себе. Обов'язково мати хороший бронежилет, каску. Завдання треба виконувати, але робити це так, щоб залишитися цілим. Якщо ти не будеш цілий, то і завдання не виконаєш».
До війни Сергій працював токарем, займався ремонтом, їздив на заробітки за кордон.
Жив звичним життям. Після війни, напевно, спочатку буду відсипатися, від'їдатися, а там вже видно буде, – додає він із сумною посмішкою.
Попри всю складність ситуації та втому, Сергій продовжує стояти у строю, бо знає: за його спиною – рідні, близькі та вся країна. І хоча він не любить багато говорити про свої переживання, його очі свідчать про силу духу та незламність. Це історія простого чоловіка, який залишив усе, аби стати на захист своєї землі. Таких, як Сергій Пугач, сотні.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
