Сергій Мерчук у патрульній поліції - з перших днів її створення. Він повернувся працювати на Волинь після років служби в Києві, Рівному та на Донеччині. Ось уже три місяці, як очолює волинську патрульку. У подкасті Юрія Ричука "Вечірній Луцьк" говорили з Сергієм Мерчуком про роботу поліції під час війни, про зміни в місті, про нестачу кадрів, про ухилянтів, водіїв напідпитку і небезпечні нічні перегони. Керівник патрульної поліції пояснює, чому комендантська година досі актуальна, та чи добровільно поліцейські їздять у відрядження на фронт. Це розмова про щоденну роботу, яка рідко потрапляє у новини, але формує безпеку міста.
- Сергію, більше трьох місяців, як ви на посаді. Які висновки? Ви в поліції давно, а в поліції Волині вперше, так? Ви до цього не працювали?
- Я починав з Луцька саме. Був командиром четвертої роти. Тут у 2015 році, як тільки стартував патруль. Потім мене забрали на Київ. Я там працював певний час. З Києва мене вже відправили в Рівне керівником – там працював 8,5 років. Потім на Донеччині. А зараз сюди приїхав працювати.
- Які враження від змін, коли ви покидали патрульну поліцію Волині і коли до неї прийшли?
- Десь в чомусь виросли, десь в чомусь треба буде доганяти через те, що війна тормозить, вносить свої корективи в роботу. Але вцілому позитивні враження. Робочий колектив. Працюємо, щось міняємо, якісь нововведення. Новий керівник, в підлеглих – новий головний біль. Але все ж це дає свій результат в роботі.
- Що ви нового робите? Того, що не робили?
- Не про все можу говорити, але там є свої моменти. Я як управлінець, керівник зі своїм власним досвідом, знаю, на які процеси правильніше впливати. наприклад, щоб люди візуалізувалися зранку: вони мають пошикуватись, один на один побачити, 9:00 – хвилина мовчання, як і по всій країні. І після того, після наставницьких слів, всі йдуть по своїх робочих місцях і займаються роботою. Це що стосується апарату управління.
- А такого не було раніше?
- Шикувалися, але не завжди. Бо не завжди була можливість у зв'язку з якимись нюансами по службі. Зараз це моя не забаганка, а вимога шикуватися кожного дня. Як на мене, це правильно.
- І ви перед ними?
- Зазвичай так, але коли, наприклад, ранкова нарада в якихось інших суміжних підрозділах – то можу не встигнути, то проводять заступники шикування. Рота заступає вже з 06:30 ранку, безпосередньо, для обслуговування викликів і порушення ПДР саме в Луцьку і на трасах міжнаміжнародних. З 06:30 до 19-20 вечора. І її міняє наступна рота. Так само і в Ковелі наш підрозділ має конфігурацію в 4 зміни працювати. Багато людей у відрядженні, по війні. Плизько 50 чоловік займаються бойовими завданнями по Україні, як і на Донецькому напрямку, так і на всяких інших. Безпосередньо працюють артилеристами, фпв-шниками, дронарями.
- І це вважається як відрядження?
- Хтось у відрядженні, хтось призначений на бойових посадах, бо в нас є бойова бригада "Хижак". Попередній керівник зараз призначений її керівником. Ми з ним, до речі, починали також у 2015 році тут – у Луцьку працювати. Дмитро Мокрич, Дмитро Васильович Мокрич.
- А от ви коли перед ними виступаєте вранці, що ви їм кажете?
- Часом хвалю, часом журю. Часом оголошую якісь сумні новини. Наприклад, у зв'язку із загибелью поліцейських на фронті. Або про якісь масштабні події, як ось приліт "шахеда" в дитячий садок. Мені ці кадри, наприклад, щемлять. Я знаю, що таке діти, бо батько двох синів. І не дай Бог, я був би на цьому місці... Максимальна ненависть до русні.
Тут – далеко від війни, наша робота, можливо, не така помітна, але все ж вона впливає на бойову ситуацію. Як там, так і тут – на місці – в спокої рідні, близькі тих хлопців, які зараз на фронті. Я завжди стараюся проводити ці паралелі через те, що зараз хлопці повертаються десь в відрядження, в відпустку. Так само є СЗЧ й ухилянти, з якими ми працюємо.
- А як ви працюєте з СЗЧ і з ухилянтами?
- Коли ми виявляємо особу, яка самовійно залишила частину – повідомляємо військову службу правопорядку, і вони вже з ним далі займаються. Так само ухилянти. Якщо людина є в розшуку – ми також повідомляємо, тільки вже РТЦК, які вже в подальшому нею займаються. Суспільство таке напружене, думають, що всіх загребують і відправлять на війну. Ні. У когось можуть бути об'єктивні причини: він в розшуку через те, що десь там не оновив дані. Оновив – у нього там троє діток, він не підлягає призову. Чи це особа з обмеженими якимись можливостями, чи в нього є якісь підстави, чи відстрочка – тоді військкомат до нього не має питань.
Але особа в розшуку, він світиться червоним, активним. І якщо ми не повідомляємо ТЦК – за це патрульний несе відповідальність. Він не має права прийняти рішення: відпустити чи не відпустити. Ця робота складна в багатьох моментах, її не розуміють люди, але її також щось має робити.
Я рік останній провів на фронті, і повірте, там не всі горять бажанням сидіти вже чотири і більше років, не бачачи сім'ю, без ротацій. Хлопців також міняти, виручати. Ми в силу своїх можливостей робимо, що можемо, також ротаційно. У мене є хлопці, які вже по 3-4 роки воюють безпосередньо. В цьому році загинув патрульний поліцейський з Ковеля під час обстрілу. Я ще як в Краматорську працював, то ми його діставали з бліндажа. На жаль, не змогли врятувати. Він і ще четверо загинуло хлопців. І це не просто числа, це людські долі, і це також поліцейські. Я озвучувати всі інші цифри не можу. Але повірте, вони страшні, їх дуже багато, як і безвести зниклих, так і загиблих. І таки я можу говорити за нашу бойову бригаду «Хижак», яка також нищить рускіх і в Торецьку, і на Сумському напрямку, і на Покровському.
- Ця бригада повністю з поліцейських складається?
- Так точно. Хлопці відважно воюють. І коли ми були в Краматорську – вони заїхали на лінію бойового зіткнення і виконували там потужно свої завдання. Дуже достойні воїни.
- А хто вирішує, де поліцейським бути зараз? У Луцьку нести патрулювання чи їхати на фронт?
Ну, в першу чергу, він вирішує. Якщо в нього є на це воля і він має бажання, і в нас дозволяє чисельність особового складу його відправити – то, звісно, це не є в цьому ніякою проблемою.
- Тобто всі поліцейські, які воюють, вони воюють добровільно?
- У більшій мірі так. На початку – в минулому році був момент, коли набиралися різні інші суміжні підрозділі – вони не могли доокомплектуватися. Це такий був сумбур спочатку. Але вони доокомплектувалися, і вже, в більшій мірі, все йде тільки по власному бажанню. Силою ніхто нікого не заганяв.
Була можливість – пропонували. Наприклад, на День Нацполіції Героя України вручили такому Михайлу Кравчуку. Це – козак з Рівного, з яким я спілкувався і переконував нести службу. Він сказав: "Командир, я готовий. Все. Це моє рішення". В Торецьку зимою він заступив на позиції 1 лютого і його тільки через 37 днів поміняли. Він вбив в бою чотирьох руских, чотирьох взяв в полон. Якось він виходив за посилкою – їжу скинули, і йому перебило міною ноги. І він останні 11 днів був на позиціях з перебитою ногою, не ходячий. Фактично прощався з життям, але, слава Богу, вони вийшли, живі, здорові. Керівники з хлопцями правильно спланували операцію, вивели їх, зробили все добре, і президент оцінив високо його вчинок, дали йому Героя України.
- Сильно людей не вистачає на фронті?
- Я не буду розписуватись за весь фронт. Я можу говорити за ту роботу, яку я робив як поліцейський зі своїми хлопцями краматорськими. Для виконання наших обов'язків завжди буде людей мало, тому що роботи завжди багато. Але на той час, скільки поліцейських там є, стільки і достатньо. До прикладу, є заявка на евакуацію в Костянтинівці. Вони їдуть і забирають. Під загрозою дронів, артилерійських обстрілів, ДРГ, які туди позаходили. Я цими людьми захоплююся, бо вони так постійно працюють. Не полишаючи своїх домівок – це 300 патрульних краматорських. І зараз, до речі, волинських теж 8 хлопців туди відряджених. На місяць часу. Побачити, перейняти досвід в умовах таких бойових.
- До наших волинських реалій. Скільки людей не вистачає у вашій структурі?
- Ми є такою кузнею кадрів. Хлопці то йдуть на бойові посади десь, то переводять в головне управління, то десь життєві шляхи так складаються, що переводяться по Україні. І постійно у нас є постійний оновлений набір.
- Тобто у вас набір іде постійно?
- Так. Працює академія, яка вчить поліцейських півроку. Ми набираємо людей від 18 до необмеженої – під 60 років працівників, які після проходження навчання в академії можуть працювати в нас.
- Ви навіть берете 55-річних?
- Якщо людина фізично відповідає цим вимогам, то чому й ні.
- Без досвіду роботи?
- Без досвіду роботи. Ну, а в 18 років, які досвід роботи? Так, людина, якщо навчилася, фізично витягла, то в чому проблема? Хай працює собі хлопець чи дівчина, немає значення. На лінії дівчата у нас працюють. І набір є постійним. Зараз некомплект складає під 50 чоловік.
- Ваша межа компетенції – це Луцьк, Ковель і траси міжнародні?
- Так точно. Все інше – головне управління. У день – 100 викликів: частина з них кримінального характеру: якісь бійки, сімейне насильство, пошкодження майна, різне.
- Я вас попрошу зараз прорекламувати роботу в поліції. Що в ній доброго? Кому вона підходить?
- Я не скажу, що робота легка в наш час, але все ж заробітна плата складає порядку 30 тисяч гривень.
- Це зі старту?
- Так, зі старту. 18 500 грн, плюс 10 000 – премія. Я не скажу, що скрізь. По Луцьку не скрізь можна таку вільну зарплату отримати з можливістю бути державним службовцем, отримати всі соціальні гарантії: лікування, страхування, придбання житла під єОселя. Це і 30-денна відпустка, інші соціальні гарантії, кар'єрний ріст. Якщо є в бійця вища освіта і в нас є вільне місце під це – ми йому даємо офіцера відразу. Якщо ти без вищої освіти – отримуєш сержанта і далі собі кар'єрно ростеш. Друге – це колектив. Забезпечення максимальне, зарплата вчасно приходить, форму видають, машину заправляють, ремонтують.
З мінусів – великий спектр зараз покладений на роботу поліцейських. Від погано працюючого лічильника, через який телефонує бабуся і хоче побачити поліцейського, до знайденого трупа...
- Ви практично озвучили таку вакансію, яка пишеться як оголошення. Зараз прийнято писати ще в оголошеннях "даємо бронь". Ви бронь даєте?
- Так, бронь 100% для поліцейського. Вона оновлюється кожних п'ять місяців, перевіряється. Особа працює, все гаразд. У нас з бронью все добре.
- І те, що ви сказали, що якщо захоче на фронт...?
- От зараз у мене є два бійця – вони хочуть на фронт, але я їх не можу пустити, бо в мене тут не вистачає фахівців їхнього напрямку. От, наприклад, айтішник. Якщо я його пущу, то мені треба шукати замість нього людину. Яякщо я знайду людину, яка зможе виконувати його обов'язкибез втрати для лінії – то окей, він поїде. Але я з фронту когось зараз маю забрати, хто там вже видохся і хоче побути більше з сім'єю, і потім уже поїде назад.
- Ви згадали про випадок, коли бабця дзвонить, бо поганий лічильник видали. Настільки багато таких викликів? Тих, що по суті не повинні отримувати. Чи це теж вважається для вас викликом?
- Людина телефонує на 102 і їй треба допомога. Якщо бачимо, що там треба наша допомога – хлопці й дівчата їдуть. Якщо особа завідомо телефонує і робить неправдивий виклик, умовно "мене побив сусід, він негідник, в мене йде кров з носа" – ми приїжджаємо, а він так просто хотів насолити сусіду. У такому випадку законодавча база дозволяє скласти завідомо неправдивий виклик на дану особу – статтю 183, получить достатньо хороший штраф і вже, напевно, другий раз не буде телефонувати ця особа, так?
Якщо бабусі погано рахує лільчильник, вона думає, що це якісь шахрайські дії, що це хтось її обманює – то ми приїдемо, поговоримо й скажемо, аби на наступний раз думала, бо в нас є більш важливіше. Але цей виклик стане в чергу. Тобто, якщо буде якесь сімейне насильство чи крадіжка, то на виклик по лічильнику диспетчер поставить чуть-чуть пізніше. Тобто це все фільтрується, модеруються, це є чергова частина, лінія 102, і ми це дивимося повністю.
- Скільки одночасно чергує патрулів?
- Якщо всіх разом брати – під 20 екіпажів по Волині.
- А в Луцьку одночасно?
- Одночасно до 10. Якщо ми бачимо, що є у нас сильніший екіпаж – ми його відпустимо, поставимо на "Трукам" на якомусь небезпечному відрізку від дороги. Або в напрямку Рожич, або в напрямку виїзду з Луцька на Рівне, чи ще кудись. Ми від цієї історії намагаємося більше відходити, бо збільшується кількість камер відеофіксації, автофіксації – це роботи, йому нічого не докажеш, вони роблять своє, штраф приходить.
- Стосовно контролю небезпечних ділянок дороги, де люди перевищують швидкість. Хто вирішує, чи там стояти, чи йти щось важливіше робити?
- На жаль, вирішує доля. Ми бачимо, що там є відрізок дороги, де є в нас два загиблих за рік-два часу. І ця ділянка дійсно є аварійно-небезпечною через якусь з причин: перевищення швидкості, погана видимість, зіткнення транспортних засобів, немає пішохідного переходу або його неможливо встановити, а люди все одно перебігають в силу тих чи інших обстан, бо там відкрився якийсь магазин чи ще щось. І ми бачимо цю ділянку дороги, вона визначається аварійною і там вона фіксується знаками, де ми можемо стояти, вимірювати цю швидкість аварійно-небезпечну. Тобто випадково десь стати ми не можемо, через те, що в цьому немає необхідності.
- Які місця найбільш небезпечними вважаються?
- З того, що я вже бачу – це Струмівка (виїзд в напрямку Гаразджі), там досить багато людей перебігають, не дотримуються швидкісного режиму. Хоч там стоїть дві камери автофіксації, але все ж водії тиснуть на педаль, де це дає можливість.
- До речі, а для чого в селі робити дві смуги? Це ж село, це ж населений пункт.
- По-перше, це зручно для всіх, як і для водіїв, так і для пішоходів. От якщо ви поїдете Німеччину чи в Польщу – там не буде заїздів, виїздів. Буде один заїзд, з тої вулички роз'їзди, і буде розв'язка. Але ми зараз говоримо про те, що країна, яка не має війни собі це розбудовує інфраструктури. На даний момент є те, що є.
- П'яні за кермом. У вас явно більший досвід спілкування з ними. Які це люди? Це мажори? Це дурні? Це хто? Чого люди п'ють за кермом?
- Закономірності абсолютно ніякої немає. От людина випили, чакри розкрились. Вона думає "я тут швиденько 200 метрів раз-раз-раз". Але воно ж не так абсолютно працює. Я був свідком багатьох ДТП. І мене "в тюрму садили". І погрожували, що "я приїду, повішуся у вас на брамі, якщо ви мене не пустите". Та вішайся на здоров'я. Ну, дружина, ну що? Я ж тебе не садив п'яним за кермо. Моя задача – тебе зловити. Зловили, оформили, в суді доказуй свої об'єктивні, суб'єктивні причини, чому ти сів за кермо, чому ти поїхав. П'ють як чоловіки, хочу сказати, так і жінки. Тобто це є рівноцінно. Немає якоїсь такої великої закономірності, але все ж це залежить від людини, від її виховання, від самовпевненості і так далі. Зараз я не думаю, що якась публічна особа чи якийсь державний службовець собі дозволить сісти за кермо п'яним. Він знає за це наслідки.
Я вам скажу більше, відповідальність, вона, як на мене, мінімальна. У розвинутих країнах і забирають автомобілі, і величезні штрафи. У нас 17 тисяч штрафів. Мало? Багато? Ну, не мало. Але і не сильно, як на мене, багато. Для когось 17 тисяч, ну окей, заплатимо. Позбавлення права керування на рік. Ну, можливо, це для когось буде проблемою, а для когось ні. Бо зараз, якщо тебе позбавили права керування й тебе ловлять без права керування – 20 тисяч штраф. Другий раз ловлять – 40 тисяч штраф, але це вже буде невиконання законного рішення суду і це вже кримінальна відповідальність. Сказали б забирати машини – в цьому було б більше логіки якоїсь, ніж якийсь штраф, наприклад. Навіть на той самий тиждень забирати автомобіль, щоб людина охолола, щоб він постояв на штрафмайданчику, щоб він подумав, що є якісь за то наслідки, щоб люди про це знали.
- А що з цим правом? То ж ніби на початку війни забирали автомобілі?
- Ні, не забрали. Це десь ситуативно на рівнях. Такого закону немає. Є за третій раз, коли особа сядає за кермо у стані алкогольного сп'яніння – там штраф, здається, під 47 тисяч чи 51 тисячу і можливість рішенням суду забрати транспортний засіб. Але ж до того треба прийти – зараз розгляд справи рік часу. Якщо ми його зловили зараз в жовтні, то до наступного року жовтня будуть переглядати.
- Чи не вважаєте ви доцільним скасувати комендантську годину в Луцьку?
- Її навпаки треба посилити. Не всі люди стикаються з наслідком війни, який є зараз тут на місці. Він мінімальний. Скажімо, він виражається в прильотах. Як ці прильоти тут відбуваються? Яким методом відстеження: супутниками, наземними цими всіма речами? Коли? В який час це відбувається? В нічну пору доби це зручніше зробити. Люди думають, що ми живемо в якихось таких ефемерних реаліях, де в нас немає ждунів тут в Луцьку. Це велика помилка. Вони є тут в Луцьку.
Ми стикаємося з наслідками безкарності в тих всіх діях людей, які собі можуть дозволити лишнього. Як можуть ці самі гонщики зібратися на заправці в 12 ночі і ганяти? В комендантську годину. В комендантську годину. Це раз. Друге – закрити трасу, бо їм так захотілося. Розумієте? Це якийсь нонсенс. Люди не живуть тою штукою, що військовий час, людям треба відпочити, і так всіх нерви накалені. В тебе вікно відчинене, бо в хаті гаряче – він ганяє тобі, бо йому без різниці. Він не живе болем цієї країни, болем суспільства, він живе якимось внутрішнім его, йому начхати на всіх і так далі. А відповідальність яка за вимірювання шуму? А ніякої, бо ми його виміряти не можемо.
- Відповідальності за порушення комунальської години ж ніякої немає?
- Ми маємо право зупинити. Це як підстава причини зупинки – перевірити особу. Чому вона рухається, перевірити її документи, транспортний засіб, затримати на якийсь час. Можемо і до трьох годин затримати, коли в нас є на це можливість. Я розумію, що в багатьох є якісь роботи. І повірте, це досить зразу видно, якщо там експедитор, який возить хліб – то це експедитор, який возить хліб, він не буде дрифтувати, рисачити, і ці всі речі робити по центральних вулицях. Він тихесенько собі сів, поїхав, бо він возить хліб. Це може бути що завгодно. Або це транзитний транспорт, який рухається з-за кордону, і він виконує свої якісь функції. Це одна історія. Але є відповідальність. Є межі, в яких є військовий стан.
- Тобто ваша логіка, ваше пояснення таке, що комендантська година прийнята для того, аби ускладнити роботу ворогу. Тобто, в нього є свої тут агенти, які будуть щось спостерігати, щось фотографувати, кудись ходити, так?
- Знаєте, для чого комендантська година зараз треба в Луцьку з 00:00 до 05:00? Щоби не було комендантської години, як в Константиновці, з 11-ї до 15-ї години дня її тільки немає. Розумієте? В Краматорську комендантська година з 21:00 до 06:00. Але вже місто живе, вже всі там просто на старті біжать і так далі. А комендантська година в тому самому Покровську, от її там немає. От нема там комендантської години. Зараз там можна що завгодно робити. Але тільки військовослужбовцями, силами оборони. Ну це так собі, правда? І ви думаєте, ми в Краматорську не знаходили ворогів нашої держави в обличчі наших громадян і в обличчі тих самих осіб, які в ДРГ просочувались? Але вони не знають цього до кінця. Вони не знають цих якихось мінімальних таких дрібниць, де можна їх знайти. І тут комендантська година відіграє важливу роль.
- Тобто, щоб всі інші просто не заважали?
Так. Комендантська година потрібна, тому що дисципліна, тому що війна, і без нього нікуди. Та будемо розвиватися вже пізніше, після війни.
- Часом виходило у вас під час комендантської години затримати того, хто потім виявився...?
- Звісно. За Волинь говорити не буду, бо працюю тільки три місяці. А от в Краматорську було. Йде хлопчик собі, сумочка, він гуляє. Перша година ночі, але чогось гуляє по рельсах. Йде до релійних шаф, щось там сталося. Чомусь він ходить біля машин військових, щось робить, закладає.
- Ви сказали, що ви б посилили комендантську годину. Що у вас було на увазі?
- Відповідальність. Бо відповідальності за неї немає.
- Гонщики. Ви вже за них згадали, я про них хотів поговорити з вами.
- Я не позаздорюю дрифтерам, які попадуться нам в руки.
- Що ви з ними робите? Як ви з ними? Бо щось, по-моєму, поки що, за моїми суб'єктивними спостереженнями, не до кінця ви за них взялися.
- Спостереження суб'єктивні. Вони зараз дуже сильно переживають. В них забрали під 15 автомобілів.
- Прямо забрали?
- Прямо забрали. Під різні моменти того, що вони порушували громадський спокій і порядок, під кримінальні провадження, через те, що вони його дійсно порушували, групові були ці порушення. У нас є всі номерні знаки цих транспортних засобів, вони є учасниками кримінальних проваджень. І без наслідку це не залишиться. І вони про це знають. От ситуативно десь якийсь "мамкін гонщик" – він може собі пролетіти десь. Але рано чи пізно він приїде. І вони це знають. Я не знаю нікого з своїх колег, бувших азовців чи поліцейських, які там дрифтують, рисачать. Я сам часом люблю наступити, але я це роблю якось з розумом, нікому не заважаючи, тому що десь там поспішаю, дотримуюсь того швидкісного режиму. Часом не виходить, але це робити свідомо, показово по проспекту в нас пролетіти зараз тут. Для чого? Я не розумію. Може, я вже застарий у свої 34 роки, але якщо я хочу десь вибігти, видихнути якісь свої адреналіни – то я біжу, або займаюся в залі, або уже на беру квадроцикли в оренду і собі ганяю зі своїми друзями, коли в мене на це є можливість.
Рисачити можна з Покровська до Добропілля. І в Краматорську, до речі, якщо хтось навчив їздити, там зараз обмежень швидкості вже дуже давно немає, бо якщо ти там повільно будеш їздити – то в тебе щось прилетить. Хоча і там дорожньо-транспортні, на жаль, пригоди із загиблими теж трапляються.
- Ви казали, забрали біля 15-ти машин. І вони конфісковані?
- Так, в рамках кримінального провадження. Провадження ще йдуть, покарання ще не було. Наша задача його зловити і все, на штрафмайданчик і далі хай розбирається з ними. Якщо ви це побачите, знімете на телефон і покажете моїм хлопцям, і в них буде можливість це найти – повірте, знайдемо. Бо з 10-ти екіпажів усі можуть бути на викликах, і часу й можливості затримувати гонщиків бува немає.
- Що там за історія з цими пацанами в центрі міста, що біля фонтану збираються і щось там двіжують? Ви щось з ними робите? Ви щось з ними можете зробити?
- Штрафуємо. Штрафуємо батьків, якщо це неповнолітні. Якщо вони досягли віку відповідальності від 16 років, за якісь громадські порушення громадського порядку можемо їх притягувати. Якщо не досягли – притягуємо батьків, але знову ж таки в міру можливостей. Збирається дітвора, бухає, курить. Штрафуємо за вживання алкоголю, цигарок. Як ви думаєте, скільки штраф за ці порушення? 51 гривня. Вони собі бухають, знаходять там якогось безхатька або якихось осіб, які повнолітнього віку, купують їм і собі п'ють. Зараз там стоїть по певній можливості або наш екіпаж, або головного управління.
От ситуація: сидить якась компанія п'яної дітвори, неповнолітньої. Штраф. "Алло, батьки, їдьте сюди". Це час. Це суспільно-корисний час, який витрачає патрульний. Він міг би зробити щось корисне, але окей, він робить це, гаразд. Поки батьки приїдуть, поки встановлять дані, перепишуть, напишуть штраф той же самий – ну це ж час. Півтори години, дві години, ну як коли. А вже паралельно відбувається інше порушення. Дітки випили трошки алкоголю, їм хочеться покурити біля поліцейських. І воно одне за другим тягне. Поліцейський і 51 гривня йому великих проблем не наробить. Але рано чи пізно я колись його зупиню і побачу в "арморі", що там пише: "притягувався до відповідальності за вживання спиртних напоїв в такий-то час в такому-то місці"
- А це вже назавжди з ним?
- Так точно, назавжди. І я його поліцейським не візьму. Може, це була якась юнацька помилка, і він мені це аргументує. Але якщо в них буде 2-3 штрафи – то ні. Якщо його бухим оформляли за керування – я це теж побачу, поліцейським він не буде. В держслужбу йому важко буде пройти. Але, як правило, там великих порушень немає. Дріботне, але воно одне за другим. Бухають, курять, матюкаються, часом б'ються. От я не знаю, що це таке.
- Ви згадали про те, що зараз патрульна поліція робить багато пов'язаного з війною. Чогось такого, чого б не робила, якби не війна? Про що ви?
- Поліція багато робить зв'язаного з війною, як і в головному управлінні, так і в нас. Навіть ті самі особи в СЗЧ. Це займає, знову, певний час. Цих осіб є досить багато, особливо залишення частини.
- А ви їх окремо шукаєте?
- Ми їх можемо ситуативно знайти на сімейній сварці ,або десь під час якогось порушення. Тобто, це той фронт роботи, якого раніше не було, і він досить великий.
Інший момент – везуться якісь небезпечні вибухові речі, те саме подолання якихось наслідків, додаткові якісь навчання по прильотах, відрядження системніх працівників на підвищення кваліфікації саме в роботі в цих напрямках, відрядження в зону бойових дій. Напевно, 50-60% роботи йде десь туди.
- Коли війна почалася, було ніби так, що злочинів у перші тижні взагалі не було. Тобто люди притихли, затихли і тоді було спокійніше. Правда?
- Можливо, якийсь тиждень-два так і було.
- А зараз?
- Злочини відбуваються. Є шахраї, є всякі негідники, які роблять свою справу і вони нікуди не поділися. Комусь байдуже на війну, бо в нього там якісь свої меркантильні речі, і він буде займатися грабежами, як займався, але їх, можливо, зараз менше стало. Угонів менше, як на мене. Крадіжки є, наркомани нікуди не поділись, вони є.
- Якби у вас був вибір: максимально посилити покарання за кожен з видів порушень, або максимально проводити роз'яснювальну роботу, маючи купу можливостей. Що б обрали?
- Моя відповідь буде суб'єктивна, бо я поліцейський. Бо я вже попробував практичну сторону цієї медалі, і вона не працює. От я зараз з вами спілкуюся. Люди звідси не почерпнуть багато... От нікого це не зупинить, якщо він займався якоюсь дурницею.
Якщо чоловік б'є жінку чи жінка б'є чоловіка – це ж в нього в голові, поки він кримінальне провадження не получить – він нікуди не подінеться від того. Чи от про наших українців теж: під'їжджає до кордону з Польщею – швидко пристібається, бо великий штраф. І сильно педаль газу не даж – бо штраф. Тобто є якісь рамки. А в нас піднімається штраф за паркування на місці для людей з інвалідністю, яке було раніше 255 гривень, зараз 1100. Все –в суспільстві вже шум, гам, шо, куда, як, не можна цього робити, бо в людей нема грошей. Зараз тисячу гривень штраф, надіюсь, воно буде п'ять тисяч гривень. Бо хлопцям треба там паркуватися, навіть і не хлопцями, а комусь іншому. Але воно має якось бути... Ми ж в суспільстві живемо, ми ж не в Росії, ми ж не дикарі якісь.
Чи той самий штраф мінімальний за куріння 51 гривня. Ваша жінка чи донька стоїть на зупинці, він собі далі курить. Матюкається, мочиться перед вами, перепрошую, – 51 гривня штраф. Ну от так. Дрібне хуліганство.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
