Війна змінює людей, загартовує їхні характери та відкриває справжню суть тих, хто поруч. Бійці, які захищають Україну, мають свої унікальні історії, сповнені випробувань, втрат і надії. Йому лише 27 років. Знайомтесь – Микола на позивний «Масон» – один із таких воїнів, який пройшов шлях від цивільного життя до фронту, де кожен день стає боротьбою за незалежність.
На сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ Рівненщина розказали його історію.
На момент початку повномасштабного вторгнення Микола перебував удома, відпочиваючи після роботи. Працював у мережі продуктових магазинів, де обіймав посаду заступника керівника. Його обов’язки включали контроль за персоналом, організацію роботи торгового залу та постачання товарів.
Того ранку мені зателефонувала керуюча магазину. Її голос був стривоженим: вона попросила мене вийти на роботу, бо почалася війна. У повітрі вже відчувався страх і невизначеність, але я ще не до кінця усвідомлював, наскільки все змінилося за одну мить.
Робота була відповідальною, але далекою від військової служби. А в листопаді 2022 року «Масон» отримав повістку і був мобілізований до лав Збройних Сил України. За цей час встиг побувати у найгарячіших точках фронту, де бойові дії не вщухають ні на мить.
Я пройшов через Бахмут, село Опитне та Соледар – місця, де земля здригається від вибухів, а кожен день приносить нові випробування. У боях за Соледар отримав поранення, яке змусило тимчасово відійти від фронту, але не зламало моєї волі продовжувати боротьбу.
Позивний «Масон» закріпився за Миколою не випадково – його вибір визначило татуювання на шиї, яке стало своєрідним символом, що відображає його індивідуальність та внутрішню силу.
Спочатку мені хотіли дати позивний «Малий», бо у навчальному центрі я був наймолодшим. Але через дві години подивилися на татуювання і вирішили, що буду «Масоном».
Протягом своєї військової служби військовослужбовець проходив через різні етапи, кожен із яких став випробуванням та цінним досвідом.
Спочатку мене направили у ДШВ, але через стан здоров’я мене там не взяли. Потім я потрапив у навчальний центр у Тучині, звідти – у 24-ту бригаду. Далі – бойові завдання на сході. А нині у 104-й бригаді. Тут я оператор БПЛА – навчаюся керувати Мавіком, проводимо розвідку і дорозвідку для піхоти. Ми – очі з неба.
На запитання про мотивацію залишатися у війську «Масон» відповідає без вагань.
Мої племінники. Хочу, щоб вони жили в незалежній Україні. Їх двоє: п'яти та десяти років. Вони надихають мене не здаватися, боротися за їхнє майбутнє.
Пройшовши через війну, Микола усвідомив, як сильно вона вплинула на його світогляд і характер.
Я став дорослішим і мужнішим. За цей час я побачив багато хороших людей, побратимів. Водночас війна показала, хто є хто, хто дійсно рідний, а хто – чужий. Це випробування, яке змінює світогляд і загартовує характер.
Попереду у «Масона» чимало планів, і кожен із них сповнений надії на мирне майбутнє.
Насамперед хочу завершити службу з честю і повернутися додому. Після війни планую відпочити, відновити сили. Далі розглядаю можливість започаткувати власний бізнес, можливо, у сфері сільського господарства. Також хочу більше часу проводити з родиною, виховувати племінників, передати їм свій досвід і навчити їх цінувати те, що маємо.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
