Ще підлітком “Жарік” став свідком російської окупації рідного Севастополя. Він згадує, як стискав кулаки від люті та безсилля, дивлячись на озброєних ворогів, які заполонили його місто. Тоді він дав собі обіцянку стати на захист України.
Історію воїна розповіли на фейсбук-сторінці 41 ОМБр.
"Мій тато служив в українському Севастополі, у ЗСУ. Малим я днював і ночував у нього. У Севастополі я навчався у єдиній у місті українській школі-гімназії. Тож іншої мрії я не мав. Зрозуміло, що після окупації наша родина виїхала з Криму!" – розповідає “Жарік”.
З початком повномасштабного вторгнення рф до України юнак у складі курсантського батальйону ніс службу у Києві. Ставши офіцером, брав участь у боях у Харківській та Донецькій областях. Він згадує, як зранку два російські танки та бронемашини із десантом намагалися атакувати наші позиції. Уся техніка була знищена на заздалегідь підготовлених мінних загородженнях, а піхота боягузливо втекла, кинувши своїх вбитих та поранених.
Молодий офіцер ніколи не забуде й жахливий нічний ракетний обстріл, під який потрапили хлопці з його підрозділу. “Жарік” із побратимом врятували з-під ворожого вогню двох важкопоранених бійців. Тоді осколки густо посікли ноги “Жаріка”. Ще один чималий осколок влучив прямо у скроню, але, на щастя, лише порізав шкіру.
Нині “Жарік” продовжує службу заступником командира роти з психологічної підтримки персоналу. Він постійно спілкується із хлопцями на передовій, аби зрозуміти їхні питання та проблеми, охоче ділиться власним досвідом із бійцями. І виконує свою найважливішу обітницю, аби повернутися до українського Криму.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
