На фронті не буває не потрібних людей чи професій. Кожна справа важлива: чи ти кулеметник, кухар, інженер, або сапер. Кожен робить внесок у перемогу для майбутнього своєї країни та рідних людей. Іван у війську теж не випадкова людина.
Значну частину життя чоловік присвятив військовій службі, пишуть на сайті Держприкордонслужби.
Разом з прикордонниками з 2006 року. Тривалий час був дільничним інспектором на ділянках західного кордону. З початком повномасштабного вторгнення військовий вирішив приєднатися до побратимів, котрі у складі зведеного підрозділу поїхали обороняти країну на схід.
Спочатку потрапив до Слов'янська, згодом був Бахмут. Там Іван цілком і повністю виправдав свій позивний «Янгол». Прикордонник виконував обов'язки старшини. Займався забезпеченням побратимів: доставляв харчі, воду, теплий одяг та пальне.
У Бахмуті було важко. Позиції були переважно в напівзруйнованих підвальних приміщеннях. Від міста мало, що залишилося, все добре прострілювалося, а хлопцям потрібно було якось підвозити продукти, воду. Техніки було обмаль, про броньовану на той час вже й мови не було, возив все у бляшанці без вікон і дверей, головне, на колесах, – розповідає Іван.
Під час одного з обстрілів реактивний снаряд від «Граду» залетів просто в підвальне приміщення з продовольством, яке кілька секунд до цього заніс старшина. Розрив не відбувся, а хлопці ще довго жартували, що то все заслуга їхнього «Янгола».
Після Бахмута підрозділ Івана став частиною новоствореної бригади «Гарт», котра наразі воює на Вовчанському напрямку. Чоловік продовжує виконувати обов'язки з забезпечення побратимів усім необхідним для облаштування фронтового побуту.
Ситий воїн тримає зброю міцніше, – запевняє прикордонник.
Доставлянням до позицій займається особисто. На Вовчанському напрямку це доводиться робити під покровом ночі, адже ворожі дрони завжди чатують на свою ціль.
Дорога звісно ж екстремальна, але вона того варта. Про це завжди кажуть щасливі очі побратимів. Іноді відчуваєш себе Святим Миколаєм, який виконав чиєсь заповітне бажання, – додає військовий.
«Янгол» переконаний, що робить дуже важливу справу. Часом він розбавляє сірі будні побратимів запашною випічкою чи смачними котлетами, котрі передають йому з дому друзі та волонтери. Після Перемоги Іван мріє спокійно дослужити до пенсії, а там відкрити свою невеличку форелеву ферму. Поки ж робить усе для того, щоб діти пишалися татом, а товариші завжди були під його опікою, опікою «Янгола».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
