Станіславу Олексійовичу 55 років. Народився у Володимирецькому районі, що на Рівненщині. Там минало його дитинство. Там же створив сім’ю і виховував дітей, яких у нього троє. До слова, старший син Станіслава також служить у лавах ЗСУ.
Про своє життя і мобілізацію до війська водій-електрик радіостанції взводу зв’язку одного із підрозділів 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України розповідає так:
По-різному бувало у житті. В 90-их роках було дуже важко. У ті часи усі «крутились» як могли. Чимало доводилось працювати. Минали роки й здавалось, що лиш починаємо нормально жити, то російська федерація напала на Україну. Маємо війну, яка триває довгих 10 років. Лютий 2022 року шокував світ, а нас, українців, ще більше мобілізував. Люди масово йшли і їхали у військкомати. І не важливо було чи є військовий досвід, чи немає. Важливим лише було те, що ми хотіли і за різних обставин були готові боронити рідний край та Україну. Я теж пішов по свою повістку. Бо по-іншому б не зміг. Совість би не дозволила сидіти вдома.
З моменту мобілізації Станіслава минає майже три роки. За цей період чимало довелось пережити.
Звичайно, що як і всі, я б хотів би бути разом зі сім'єю. Та одночасно розумію, що маю бути тут, в армії, щоб війна не прийшла на наші терени, у наші міста і села й у наш дім. Хоч за весь час здоров’я стало підводити та сили вже не ті. На фронті, практично, не залишається часу на відпочинку. Ми постійно усі в русі. Є безліч поставлених завдань, які потрібно якісно і вчасно виконувати. Бо ворог не зупиняється, намагаючись увесь час атакувати, – каже військовослужбовець полку.
Кожен новий день приносить нові виклики та випробування для воїнів-інженерів. У непростих умовах військовослужбовці полку будують оборонні споруди, копають траншеї та ходи сполучення, а також виконують інші не менш важливі бойові завдання. І все тому, щоб бійці різних підрозділів ЗСУ могли маневрувати на полі бою та вижити. Кожен метр землі, кожен зведений опорний пункт – це не просто частина оборонної стратегії, це шанс для життя, шанс для перемоги.
Вірю, що війна не вічна. Рано чи пізно вона закінчиться. Ці роки закарбуються на все життя. В пам’яті будуть позиції, виконання бойових завдань і час, коли ми з побратимами мали змогу відпочивати, говорити про все на світі та мріяти. А мрія в нас одна на всіх – Перемога! Буде перемога, то буде у нас все, – говорить старший солдат Станіслав.
За мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові, а також за зразкове виконання військового обов'язку та високий професіоналізм, проявлені в умовах збройної агресії російської федерації проти України старший солдат Станіслав нагороджений президентською відзнакою «За оборону України», а також відзнакою 23 інженерно-позиційного полку – «Надійний захист у бою».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
