Богдана – головний сержант стрілецької роти 148 батальйону 116 окремої бригади Регіонального управління Сил ТрО "Північ" ЗСУ За мужність нагороджена відзнакою Головнокомандуючого «Кращий сержант ЗСУ» та двома почесними нагрудними знаками різного ступеня «За взірцевість у військовій службі».
Історію військовослужбовиці розповіли у Силах ТРО ЗСУ.
Захисниця служить з 2014-го року. Влітку того року вона разом із батьком долучилася до батальйону «Айдар».
«Він двічі мене звідти вивозив. Коли я повернулась після другого разу він сказав: "Ну а що я з нею зроблю? Вирішила, хай залишається».
Сім місяців була доброволицею, а потім підписала контракт.
«Спочатку це була Луганська область, потім Донецька. Донецька - це Новгородське, зараз Нью-Йорк називається, потім від Мар'їнки до Волновахи. Далі такі населені пункти як Степне, Солодке, Тарамчук, Березове до КПВВ Новотроїцьке. Це вже зараз не наша територія, вона окупована. Потім ми переїхали на Світлодарську дугу».
Повномасштабне вторгнення Богдана зустріла у Миргороді. На той момент вона поновила військову службу. Спочатку, батальйон обороняв місто, а потім виїхали на Донеччину.
На даний час вона продовжує боронити країну вже на Сумщині.
Під час повномасштабного вторгнення загинув батько її сина. Раніше 2019-го року – старша сестра Ярослава, а 2015-го – тато. Попри втрату рідних Богдана продовжує службу.
«Як тоді, так і зараз я не хочу, щоб ця війна дійшла до рідної домівки. Якщо тоді це було заради сім'ї, то зараз це так само заради сім'ї, заради сина. Я не хочу щоб мій син через 12 років пішов воювати».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
