У строю він самого початку повномасштабної війни росії проти України.
“Вважаю, що у мене не було вибору йти чи не йти служити. Це моя країна, в якій живуть мої рідні. Хто має їх захистити, якщо не я? – запитує десантник Максим. – Мене одразу відправили служити ва 95 бригаду ДШВ. І вже з перших днів був на фронті – вбивав ворогів».
Спочатку Максим був гранатометником, потім навідником гармати Д-30. За плечима чоловіка вже стільки боїв, що він відверто говорить, що не пригадує якийсь особливий.
“Бувало били ворога з ранку до ночі. Звісно, що пріоритетною ціллю для нас завжди була техніка окупантів, але і по піхоті багато разів стріляли, щоб втихомирити росіян і вони дали спокій нашим на нулі. Переправи, цілі колони розбирали…”, – говорить Максим.
Зараз чоловік обіймає посаду старшого техніка однієї з артилерійських батареї. Про свою роботу говорить коротко:
“Я маю зробити так, щоб все в батареї рухалося, щоб все, що треба, було доставлено на передову попри погоду, обстріли та купу “але”. Дуже важливо прорахувати всі ймовірні ситуації та бути готовими до них. В інакшому випадку підрозділ, наприклад, не отримає вчасно боєприпаси, а значить не зможе прикрити наші підрозділи, які стоять попереду”.
Десантника нагородив Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський нагрудним знаком “Хрест військова честь”.
Читай усі важливі новини в телеграм-каналі ВЕЧІРНІЙ ЛУЦЬК!
