Олександр Котис — краєзнавець, історик, дослідник архітектури та начальник відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради. Його знають як людину, що повертає лучанам пам’ять про власне місто – через архіви, книжки, лекції й публікації. На подкасті Юрія Ричука «Вечірній Луцьк» він пояснив, що насправді відбувається з пам’ятками Луцька – від замку Любарта до старої синагоги, чому деякі реставрації перетворюються на руйнації, як виглядав модернізм по-луцьки й чому місто досі не має справжньої сучасної архітектури. Говорили й про його книжки — від альбомів архівних креслень до дослідження міжвоєнної Волині – та про те, як любов до архітектури може вирости з журналістики й перетворитися на справу життя.
- Що там зі Старим ринком планують робити? Що тобі відомо?
- Наскільки я знаю, ще немає остаточної ідеї. Немає «картинки». Те, що було – це попередні проєкти.
- Ти, зокрема, про те, що показував, приїжджаючи до Луцька, італійський архітектор?
- Так. Це був Франческо Фреза. І я з ним, до речі, колись там гуляв по тій території, і біля ринку, і по Старому місту ми ходили. Це – італійський архітектор з Мілана. Він, якщо я не помиляюся, – директор архітектурної фірми P.U.Arch. Вони займаються дизайном інтер'єрів, проєктуванням таких-от всяких споруд. Тобто, він фаховий, він на своєму ринку є, працює. Це не просто якийсь «no-name» чувак, аби звучав по-італійськи. Ні, він справді працює.
- І оці картинки, що поширюються, – це його?
- Я не всі картинки бачив, але я знаю, що його теж поширюють. Може, там ще чиїсь є. Я бачив, там хтось якісь студентські поширював ідеї. Але коли я дивився презентацію – ідею Франческо – він підійшов з дуже глобальної точки зору. Він вивчив історію місця дуже детально. Тобто його ідея була яка? Взяти ідею філософа 19-го століття і запроєктувати всю ділянку прикладом ідеї міст-садів. Тобто є якийсь центр і радіально розходяться вулиці від нього. Тобто він зробив таким центром замок і радіально від нього розходяться вулиці. На якій би точці ти не стояв – в перспективі ти будеш бачити там вдалині Луцький замок. Він запропонував, по-моєму, дво-триповерхову забудову: комерція, житло і така от зона.
- Але це ж глобальний проєкт.
- Глобальний. Хтось мусить це профінансувати. Це точно, напевно, не будуть потуги міської ради. Це дуже дорого.
- Я зараз не тільки за гроші кажу. Я кажу за те, що там купа будівель є. Тобто щось треба зносити, когось переселяти, когось виселяти. Комунікації ті самі. Проєкт просто показали, чи це з прицілом на втілення робили?
- Я деталей не знаю, я при тих всіх історіях не був, не стояв.
- На твою думку, при позитивній ситуації, коли якісь рухи з ринком можуть початися практично?
- Я думаю, практично, може рік-два. Це складно, це масштабно, але це не є непідйомно.
- Що там з Кафедральною, 13? Поясни, будь ласка, свій погляд на проблему, і чи є там проблема взагалі?
- Мій погляд на проблему полягає в тому, що треба було місту думати за цю ділянку набагато раніше. Не зараз, і не 5, і не 10 років тому, а коли її продавали. Це була помилка. Тому що ділянку біля таких об'єктів... Фактично, це ж – серце Старого міста, центр. Туди сходяться всі вулиці: туди – кірха, туди – замок, туди – Драгоманова. Я думаю, що стратегічно правильно було б цю ділянку тримати у власності міста. І вже коли настануть кращі часи, а я вважаю, що зараз кращі часи – вже б велася дискусія, що б там зробити, чи взагалі нічого не робити.
- Там реально могли знайти якісь пам'ятки? Якісь підвальні приміщення 17-го століття, кажуть, залили.
- Ні. Вони були. Останнє, що я читав, в 13-му чи в 14-му році, коли востаннє їх дослідили, – їх не накрили, не консервували. І вони просто під дощем, морозом... І в 17-му році я читав протокол засідання консультативної ради обласної адміністрації – там позбиралися тоді відомі і архітектори місцеві, пам'яткоохоронці – купа серйозних людей, і вони вже тоді визнали, що об'єкт вже на тоді – на 2017 рік втрачений. Там вже фактично нічого цінного не було.
- Те, що стосується Старого міста. Ви якось там обмежені в діях? Чи вам все одно за чим наглядати? За чимось там в центрі міста чи біля замку? Чи те, що стосується території заповідника – це не геть ваше?
- Воно все наше. Тільки є специфіка стосовно великих об'єктів національного значення. Там, як правило, якісь заходи вживають, чи там, наприклад, в історичних ареалах, чи там приписи дають. Це, як правило, центральний орган охорони культурної спадщини, тобто Міністерства культури. Але ми так само маємо ті самі функції, що біля замку, що десь на Стрілецькій, якщо там пам'ятки. Функції цього нагляду, контролю.
- А функції заповідника тоді які?
- Це не зовсім пам'яткоохоронна структура. Це структура, яка займається дослідженням, популяризацією, займається оперативним обслуговуванням пам'яток, тому що на їх на балансі багато є будівель. Замок той же самий – вони за ним у господарському способі наглядають: охороняють, світло проводять, квитки там продають. Я думаю, що в їхніх документах написано, що вони повинні займатися і реставрацією, але це ж зараз не ті часи. Якби було фінансування – то б займалися. Але закладалися функції заповідника дуже файні. Якби держава фінансувала його так, як має фінансувати – то це така науково-дослідна інституція. Але ж зараз з тим фінансуванням трохи не той час.
- Ти входиш до комісії з питань виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії РФ. Якісь пам'ятки були пошкоджені чи ти просто туди включили?
- Були. Це була та ніч, коли в дев'ятиповерхівку прилетіла ракета. На Стрілецькій є ряд казарм історичних. Там не сильно, але були: десь там стіна тако коцнута, вікна повибивані були. Ну якось Луцьк оминають. Я все боюся за ту підстанцію біля замку.
- Яка ситуація зараз із Луцьким замком?
Ну, зараз заповідник працює над документацією, бо ж вже скільки років замок не реставрувався. Вони займаються виконанням проєктно-кошторисної документації, бо начебто буде державне фінансування на якісь роботи. Тим більше зараз наближається дата 600-річчя з'їзду монархів. Не знаю коли, важко сказати роки, скільки це пройде часу, коли буде виділене фінансування, але така дата точно сприяє тому, що увага на державному рівні замку буде надана. Держава сьогодні не має таких широких можливостей фінансувати свої пам'ятки, які їй належать. Але все-таки така дата буде сприяти. Та й пора вже, бо десь там стіна відліплюється. Сильно боятися того не треба. Там є основний масив історичної стіни, а в радянський період вирівнювали ту стіну і закидали радянською цеглою. І це воно відшаровується. Це не сам замок падає, це відшаровується радянська ця цегла. Сам замок не тріщить.
- А на скільки якісною взагалі була ця реставрація замку за Радянського Союзу?
- Важко сказати. Але я думаю, що якісна. Того, що насправді, воно дійсно десь і тріщало, десь і дощі заливали. А вони ж таки поперекривали, підмурували, укріпили. Тобто, зараз взагалі немає питання того, що замок десь завалиться чи впаде. Немає такого питання. І я думаю, що це завдяки тим роботам радянським, коли там вони у 80-х проводилися. Не завжди це якісно, інколи це просто смішно було. В 20-21 роках був проєкт реставрації вежі Чарторийських, і там же так само фрагмент з старовинних мурів зберігся. І в одному моменті видно: просто накидали якогось каміння, розчину як-небудь. Заліпили. І коли був проєкт, то за голову бралися.
- Давай помріємо. Якби тобі дали достатньо грошей на реставрацію однієї пам'ятки в Луцьку, що би ти реставрував?
- Напевно, я би реставрував те, що найбільше кричить, і те, що сьогодні, як я вважаю, має найменше шансів на реставрацію. Це синагога. Вона в дуже плачевному стані. Від неї так само відшаровується. Знову ж таки, не основне тіло, а радянська перемуровка неякісна. Це об'єкт національного значення, належить державі. Тобто, держава мала би його фінансувати. Воно зараз передане єврейській, але я щось не бачу за ними спроможності такий об'єкт потягнути. Вже скільки років пройшло, а нічого не робиться. Мені просто шкода, що для міста воно може втратитися колись.
- Вони там моляться, щось роблять чи ні?
- Наскільки я знаю, вони взагалі за кордон виїхали, як почалась війна. Там фактично нікого немає. Там є якась одна людина, в якої можна ключі попросити, якщо дуже треба зайти. Але це не та історія, коли там є громада, моляться, збирають кошти на реставрацію. Такого немає. Воно просто стоїть, і штукатурка відсипається, і там небезпечно навіть ходити. Мені здається, що синагога найбільш в плачевному стані. Але об'єкт дуже важливий.
Ще – церква Луцького братства (Хрестовоздвиженська) – це другий об'єкт після синагоги, який треба рятувати. Сама церква і монастирська будівля біля неї, де зараз Музей історії Луцького братства, – там в підвалах вода набирається. Там щось треба серйозно робити.
- Ну але це ж ПЦУ. Щось вони думають зробити? Нічого не кажуть?
- Не чув.
- Як ти взагалі оцінюєш реставрацію собору Свято-Троїцького?
- Ну, погано. Всередині були фрески з початку ХХ століття. Розписи. Їх же ж просто нема. Ми проінформували міністерство про ситуацію. Ті розписи старі – вони були паспортизовані. Є ж паспорт пам'ятки, вони в паспорт входять. Зараз хто відкриє паспорт – а вже нема того.
- До твоїх книг. Що це за книга?
- Це я в архів попав у 2012 році, працюючи на ВолиньPost. Тоді, вивчаючи питання архітектури, знаходив дуже багато проєктів, креслень будинків, які зараз є, або яких немає вже в Луцьку. Мені захотілося, щоб було якесь видання, де були би показані ті найкращі архітектурні проєкти.
- А є такі будинки, які, наприклад, на кресленні першочергово були класні, а зараз вони бідові, заліплені, перебудовані і так далі?
- Тут написано «Кіно Полон». Це кінотеатр, який почали будувати, звели основну коробку, але після Другої світової війни зробили з нього будинок культури. Тобто, якби оце було, це було б мегастильно, мегакруто, дуже класно. Тепер це – палац культури, перебудований так, що не впізнати.
Так само мені дуже сумно за корпус університету. В 60-х роках він був сильно перебудований. А будувалося воно як державна гімназія ім. Тадеуша Костюшки. Дуже класна споруда в архітектурному плані. Це взагалі початок модернізму. Але в 60-х роках набудували, споганили...
- А це що було?
- Це житловий будинок на 18 трирівневих квартир мав бути. На його місці є простіший будинок. Але рівень думки, рівень проєктування людей того часу для Луцька – це ж просто такий чистий баухаус. Баухаус – це німецька школа, яка виникла в часи Першої чи після Першої світової війни. Там збиралися архітектори, художники, дизайнери, які, власне, творили в цій новій вже тоді естетиці. Вони відійшли від того, що було раніше. Для них оцей баухаус – це, власне, цей мінімалізм, геометричність, простота, своя відповідна стилістика нова.
- Який будинок найкраще це демонструє в Луцьку?
- Назву кілька. Це будівля на Кривому Валу, 28 (де буде кафе Разумовського), колишній кінотеатр «Батьківщина» і котедж на вулиці Червоної Калини-7. Це між Огієнка і 8-го Березня.
- Як тобі реставрація Батьківщини?
- Така компромісна вона вийшла. Не зовсім вдала, але і не зовсім погана. Невдала, по-перше, сходами. Там були автентичні сходи. Хоча вони були в поганому стані, але вони зараз обкладені якимсь іншим матеріалом. Вони вже не несуть доповнювальної функції до образу.
Так само – скляний дашок з'явився над входом. Функціонально я розумію, чого він з'явився. Він треба. Але з точки зору автентичності споруди – не потрібний. Для мене важливо було, що. збереглися сходи в фойє. Там були дуже класні сходи, дуже притамані якраз модернізму. Самі сходи теж автентичні там позберігалися. Такі, по-моєму, одні в Луцьку такі є.
- Тобі не шкода «Променя» старого?
- Ну, трохи шкода. Там було панно. Цих елементів дуже шкода, бо їх фактично вже не залишилося.
- Що тобі найбільше подобається з сучасної архітектури в місті Луцьку?
- Я думаю, що сучасної архітектури в Луцьку, напевно, немає. Бо одна справа – сучасна архітектура, а інша справа – архітектура, яка є в даний час, яка в нас складається. Наприклад, у Львові є дуже класний музей-скансен, там, де старі хати позвозені. І там зробили дуже файний вхід в той музей: фойє, де продають квитки, там кафе і ще якісь допоміжні приміщення. Там із землі ніби виринає споруда, дах зроблений як зелена зона. Там ростуть багаторічні рослини, там, напевно, якісь можуть тварини лазити, там землі багато. І сама вона виглядає дуже файно.
Чому в Луцьку, на твою думку, такого немає?
- Може, Луцьк собі не може дозволити таких проєктів, прямо аж таких. Але чого не може? Може. Я просто не знаю, як це працює. Я думаю, якби над цим сісти і попрацювати… В нас же є і спеціалісти, і молоде середовище архітекторів, урбаністів, яким не байдужий Луцьк. Я думаю, що в нас є середовище, є потуги, але просто якось треба це зробити.
- «Промінь» тобі новий не подобається?
- Ні. Ну, такий якийсь, ніякий.
- А вокзал залізничний?
- Ні, вокзал ще більше. Якщо порівнювати вокзал і «Промінь» – то «Промінь» кращий, ніж вокзал. Він такому провінційному дуже стилі.
- А ЦУМ?
- ЦУМ, в принципі, подобається. Хоча я пам'ятаю, як його відкривали, скільки було мемів і того всього. Старий був дуже класний. Це дуже модерністська споруда була. Старий ЦУМ був дуже класний.
- Далі до твоїх книг. «Луцьк. Тисяча років життя та історії»
- Це дуже-дуже файний проєкт з відомим видавництвом «Віхола» київським. Вони запропонували мені написати книжку для людей, які ніколи не були в Луцьку. Для людей, які, прочитавши її, зрозуміли б базу якусь про місто. Тут всього 220 сторінок. І ще в ці 220 сторінок втиснуто тисячу років. Тобто, все найцікавіше на мій погляд, що було за тисячу років, я тут описав. І вийшло дуже класно. Книжка вже перетерпіла два тиражі. Може, і третій буде, я не знаю. Багато відгуків по інтернету хороших. Бачу, що заходить. Зараз є запит на те, щоб ще більше пізнавати Україну, бо ми мало знаємо.
- Книга про вежу Чарторийських.
- Тут зібрана базова інформація про Окольний замок і пояснено, що таке та вежа, звідки вона взялася, чого вона така. Видання двома мовами: українською і англійською. Ну і багато зображень – переважно мої фото.
- Книга "Луцький модернізм"
- Частина книги – це є про радянський модернізм в Луцьку. Я показую ті проєкти, які на мій погляд були найкращі. Трошечки про архітекторів пишу. Ну і контекст подаю, щоб було зрозуміло, чого воно таке, як воно, звідки взялося, куди зникло, як це все виглядало в Луцьку.
- Ти справді Польщу любиш?
- Я люблю міжвоєнний період в Луцьку. Для міста це був вибух. Усе XIX століття Луцьк був повітовим містечком Волинської губернії, центром якої був Житомир. Після Першої світової війни Луцьк стає назад центром, як і раніше Волинської, ну на той час воєводства. Тут концентруються органи влади, тут концентрується економічне, культурне і всяке інше життя. І місто, просто вибухає в своєму розвитку.
- Назви ТОП подій, явищ, що сталися в Луцьку в міжвоєнний період.
- Територіальний розвиток міста і поява нових районів. Теперішній район вулиці Шопена. Оце ж, власне, воно збудувалося як містечко для державних службовців. Або, де вулиці Огієнка, 8-го Березня, Червоної Калини, Саперів – це ще один район, який не просто хаотично забудувався, він проєктувався як район. Плюс – поява культурних інституцій. Театри, наприклад.
- А будівля, на твою думку, яка наймасштабніша в цей період з'явилася в Луцьку?
- Це будинок банку 1926 року на вулиці Градний Узвіз. Там «Нацбанк» був раніше. Будівля проєктувалася у 20-х роках.
- «OkWine». Вони фасад відновлюють. Я був здивований, наскільки воно все добудовано, доліплено, коли вони цю штукатурку зняли. Як вони його збираються відновлювати? Чи вони вже його відновили?
- Вони вже завершили роботу. Я розумію, я пам'ятаю, що той фасад був вбитий, коли зняли. Але дуже добре, що зняли ту штукатурку радянську. Стало видно кладку, де були первинні вітрини, де були отвори. Набагато краще так, як зараз є, ніж те, що було повністю заліплене штукатуркою, пофарбоване в бордовий чи сірий колір.
- Будівель таких ще багато в Луцьку, напевно? Я маю на увазі, які чимось заліплені..
- Такого стилю ще є. На Лесі Українки ще є такі, які варто було б відліпити. Якщо подивитися фото цієї вулиці початку ХХ століття, навіть ХІХ, перед Другою світовою, – то там було на що подивитися. Там дуже гарна перспектива. Ті будинки – кожен таку якусь естетику мав. І я б не сказав, що вони всі аж так прямо втрачені. Ні. Багато чого ще є, що можна просто відновити. Не настільки ще там все погано на тій вулиці.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
