«А в лютому знов почне міліти Світязь, про який всі забули». Депутат Володимир Дейна. ІНТЕРВ'Ю

Володимир Дейна, бізнессмен, депутат Волиньради

Коли ти бачиш обранця обласної ради винятково на сесії, ти не завше можеш скласти адекватну оцінку його роботі. Костюм, краватка, запити, сесії без прогулів, голосування, системна робота в комісії… - все набуває іншого змісту, коли ти бачиш обранця, якому доручила захищати свої інтереси громада, на території тієї ж таки громади, у тому середовищі, де він приймає одноосібні, а не тільки колегіальні рішення.

Так з Володимиром Дейною. Бізнесмен. Волонтер. З 2015-го депутат Волиньради 7-го скликання. Спершу – член фракції «Солідарність», з грудня – вийшов з фракції і став членом депгрупи «Патріоти Волині».


Нині його підприємство, що діє на базі Олицького РТП, забезпечує роботою сотню людей. Розташоване у селі Дідичі на Ківерцівщині. 

Створювати робочі місця Володимирові Дейні довелося фактично з нуля. А в критичний для країни час, від початку війни на Сході, підприємство Дейни знали чи не в кожному українському окопі. Бо звідси їхали і досі їдуть на війну буржуйки з Волині. Був час, коли вони ставали фактично рятівними для бійців.

Говоримо з Володимиром Дейною у його робочому кабінеті на території підприємства. Про діяльність у складі облради 7-го скликання, роботу екологічної комісії, бізнес, Волинь та прогнози на майбутнє...

«За час карантину ми нікого не звільнили. Ми майже не зупинялися» 

«У мене правило: без маски з кабінету не виходжу»

- Ми вперше зустрічаємося не в сесійній залі, а безпосередньо на вашій території. Раніше це було радянське РТП, точніше – те, що від нього лишилося, так?

- До того то було ремонтно-транспортне підприємство, тут ремонтували трактори. По-моєму, Т-25. Але профіль був незбережений. Тут нічого не було. Прийшли ми сюди років 10-12 тому. Потихеньку почали налагоджувати контакти, освоювати вироби і з тих людей, які тут проживають, почали набирати зварювальників, фрезерувальників, слюсарів та токарів -  всі вони працюють тут нині. 

А для роботи тут варіантів – два: або люди звідси маршрутками їздять у Луцьк, або ми стараємося їх стримати і навчити всьому так, щоб вони працювали тут.

- Скільки людей тут працює?

- Сто чоловік. Левова частка – місцеві. Всі офіційно працевлаштовані люди. За час карантину ми нікого не звільнили. Ми майже не зупинялися. У нас по сьогоднішній день збережений масковий режим, всі карантинні норми – в силі. Тут 5 разів на день миють усі підлоги і все протирають. Скрізь є антисептики. Всі – в масках. Вирішили так: поки в державі буде продовжуватися карантин, у нас це все буде діяти.

Маски ми шиємо самі, ними забезпечуємо своїх людей. Антисептики купуємо самі. Що б там у кого не було в голові на тему коронавірусу,  нас на території знаходитися без маски заборонено. Навіть якщо приїжджають люди у справах і вони без масок, ми – видамо. Рукостискання, перекури та харчування – все регламентоване.

На території підприємства у Дідичах

- І нічого? І працюють ці правила у вас, всі виконують, не так, як у церквах?

- Всі виконують. Це не обговорюється. Тут є другий момент: я з кабінету без маски не виходжу. Якщо я своїм прикладом буду показувати, що мені все одно, то так й люди так будуть до цього відноситися.

Це при тому, що у нас два місяці тому у нас був сильний спалах коронавірусу в Олицькій психіатричній лікарні. У нас  багато працівників, у кого жінки-мами, сестри працюють у психлікарні. Ми дотримуємося всіх цих заходів, здавали тести, перевірялися, тощо. Є наказ на підприємстві, який кожен особисто підписав, яким люди взяли на себе зобов’язання виконувати всі заходи, а якщо вони себе погано почувати чи відчули якісь симптоми – мусять іти додому на самоізоляцію. Ми відпускаємо, без проблем, зі збереженням робочого місця – і ніяких питань.

Щоб не виглядало так, що ми заставили людину ходити на роботу, а вона захворіла – і пішло-поїхало.

- Завше на плечі бізнесмена, інвестора, який приходить на такі проекти у такі місця і розвиває тут свою справу, лягає багато соціальних клопотів. Тут з’являється людина, до якої можна йти з проханнями. Як ви з цим живете? Я підозрюю, що коли ти Володимир Дейна, то в тебе не тільки підприємство, а й якесь невеличке ціле село з його клопотами та майже сімейними розборками.

- …Ну, як вам відповісти? От наприклад: всі зупинки вздовж дороги, якою ви їхали, робили ми. Ну, й звично: садочки, ФАПи… Все це на основі звернень людей, організацій, директорів шкіл, бібліотек. Ми це не популяризуємо, але от зараз: добра традиція до початку навчального року – лак, фарба, парти… Хто з чим іде. Є керівники, з якими я знаходжу спільну мову, є ті, з якими не знаходжу. Є сільські голови, з якими я спілкуюся дуже добре, а є такі, з якими не спілкуюся.

- А які у вас тут принципи, підходи?

- Людяність. Крапка. Просто коли людина тобі говорить одне, а робить інше – трохи неприємно.

Депутатство на мою роботу тут не впливає ніяк

До тебе йдуть не як до депутата, а як до керівника підприємства, яке може чимось допомогти. Тут є ще такий момент: якщо люди, котрі тут працюють, - місцеві, то цілком закономірно, що ти й не проти допомогти тій громаді. Все дуже просто.

Є такі стереотипи, що депутат ходить з торбою грошей і всім насипає, хто тільки не просить. Ну, є депутатський фонд, але він має певні обмеження. Стараюся нікому не відмовляти в міру своїх можливостей. Є моменти моралі: можна допомогти одному, а можна – десятьом. Хтось це розуміє, хтось – ні.

Не без городості Володимир Дейна розповідає про кіборга,
який трудиться на його підприємстві

«Давайте створимо ще 50 тимчасових комісій. А результат?»

- Ви рушили в депутати облраду тоді, коли в цю сесійну залу зайшло чимало людей, імена яких стали відомі з початком війни. То був час трепетного ставлення для волонтерів, які фактично підняли нашу армію з колін. Буржуйки Дейни всі ці роки так і їздять на фронт. Але: чи не шкодуєте ви, що стали депутатом?

- Взагалі не розглядав питання волонтерства як трамплін. Я був до того депутатом районної ради. Але дуже все просто: ми до сьогодні не зупинили тему допомоги. Ця зима – то перша зима, коли в нас вони лишилися на складі.

Ми ними не торгуємо. Ми їх передавали на фронт. Цьогоріч вперше вони залишилися. Але я напротязі усіх 5 років і далі відправляв ці вантажі. Фактично всі без винятку, хто їздив на фронт від Волині, везли ці буржуйки. Крім того, скоби для бліндажів, плівки, тощо.

- Ви згадали, що були депутатом райради. Яку політичну силу ви тоді представляли?

- «Батьківщину». Я розумію ваше питання. Все дуже цікаво повертається. Просто виходить так, що завжди вкінці каденції у тебе виходять розбіжності  керівництвом фракції, бо як депутат ти 5 років тримаєшся однієї фракції, але керівників партійних осередків, як правило, за той час змінюється кілька. І всі очікують, що депутат з кожним новим партійним керівником буде знаходити спільну мову. При тому, що новий керівник не завжди має бажання спілкуватися з депутатами. Всі дивуються, як так. Цікава паралель була по «Батьківщині». Така ж вона і по «Солідарності».

Однак якщо говорити про політичну розстановку сил в облраді, то при всій повазі до більшості, вони завжди себе позиціонують: «Ми відкриті до діалогу, приєднуйтеся до нас». Зверніть увагу, скільки людей за час каденції зайшло туди. Нормальні, адекватні хлопці, спілкуються з усіма, стараються щось зробити. Ми ж приймаємо рішення обласної ради колективні, правильно? Можливо, важливо для виборця, хто вносить зміни чи пропозиції щодо розподілу якихось коштів, але в кінцевому результаті ж всі зміни і пропозиції підтримуються ж більшістю, яка за це голосує.

Я мало знаю депутатів, які не проголосують за зміни до бюджету, якщо це може допомогти якійсь громаді.

«Ідучи в публічну сферу життя, ти завше маєш усвідомлювати,
що є певні рамки моралі у спілкуванні»

- З ваших слів я роблю висновок, що ви вважаєте, що обласна рада працювала конструктивно. Так?

- Обласна  рада старалася знаходити спільну мову з усіма у бідь-яких ситуаціях. Як і в політичному контексті, так і в особистих стосунках, і це було нормально. Були одиничні випадки, які не красили депутатів, котрі переходили на особистості, коли все починалося у Фейсбуці, а закінчувалося в сесійній залі. Ну, це негарно і неправильно.

Ідучи в публічну сферу життя, ти завше маєш усвідомлювати, що є певні рамки моралі у спілкуванні. А не так, що понаписують один на одного в соцмережах, потім це мігрує на комісії і виливається у сесійній залі. А люди з цього починають сміятися. Який тоді результат?

- Ви особисто на чому зосереджували свою роботу під час цієї каденції ради?

- Усе дуже просто: робота в екологічній комісії. Ми працювали насичено, проводили виїзні комісії з різних приводів: починаючи з короїда, закінчуючи обмілінням Світязю. Ніхто не виділяв тут питань якоїсь партійної приналежності, ми просто працювали, спілкувалися, і хотілося б, щоб воно так далі рухалося. Бо через місцеві вибори всі чомусь забули про обміління озера.

А була ж створена комісія, яка мала дійсно дати об’єктивну оцінку, а не сконцентрувати увагу на бізнесовій діяльності тих чи інших структур. Всі забули за стихійні сміттєзвалища, за нелегальний видобуток піску, за лісову галузь, ніхто вже півроку не цікавиться, як вони живуть...

- Вважаєте, що лісовій галузі треба допомога?

- Це галузь, яка не фінансується з державної казни. Це стереотипна думка, що їм не треба допомога. В кожній галузі можна знайти негативних персонажів і позитивних, а зводити все до того, як все погано не варто. Варто вести діалог.

Просто прикро, що в нас починає смердіти у Луцьку, коли починаються вибори, що у нас Світязь мілів-мілів – пройшло два дощі й стало все добре. А що: кудись поділася проблема нелегальних скважин, Хотиславського кар’єру, кліматичних змін? В нас покричали про лохину – і що накричали? І нащо це було робити? Чим це закінчилося? Давайте тоді перевіримо всіх без винятку, хто вирощує ягоду. Була створена тимчасова комісія, яка перевіряла лісову сферу. Де її результат?

- Здається, Анатолій Грицюк звітував про підсумки на сесії…

- Так. Але який коефіцієнт корисної дії від роботи цієї комісії. Так само є створена земельна комісія, тимчасова… Давайте створимо ще 50 тимчасових контрольних комісій, це буде гарно звучати, але від цього не буде толку.

Я вам скажу відверто: є регламент обласної ради, є профільні комісії, які відповідно до нього працюють і перекривають всі сфери життєдіяльності регіону. В них представлені ті ж депутати. Я думаю, у більшості випадків це все зводилося до якоїсь політичної спроби набрати дивідендів, які були пшиком, тому й результатів нуль. Всі кричали-кричали. А зараз позабували.

Зважте: у жовтні вибори, листопад – то процес формування керівних органів ради, комісій, зразу ж вклинюється сюди процес бюджетний… Відтак року ми вже не маємо.

А в лютому-березні у нас знову буде міліти Світязь, і всі спитають, що ж ми робили. І буде так, що попередня каденція вже склала повноваження, нова ще їх толком не освоїла – рятувати Світязь нема кому… Це не зовсім правильно.

Хоча до честі роботи комісії всі питання, які виносилися, розглядалися. Була загальна дискусія. Не запустили «Волиньприродресурс». Тут є очевидні причини. Спершу одні заважали, потім інші не допомагали… Ясно, що в цій каденції це комунальне підприємство так і не запрацює. Що буде в наступній? Це комунальне підприємство, яке несе певні господарські витрати у своїй діяльності і не отримує на сьогодні прибутку, але якщо воно отримало спецдозволи на видобуток, то хай би працювало! Чого йому заважати? Я не розумію цих моментів щодо супротиву на місцевому рівні.

Логіка створення і роботи такого підприємства була розумна і правильна. Це має бути основний наповнювач бюджету. Але всі зупинилися на бурштині та торфі, а пісок, а інші корисні копалини? Чому тут все не рухається, не знаю. Моя думка: тут підприємству заважають уже десь на рівні Києва та парламенту.

«Було б добре менше популізму…»

У кабінеті Володимира Дейни багато речей,
які нагадують про його волонтерство
і про підтримку місцевого футболу

- Як ви День назалежності провели? Чи якось відгукнулося у ваших думках те все, що ми бачили вчора: хода захисників з одного боку і концерт попси з іншого?

- Моя незалежність – це моя сім’я. Я цей день провів із сім’єю. Всі згадують про незалежність у День назалежності, про прапор у День прапора… У мене прапор висить на підприємстві з початку військових дій. Ми його оновлюємо постійно. Всі ці концерти – це окозамилювання.

Визнавати подвиг хлопців, які пройшли війну, необхідно, і держава має це робити навіть не земельною ділянкою чи пільгою у тролейбусі: ці хлопці повинні розуміти, що вони потрібні державі.

Загалом же, марш – то гарний дзвінок для влади: ці хлопці найкраще самоорганізовуються. Вони можуть не мати лідера і навіть не дати можливості комусь претендувати на таку роль, але вони згруповані. І вони поєднані не фейсбуком, а чимось більшим. Тому не рахуватися з такими людьми неможливо.

Ми дуже швидко забули уроки афганського синдрому. Різко зменшилася тема війни в інформаційному просторі. Акценти змінилися. Українізація-русифікація. Міжконфесійні відносини… Коли це все робиться в один бік, в бік чужої нам країни і ворожої нам країни, це неправильно. Ми мали шанс, а тепер на порозі того, щоб втратити набуте.

Бо що таке незалежність: покричати «Слава Україні!», а потім іти в хату дивитися російські серіали?  А тим часом у нас знову йде засилля російськомовного контенту. Здається, що паростки й проросли, але їх не підливають.

Або момент коронавірусу: ми не можемо провести засідання колегіального органу, бо всі мають дотримуватися заходів безпеки, з іншого – ми дозволяємо концерти… Я бачив, що творилося на Шацьких озерах, а зараз чую, що ми не знаємо, як почати навчальний рік у школах… Дитина йде в перший клас, то для неї подія, а зведеться все до того, що його приведуть у масці в гарячий клас і розкажуть йому про коронавірус. Та вони вже нам можуть розказати. 

- На Світязі у нас аншлаг, концерти та імпрези відбуваються, а сесії облради провести не можуть…

- Сто процентів! А комісії у нас відбуваються в зумі. Проводили ж сесію Луцькради на стадіоні. А чому зараз – ні? Що змінилося? Якщо сесію чи комісію провести на якомусь відкритому просторі чи у великій залі не можна, то мені цікаво: як зараз кандидати в депутати місцевих рад будуть зустрічатися з виборцями?

- Ви працювали у складі фракції «Солідарність» тривалий час. Чи вдасться, на вашу думку, цій партії лишитися у облраді, провести своїх обранців ще раз?

- Є соціологія, яка показує певний відсоток, і є певна кількість людей, які хочуть на цій соціології зайти в раду.

Зараз цікаво все виглядає на рівні області: у всіх партій кадровий голод, але разом з тим кожна політична сила себе позиціонує так, що тільки вона обиратиме, хто від неї буде йти. Всі надувають щоки.

Дейна і вже та сама буржуйка, які з початку війни
їздять з волонтерами на Схід

Є 4-5 топових партій, які зайдуть у раду. Це «ЗА Майбутнє», це «Батьківщина», це «Європейська солідарність» і «Слуга народу». Цікаво спостерігати: «Батьківщина» майже у всіх населених пунктах має первинки, Зе-команда – поки фантом, людям треба швидко зорієнтуватися, «ЗА Майбутнє» - чітка структуризація, яка лишилася з УКРОПу, кістяк той самий, «ЄС» - теж структуровані.

Є один момент: всі без винятку заявляють, що у випадку відстоювання інтересів рідного краю готові до діалогу. Від цього Волинь має тільки виграти.

- Ви особисто плануєте брати участь у місцевих виборах і пробувати знову стати депутатом Волинської обласної ради, наприклад?

- Я дам вам відповідь на це питання: я планую знову йти в обласну раду, тільки зі всього потоку політичних сил є лише одна, з якою я готовий це зробити. На сьогодні у мене з цією силою триває діалог. Якщо вона не запропонує мені йти, то я не піду взагалі. Крапка.

Хоча я спілкуюся з багатьма представниками різних політичних сил.

- Чим була ця каденція облради знакова – так це тим, що значно змалів обласний бюджет. Як думаєте, буде надалі?

- Усе залежить від бюджетного процесу в принципі. Від доведення на місця показників, дотацій, тощо. Все правильно говорила ця рада, тільки говорити – одне, а робити – інше. Треба шукати шляхи наповнення бюджету. Шукати!

- Добре. Де?

- Сплата ПДФО, місцеві податки, екологічний, гриби та ягоди…  Ми маємо кордон з ЄС та Білорусією. Ми прикордонна область. Ми маємо потужний туристичний потенціал. Наведу приклад: неодноразово був свідком, коли люди проїжджають повз екологічний пост у Шацькому національному природному парку і не сплачують це податок. Треба реагувати. Це шанс збільшити надходження.  Навіть той же бурштин: хай видобуває його той «Волиньприродресурс». Вільні лишки – то ж не результат ефективної господарської діяльності, це результат певного планування і тільки. А для чого: щоб кошти на депозит покласти? Та кошти мають працювати!

Загалом же, я не можу прогнозувати роботу ради в майбутньому, але скажу, що було б дуже добре, аби менше популізму, більше – конкретики. Якось так.

Текст і фото: Олена ЛІВІЦЬКА


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Луцька міська рада змінює графік роботи
Наступна новина У МОЗ розказали, скільки масок на день знадобиться дитині у школі
Схожі новини