Алкоголь – ще один елемент, який здавна впливає на встановлення неформальних зв'язків між людьми.
Культура вживання алкогольних напоїв в Україні формувалася протягом кількох віків. Суттєво вплинула на це поява горілки.
"Достеменно відомо, що з другої половини ХІХ сторіччя горілка полонить все більшу кількість людей, особливо це стосується промислових районів – якщо в селах споживання горілки було регламентовано певними подіями (весілля, толока), кожен мешканець залежав від суспільної думки і пияків висміювали, то робітничі поселення, які утворювалися з тих же селян, були суцільним плацдармом пиятики", –йдеться у матеріалі, присвяченому раціону давніх українців, що опублікований на сайті depo.ua.
Пити люди почали не лише до певної події, але й просто після робочого дня, отримавши зарплатню.
"Мы должны помнить о нужде, о тяжелом труде и всей тяжелой жизни человека: они-то особенно сильно и тянут его к кабаку, когда есть поблизости этот кабак", – розповідає унікальна брошура "Будем трезвы", надрукована 1917 року видавництвом "Задруга", присвячена проблемам алкогольної залежності, від якої страждало тогочасне населення.
У брошурі йдеться про те, що люди вживають алкоголь не від хорошого життя: найбільше до чарки призвичаюються ті, кому не по кишені винаймати цілу квартиру, а вистачає лише на ліжко в спільній кімнаті. Також – не грамотні, та робітники із малою зарплатою. Більше витрачають на спиртні напої ті, в кого робочий день – довший.
"Чем меньше получает, чем хуже ест, чем меньше отдыхает – тем больше и злее пьет рабочий", – вважають автори видання.
Дійсно, така тенденція має місце і сьогодні. Алкоголь для багатьох є штучним способом легко і швидко зняти напруження, розслабитися та провести час весело.
Дарма, що цей ефект триває лише короткий час, а коли алкогольне сп'яніння проходить, приходить усвідомлення, що навколо нічого не змінилося, а проблеми ніяк не вирішились.
"З другої половини ХХ сторіччя безліч колективних свят спонукають до спільного вживання алкоголю, практика "виставляння" за народження дитини, день народження, вихід на пенсію, купівлі нових меблів, проводи в армію, травневі свята, вручення першого паспорту, новосілля посилювали темпи вживання міцного алкоголю, але не сформувало культуру вживання", – йдеться у вже процитованому матеріалі на сайті depo.ua.
Тобто, алкоголь формує міцні традиції, соціальні ритуали, з якими ми досі співіснуємо і сьогодні.
Так, традиція "виставлятися" за День народження перед колективом на роботі поширена у суспільстві настільки, що навіть люди, які самі перестали вживати алкоголь, все одно змушені нести на роботу пляшку під тиском соціальних стереотипів.
"Алкоголь – також психологічний каталізатор, проблеми і страхи під час розмов виходять зовні. У тверезому ж стані не всі зможуть говорити про це відверто", –розповідає Алексіна.
Дівчина каже: в її житті був випадок, коли після відмови від алкоголю довелося розійтися з тодішнім хлопцем, адже без "допінгу" вона перестала його розуміти.
Спільне розпивання алкогольних напоїв – процес, який нібито зближує, адже між людьми з'являється щось споріднене.
Здається, що ви з друзями маєте купу тем для поговорити, готові пройти "Крим і рим, і мідні труби", можете відірватися на повну. Проте варто відмовитися від алкоголю, як коло друзів раптово зменшується.
"Буває, дзвонить друг, каже, мовляв, давай зустрінемось, я взяв пляшку вина і зараз приїду, – розказує Алексіна.
Тоді кажеш йому, добре, але я не п'ю зараз. І одразу починається: "Ой, тоді давай іншим разом". Або намагаються тобі дорікнути, типу, ну ти що, мене не поважаєш? Бачимось раз на місяць, і ти навіть не можеш зі мною випити!"
Відмова від алкоголю дозволяє передивитися коло знайомих і тих, кого завжди вважав друзями, додає Куліш.
Те, що він перестав вживати алкоголь "для настрою" підштовхнуло його до пошуку однодумців – людей, яким так само не потрібен допінг, аби почуватися весело.
"Я передивився своє оточення і відмовився від спілкування з багатьма друзями, бесіди та пригоди з якими траплялися переважно "під алкоголем", – зізнається хлопець.
Деякі співрозмовниці також розповідають, що часто вагітність стає приводом переглянути власне оточення та відсіяти друзів, яким раптом стало нецікаво проводити час без алкоголю.
"У мене була подруга ще зі шкільних часів. Ми проводили багато часу разом, і от, коли я завагітніла, так вийшло, що ми перестали спілкуватися. Мене просто перестали кудись кликати, більше не пропонували зустрітися.
Варіант піти на каву, випити чаю чи відвідати музей просто не розглядався", –ділиться своєю історією киянка Тетяна.
Така ж історія у іншої молодої мами, назвемо її Наталя. Вона не хоче називати свого імені, але згадує, що коли завагітніла, більшість людей з колись великої та шумної компанії просто забули про неї.
"Ніхто навіть не подзвонив спитати, як у мене справи", – жаліється дівчина.
Власну думку про те, чому колишні друзі раптово відвертаються від тих, хто кидає пити, має журналіст Ігор Дармостук. Він не п'є та не курить вже кілька років. Каже: тверезих людей – бояться.
"Не всі розуміють, як це – веселитись і дуркувати, нічого заздалегідь не вживаючи. Більшість не може собі дозволити, наприклад, піти поспівати у караоке, коли тверезий. Я можу. Інших це дивує і лякає.
Також багатьом заздрісно, що на ранок після гулянки всім буде погано, а мені – ні, бо я не пив", –говорить Дармостук.
Про себе додає, що разом зі здоровим способом життя до нього прийшли інші інтереси. Разом із дружиною вони ходять у театри та оперу, відвідують різноманітні культурні заходи та багато подорожують.
"Добре, коли людина здатна усвідомити той факт, що алкоголь і сигарети дають штучні відчуття, – резюмує Звіренецька. – Робити все те ж саме, але без алкоголю – входити у нові компанії, знайомитися з іншими, веселитись, відпускати емоції, ділитися переживаннями з друзями, можуть не всі.
Але треба намагатися переступити через власні страхи. Бо лише тоді можна щось у собі змінити".
Олександра Горчинська, журналістка, спеціально для УП.Життя