10 жовтня, починаючи з 1992 року, в світі традиційно відзначається День психічного здоров’я. Попри значну увагу медиків та експертів з суміжних галузей до цієї проблеми, щорічно зростає кількість зафіксованих випадків клінічних депресій та інших проблем, з яких люди нерідко виходять радикальним шляхом – здійснюючи суїцид. Про це явище погодилася розповісти гештальт-консультантка, кандидатка філософських наук, доцентка Антоніна Євтодюк.
За словами психологині, на 95% поведінка людини обумовлена роботою її підсвідомості. Так, у своєму дописі на FB-сторінці з нагоди сьогоднішньої дати вона закликала: «Розуміймо себе: шукаймо контакту зі своїм підсвідомим, яке проявляється посередництвом снів, різних метафор, знаків, тілесних проявів – нудоти, слабкості, панічних атак. Того підсвідомого, виявляється, в нас аж 95%. Ходимо ми, такі айсберги, світом і все дивуємось, що ж з нами не так? А що дивуватися?»
Про цей факт більш розгорнуто Антоніна розповідає інтернет-виданню PERSHYJ. Експертка зазначає:
«Людське життя – великий феномен. Тож скільки б його не досліджували психологи, філософи та інші фахівці, не буде єдиного рецепту, як правильно жити. Передусім це справді пов’язано з тим, що поведінка людини величезною мірою зумовлена вмістом її підсвідомості. Тому інколи люди роблять вчинки, котрі виходять за межі норми та стандартів. Суїцид теж належить до подібного типу вчинків.
Людина приходить у світ не по своїй волі. Тож, за логікою, так само мала б і йти. Однак нерідко вона сама бере на себе роль особи, котра відкриває двері у засвіти.
Сучасний світ до проблеми смерті підходить дуалістично. З одного боку, є культ здорового способу життя й намагання зробити його якіснішим. З іншого – сучасна людина часто страждає відсутністю сенсів для цього життя. Тож коли різниця між бажаним та дійсним стає надто разючою, деякі люди (особливо – з яскраво вираженими психологічними проблемами) вирішують звести рахунки з життям.
Існує думка, що суїцид – слабкість. Та, на мій погляд, це не так. Адже інстинкт самозбереження є одним з найпотужніших в людині. Тож такий вчинок вимагає «проламування» цілого ряду механізмів психологічного захисту. А тому виникає ряд питань стосовно того, що позбавило людину сенсу життя аж настільки, що вона вирішила його припинити».
Щодо потенційного впливу на кількість суїцидів публікацій ЗМІ психологиня розмірковує:
«Відповісти на питання про вплив медіа на кількість суїцидів однозначно неможливо. Негативний вплив на явище, звісно, є у тих випадках, коли публікується інформація не просто про факт суїциду, а подробиці його скоєння. Тобто мова про матеріали, де детально описується спосіб, який людина обрала, аби піти з життя. Порівняно з традиційними ЗМІ, рекордсменами у негативному впливі є соціальні мережі та різноманітні кінематографічні «страшилки».
З іншого ж боку: попереджений – значить, озброєний. Батьки дітей, вчителі, родичі людей з вираженими психологічними проблемами мають сприймати подібну інформацію як знак оклику. Такі медійні повідомлення варто інтерпретувати як спонукання до більш уважного, ретельного ставлення до тих, хто потребує допомоги. У зоні особливого ризику знаходяться люди, котрі приймають ліки, побічна дія яких передбачає певний вплив на психіку. Наприклад, сюди належать деякі групи антидепресантів, протизаплідних та інших препаратів».
Щодо переживання критичних моментів за запобігання суїцидам, то гешшальт-консультантка вважає – проблеми є лише приводом для зміни курсу життя, а не його припинення. Будучи не лише психологом, а й головою ВОГО «Християнський рух за життя», Антоніна переконана у тому, що всі ми покликані Творцем до щасливого здійснення власної місії на Землі:
«На моє глибоке переконання, питання життя та смерті людини знаходиться в руках Божих. Відтак суїцид – протидія планам Творця щодо нашого щасливого життя та реалізації нашої місії. Мені подобається метафора – якщо життя загнало вас у глухий кут, розвертайтеся на 180 градусів та йдіть в іншу сторону. А ще – пам’ятайте, що найтемніша ніч – перед світанком. Життя – найбільший дар. Тому усім людям варто пам’ятати, що вони є героями власного життєвого роману, де кризи стають закономірним етапом розвитку, а не завершенням історії».
Записала Лєна Шторм
Фото – Володимир Стельмах
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.