14 листопада - міжнародний день Логопеда. Логопеди бувають різними, але всіх їх об'єднує одне: вони працюють задля подолання мовленнєвих труднощів.
Професія логопеда – це тотальна та безумовна любов до дитини. Чи важливою є вона? Безперечно, бо у будь-якому разі вона покращує якість життя дитини/родини. Інколи за допомогою звертаються й дорослі.
Звісно, як і в будь-якій іншій професії, у ній є свої секрети успіху. Успіх досягається лише за умови тотальної та безумовної любові до дитини. Саме любов створює атмосферу довіри, зняття тривоги у малюка.
«Дай дитині віру, у неї виростуть крила і вона полетить!» - нагадує лучанка Людмила Вознюк, логопед, спеціальний психолог, олігофренопедагог, співзасновник луцького дитячого корекційно-розвиткового центру «Розмовляйко».
«Перший» записав історії з її професійного досвіду. Вони про те, як зробити так, аби дитина заговорила наповну і (головне) як навчити батьків не робити помилок.
Корисно і важливо.
* * *
«...Часто на прийомах батьки дивуються, ЧОМУ ДИТИНА «ПОГАНО РОЗМОВЛЯЄ». З точки зору логопеда, це або проблеми з м’язовим тонусом обличчя/язика (може бути різноманітне ураження мовленнєвих зон кори головного мозку), або інтелектуальне зниження, або судоми дихального чи артикуляційного апарату і ще багато чого іншого.
Щоб з’ясувати природу походження проблеми, великого значення варто надати анамнезу дитини: як проходила вагітність, пологи та немовлячий і ранній вік.
Уже на 12 тижні вагітності мами малюк уміє морщити губки, закривати і відкривати очі, стискати і розтискати ручки в кулачок і навіть повертати голівку. Він також навчився відкривати рот і ковтати навколоплідні води. З цього моменту і бере свій початок історія його успіху щодо говоріння.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Як розбудити мозок дитини, щоб вона заговорила? Розмова зі співзасновницею центру «Розмовляйко»
Тому так важливо берегти плід в утробі, аби він не зазнавав факторів шкідливого впливу, бо від цього залежить також якість і вчасність формування та згасання кількох безумовних рефлексів.
Якщо вони вчасно не зникають, то й мовлення буде неякісним. Якщо фізичний розвиток малюка не в нормі, а також його вестибулярний апарат, координація рухів – чекай проблем у мовленні».
* * *
«...За дитину варто боротися! Кілька слів про пологову травму. Маю історію про реальний випадок, який не вартий бути поза увагою.
Хлопчик не тримав голови до 2,5 років (!), сидіти почав у повних 3, ходити - після 4-ьох. Так, йому поки важко дається говоріння, але який прогрес у розвитку! Як іскряться його очі та який щасливий від можливості спілкуватися!
Можна казати про компенсаторні здатності організму, про затриманий психофізичний розвиток, про те, що пізно почав активізовуватись мозок, проте мама озвучує інше. Каже: великі відчутні зміни розпочались після відвідин лікаря, котрий працював із тілом, зокрема, шийним відділом хребта.
Саме пологова травма цієї ділянки хребта стає на заваді розвитку та створює неспроможності чи труднощі для певних функцій дитячого організму. Просто життєво необхідно здійснити і подальший прорив, аби у цього хлопчика Д. відкрилось нове дихання у прямому й переносному значенні цього слова».
* * *
«...Коротка історія одієї насінинки - про довіру та зняття тривоги. У кабінеті вперше - 6-річний стривожений хлопчик, життєвий досвід якого аж геть не засвідчує приязнь до логопедичних занять.
Ні, логопеда він не хоче! Ні, логопедом він ніколи не буде! Буде «шпечнажом» (спецназом).
Він закрився, схрестивши руки на грудях, нахмуривши брови і очікує завершення того процесу – знайомства та спілкування.
«Ну, і що ви з мене хочете?»... - читалося в очах і в манері поведінки.
Думаю, багатьом знайома ситуація. У кожного свій сценарій до дитячого сердечка. Довелось і мені шукати ті стежинки... І, о, єсть! Він включився! І очі загорілись! І став він переможцем у власних очах. І отримав похвалу, компліменти і винагороду.
А далі... Далі він швидко почав нишпорити у власних кишенях:
- Я, я тобі зараз, зараз я тобі сємку подарую!
- Ой, ти ж мій хороший, давай!
Мама кліпала очима... , ой, ну, що ти...сємку... А тієї сємки не знайшлось у кишеньці... І дитя не розгубилось:
- Я тобі її наступного разу принесу!
- А ти ще прийдеш? Добре, принеси.
І ось, вона, славнозвісна насінина. У мене на робочому столі. Каже, що й логопедом він, як виросте, буде. Але трішки. До чого це все? А все просто. Дай дитині віру, у неї виростуть крила і вона... полетить!».
Нехитрі поради задля якісного мовлення дитини
- Дитяче мовлення стартує з пісні, ритму тому співайте якомога більше. Шукайте прості дитячі пісеньки й співайте разом, відплескуючи/відстукуючи ритм.
- Створюйте домашні оркестри з музичних інструментів, ложок, каструль, тарілок… Спонукайте дитину підспівувати прості елементи пісень.
- Поєднуйте моторну (рухову) програму з мовленнєвою, тобто рухи під музику разом із елементарним мовленням (голосні звуки, склади). Тупаємо ногами – співаємо: «туп-туп», показуємо кистями рук дощик – «кап-кап»). Працюємо над моторикою (загальною – ігри з м’ячами, стрибки, ходіння по мотузці, вправи з фізичної культури тощо); (дрібною – кистьовий та пальцевий праксис, у т.ч. ланцюжок рухів). Не запрацює якісно язик, якщо не буде сформовано чітких ізольованих рухів пальців.
- Приділяємо велику увагу артикуляційній моториці. Виконуємо вправи вдома в ігровій формі. Наприклад, під час вмивання вчіть дитину полоскати рот водою із зімкнутими губами, полоскати горло або перевіряти язичком, чи чисто вичищені зуби. Виконуйте «солодку» артикуляційну гімнастику з чупа-чупсами, бубликами, варенням, шоколадом, соломкою, маленькими цукерочками. Давайте злизувати сметану чи варення з тарілки, «як киця».
- Дуже важливо у стосунку з малюками із затриманим мовленням не зловживати наказами: «скажи», «говори», «повтори». Як показує практика – це правильний шлях викликати у дитини мовленнєвий негативізм. Усвідомити це дуже просто: ми, дорослі, втручаємось в особистісний простір дитини та вимагаємо того, на що в даний момент вона неспроможна. Часто ДИТИНА НЕ МОЖЕ, А НЕ НЕ ХОЧЕ! Дитину потрібно мотивувати, а не змушувати.
- Заохочуйте БАЖАННЯ спілкуватися. Створюйте ситуації, що викликають потребу в мовленні доступним для дитини способом. Будьте наполегливі, не намагайтеся передбачати і виконувати усі бажання дитини, не давши їй можливості спробувати щось сказати. На етапі запуску мовлення не вимагайте досконалого відтворення складу чи звукокомплексу, важливими є будь-які намагання дитини вокалізувати.
- Створюйте позитивний емоційний настрій, ситуації успіху. Радійте разом з малюком навіть найменшим перемогам. Не скупіться на добрі слова і похвалу.
- Розвивайте мовленнєвий видих – мовлення якраз базується на ньому. Дитина повинна вміти також регулювати силу видиху.
...Вдихнути носиком. На видиху довго тягнути голосний звук.
...Вдихнути носиком, на видиху свистіти у свисток(сильно, слабше).
...Вдихнути носиком і дмухати на ватку, видихаючи повітря.
...Вдихнути носиком і дути в трубочку ( соломинку) на видиху, утворюючи бульбашки в склянці з водою: так, щоб утворювалась «буря в склянці» і так, щоб вода не розливалась.
...Грати на сопілці, при цьому вдихати носиком, а не ротиком.
...Видувати мильні бульбашки, але не забувати за вдих носом.
...Задути свічечку. Дмухнути так, щоб загасла і так, щоб не загасла.
...Дути на паперовий кораблик, вітрячок, сніжинку на долоньці.
* * *
«...Саме в домашніх умовах можна й потрібно всебічно розвивати дитину. З маленькими треба спілкуватись очі-в-очі, пропонуючи їм також стежити за ротиком мами/тата. Цей же прийом доцільний для дітей із порушеннями звуковимови – нехай дитя наслідує артикуляційні уклади.
Може, комусь і дивно, але усі побутові справи, виконання трудових доручень тут і стають у нагоді - саме вони формують планування, відповідальність.
Наприклад, на кухні варто разом з дитиною планувати та складати меню, готувати різні страви, у т.ч. борщ, вареники. Нехай дитя назве усі овочі (складники для борщу), опише їх. Можна придумувати та відгадувати загадки – вони розвивають уяву, образне та логічне мислення. Не зайвими будуть: читання казок, складання розповідей, спільні сімейні ігри, прогулянки на свіжому повітрі тощо.
Пам’ятайте, що є такий вислів: «Один батько важить більше, ніж СТО вчителів».
Фото з архіву ДКРЦ «Розмовляйко»
Як знайти: м. Луцьк, вул. Даргомижського, 7 тел. 099 49 48 049. Сайт rozmovlayko.lutsk.ua