До кого ми йдемо, коли бачимо, що дитина не говорить, має проблеми з мовленням? Правильно – до логопеда. Усі думають, що логопед – це той, хто «ставить звуки». Насправді сьогоднішній логопед – це вже значно більше. Сьогодні то мусить бути нейрофахівець. Той, хто розбирається у механізмах мозкової діяльності і знає, як саме працюють мовленнєві зони в корі головного мозку, а якщо вони не працюють, то чому і як їх запустити. Чи є на Волині спеціалісти, які відповідають таким вимогам?
Наш співрозмовник – нейрологопед Людмила Вознюк, співзасновник і розробник моделі дитячого корекційно-розвиткового центру «Розмовляйко», що з’явився у Луцьку понад 2 роки тому завдяки зусиллям батьківської громади та фахівців-новаторів.
Лучанка Людмила Вознюк уже не один рік працює із дітьми. Згадує випадок із власної практики.
«Під час бесіди на прийомі дитини із вродженою аномалією артикуляційного апарату мама починає плакати. Каже: «Ми уже зробили три операції дитині, а вона мовчить. І я мовчу. Що ж, - думаю, - буду говорити, коли вона мовчить. І ніхто мені не наголосив, що мені якраз потрібно ГОВОРИТИ з дитиною, що це вкрай необхідно робити»…» - розповідає вона»
Нейрон – це активна клітина головного та спинного мозку, її місія полягає в передачі імпульсів, сигналів до інших нейронів та до різних частин тіла і від нього. З’єднання нейронів називають синапсами, які в свою чергу створюють мега-потужну своєрідну сітку-мережу. Для порівняння: світова мережа Інтернет налічує 100 тисяч мільярдів зв’язків між сторінками – гіперпосилань. У мозку дитини мають взаємодіяти між собою у 10 разів більше синаптичних зв’язків! Їх - 1 мільйон мільярдів!
Так от всі вони потребують у дитинстві своєрідної їжі – відчуттів та вражень, які можуть здобуватись ними через зорові, слухові, тактильні, нюхові, смакові стимули. Якщо цю потребу (так званий imprinting ) не задовольнити, то це негативно відображається на структурі мозку майбутньої дорослої людини. То ж головне завдання – наситити дитину відчуттями, зафіксувати їх у мозку через позитивну взаємодію, і чим її більше, тим краще. Чи розуміють це батьки, у яких народилася дитина з проблемами мовлення? І що їм робити?
* * *
- Людмило Михайлівно, гортаючи вашу сторінку в соцмережах, я зауважила, що ви недавно вкотре підтвердили свою кваліфікованість саме в галузі нейрологопедії. Навряд чи помилюся, якщо скажу, що фахівців вашого рівня на Волині більше нема. Все ж ви постійно вчитеся і от, бачу, зовсім недавно проходили навчання і підтвердили свій статус нейрологопеда. Чи конче це було необхідно. Адже це і недешево, і клопітно?
- Так, дійсно, статус нейрологопеда насправді тішить мене, розширює професійний кругозір і водночас заспокоює, оскільки я знайшла відповіді на масу питань, глибше усвідомила та підсумувала власні знання та уміння.
Давно і далеко відійшли часи, коли для успішної та результативної роботи таким вузьким спеціалістам, як логопеди, психологи, корекційні педагоги, реабілітологи тощо вистачало диплома про вищу освіту. Сьогодні кажуть: щоб залишитись на місці, варто бігти зі всіх ніг.
Насправді вже багато років у практичній логопедичній діяльності я застосовую рекомендації та орієнтуюся на нейропсихологічну основу роботи мозку, в тому числі і при формуванні функції мовлення.
Викладаючи у Національному університеті ім. М.П. Драгоманова та працюючи з дітками-логопатами, я особисто зробила для себе відкриття. Ті діти, котрі не могли розмовляти, але відвідували тоді дуже модні й дорогі заняття з футболу для найменших, мережа яких у Києві лише розпочиналась, дуже впевнено у мовленні рухались вперед. Вони дивним чином опановували етап за етапом значно якісніше і скоріше, ніж їх ровесники, які заняття з рухової активності не відвідували. Це настільки мене вразило! Я розпочала власний мозковий штурм! Та ще й колега по кафедрі мене підтримала, адже в свій час вона здобувала нейропсихологічні знання у Москві (тодішньому Радянському Союзі).
Я відкривала для себе незвідані ресурси та секрети роботи дитячого мозку. Всі свої факти та теоретичні обґрунтування описала в статті «Інтеграція логопедичних та нейропсихологічних методик у діагностиці дошкільників з органічними ураженнями центральної нервової системи» у науково-методичному журналі «Логопедія». З того часу весь процес комплексної корекційної роботи з дитиною так і будуємо. Тому й створилась авторська методика «Мульти-Бол+», яка запатентована у Державній службі інтелектуальної власності України та успішно себе зарекомендувала. У стінах ДКРЦ «Розмовляйко» маємо нагоду переконуватись у її дієвості та доцільності.
Заради посвяти в нейрологопедичні практики мені нарешті вдалося пройти навчання у великої людини, котра для мене - богиня у царині нейронаук, професора Тетяни Візель, основним напрямом котрої завжди була нейропсихологія, а також нейрологопедія. Мала чудову нагоду особистого спілкування з Тетяною Григорівною з багатьох питань та проблем, що мене хвилювали, отримала вичерпні відповіді-рекомендації на конкретні запити. Тішуся ще й з того, що мною розроблені та створені посібники отримали схвальний відгук. Зокрема, мої посібники з підготовки руки до письма побудовані за принципом врахування міжаналізаторної взаємодії та особливостей дітей із сенсорними, інтелектуальними та руховими розладами.
Вона залишається для мене справжнім кумиром. Партнерка та учениця Олександра Лурія, засновника нейропсихології як науки, працювала у різних країнах світу, вивчала їх практики, та все ж відзначає глибинну сутність науки саме радянських часів. Її працездатність вражає, об’єми наукових робіт дивують, специфіка спілкування зі спеціалістами та маленькими пацієнтами захоплює. Після цих навчань мала в собі дивні відчуття: ніби я викупалась в чані з дуже-предуже цілющим відваром ,і це були неперевершені, ні з чим незрівнянні, майже ейфоричні відчуття. Я боялась пропустити бодай слово чи жест.
- Що, власне, воно таке – нейрологопедія?
- Вивчати роботу мозку настільки ж складно, наскільки й цікаво. Щодо нейрологопедії, то вона розглядає мовленнєву функцію у фокусі тих бар’єрів, які виникають на етапі первинного формування їх механізмів і далі на шляху становлення мовлення як процесу. Нейрологопедію ще називають місточком від медицини до педагогіки.
Резерви людського мозку безмежні. Мозок часто порівнюють з бібліотекою – сховищем-скарбом. Надзвичайно великі об’єми інформації у ньому можуть займати геть невеликі за обсягом площі, особливо тоді коли людина зуміє власні знання, уміння навички перевести у формат автоматизмів. І хіба комп’ютерні архівовані файли не є очевидним аналогом? Як бачимо, осягати загадки мозку аж кортить.
Нейронауки, такі як нейропсихологія, нейрофізіологія, нейропедагогіка розглядають проблему не у видимих зовні її проявах, а вивчають той захований від ока механізм, який до цього призвів.
- Чи варто керуватися даними нейронаук у роботі з дітьми?
Однозначно, адже нейропластичність мозку найвища саме в дитячому віці! А такої пам'яті, як з двох до семи, дитина вже ніколи не буде мати.
Для дитячого віку керуємось правилом: здатність дитини засвоювати інформацію обернено пропорційна її віку. Чим старша дитина – тим менші об’єми інформації вона може засвоїти або більшими зусиллями. Це означає, що саме з дітьми найбільше й слід застосовувати дані підходи.
Варто взяти до уваги той факт, що у новонароджених діток нейрони порожні. Природа, як відомо, не терпить порожнечі. І наповниться дитячий мозок саме тим, що ми, дорослі, йому запропонуємо. Проте наповнювати його слід вчасно, інакше безрезультатними будуть пізніше витрачені зусилля.
Розвиток дитини неминучий, якщо з нею займатися, якщо обіймати її на ніч, якщо показувати їй кішку, песика, пташку. Розвиток неминучий, якщо дитина бачить світ навколо, чує світ, відчуває тепле, холодне, солодке, гірке, кисле. Розвиток неминучий з кожним її подихом, рухом, поглядом.
- Очевидно і, відтак, тривожно, що значно збільшується кількість дітей із проблемним мовленнєвим розвитком...
Звісно, змінюється світ, змінюються технології. Матеріальний, природний світ згортається, редукується і переходить на віртуальний. Існує гіпотеза, що і мовлення, як процес, втратить актуальність, а люди будуть володіти телепатичними якостями. Хто зна, погоджуватись чи заперечувати …Надто велика кількість дітей із аутистичним спектром саме і характеризується відмовою у потребі спілкування.
Серйозні розлади мовлення припадають на кожного 12-14-го дошкільника, причому хлопчики мають дану проблему в 4 рази частіше.
- Що до цього призводить? Які причини?
- Щодо причин. Крім всім відомих глобальних екологічних, техногенних катастроф, треба говорити й про інше. Існує велика група, так звана «група ризику». Великої шкоди, наприклад, у період вагітності майбутньому малюку може завдавати ранній токсикоз. Якщо говорити про глибоко недоношених дітей, то треба пам’ятати про незрілість їхньої центральної нервової системи, величина мозку у них завбільшки з кавове зернятко.
Насторожує статистика щодо дітей внаслідок кесарева розтину – неприроднього шляху появи на світ. Сьогодні популярною і болючою водночас серед батьків є тема проблемності роботи кишечника, якого зараз називають другим мозком, оскільки у ньому теж надзвичайно велика кількість нейронів та саме від нього залежить ефективна робота мозку. Багато дітей мають в крові велику кількість важких металів.
Ще одне застереження для батьків: слід не забувати про шкідливий вплив та токсичність формальдегіду в нових меблях, нових приміщеннях. Дані такого обстеження, як магнітно-резонансна томографія, стверджують, що головний мозок дитини, котра проводить більше 3 годин за день за гаджетами, схожий на головний мозок людини, залежної від наркотиків. То ж лише 18% дітей, за останніми даними медицини, народжується без ускладнень.
- А решта мають проблеми?
- Частина дітей викарабкується із власних пасток завдяки компенсаторним механізмам. У народі кажуть: дитя переросло, була проблема і не стало.
Це означає, що функції уражених ділянок беруть на себе сусідні ділянки мозку. Діти, які самостійно, без корекції, починають говорити з 3-х років і пізніше, яких ставлять в приклад: "а ось наш сусід в 3,5 заговорив, і у нього все добре" – це КОМПЕНСОВАНІ ДІТИ.
Це значить, там або мозкова дисфункція була невелика, і мозок зміг сам налагодити функцію мовленнєвої зони, або причина була в дефіцитарному розвитку – педагогічній занедбаності, або неврозі (психологічній проблемі). У будь-якому випадку в 7 років, коли ці діти приходять до школи, в більшості вони набувають діагнози ГРДУ (синдром гіперактивного розладу та дефіциту уваги) і дисграфію, дислексію – порушення процесів читання і письма. Чим раніше розпочнеться логопедична та психологічна робота з дитиною – тим менше у неї буде проблем в майбутньому. Наше гасло: не втрачений час – не втрачені можливості.
- Що кажуть нейронауки про щеплення, адже побутує думка, що саме вони провокують аутизм?
- Одне відомо точно: щеплення стають на заваді компенсаторним механізмам, вони їх ніби знівельовують. Не зцілюється те, що могло самозцілитись в процесі розвитку.
Щодо аутизму, то ці діти ідуть всупереч законам природи – у них значно раніше починає домінувати ліва півкуля мозку, в той час коли традиційний нормотиповий розвиток дитини базується першочергово на зрілості правої півкулі. Діти з РСА (якщо мова про високофункціональних) рано проявляють інтерес до цифр, букв – символів, ігноруючи при цьому живих істот, соціальні норми, образи.
Зараз багато мови ведеться про дефіцитарність діяльності у них дзеркальних нейронів, яких існує два типи. Одні з них підштовхують наші рухові системи, і ми скорочуємо м'язи так, як скорочує їх інша людина. Другі пов'язані з емпатією, співпереживанням, співчуттям і переносять на нас емоції, які відчуває інша людина. У нормі наш мозок автоматично відтворює рухи, емоції інших людей, у дітей з аутистичним спектром ця функція наслідування відсутня або мінімальна. Ця тема зараз активно вивчається.
- І все ж ще про мовлення, як процес…
- Мовлення – це функція мозкових структур, які дозрівають у певні терміни і існують неврологічні критерії - конкретні етапи розвитку, роботи мозку.
Наприклад, до 1,5 року активізується мозочок – дитина починає ходити, і якщо їй 2 роки і вона не ходить – батьки розуміють, що це не «індивідуальність», і що якщо поруч з нею будуть бігати футболісти (в плані немовленнєвої дитини мовленнєві діти, «віддати у садок, щоб навчили говорити») це ніяк глобально не позначиться на її стані.
Зі своєї багаторічної практики. Якщо батьки озвучують проблему виключно звукову – дитина не може у 3-4 роки вимовляти правильно звуки, то я, як правило, кажу, що це не проблема, а лише тимчасові труднощі. Це усувається раніше чи пізніше практично завжди.
Проблема існує тоді, коли у дитини відсутні передумови мовлення, як процесу. Є термін «інтуїтивне відчуття мовлення», так от у них він відсутній. Дитина не може відтворити послідовний ланцюжок звуків чи звукокомплексів, як наслідок цього має мовленнєві негативізми, протестні реакції і навіть неврози, енурези та енкопрези.
Коли травмована дитяча психіка кладе свій багаж на рівень соматики, замикається круг і розірвати його надалі буває непросто. Ще складніше, коли нема бази пасивного словника, тобто дитя не розуміє мови оточуючих. Найскладнішою вважаю ситуацію, коли дитя не комунікує, не проявляє яскравих емоцій та реакцій. А найголовніша функція людського мовлення, як відомо, - функція спілкування, обміну інформацією. Скажімо, глуха людина неспроможна говорити, але має високу комунікацію і завдяки альтернативним засобам успішно живе та працює.
- Яка специфіка взаємодії з такими дітьми?
- Згадалася цитата: дитина нічого не вміє, не знає і не може - бо нічого НЕ ХОЧЕ. Дитина і вмітиме, і знатиме, і могтиме, якщо ЗАХОЧЕ.
Проте якраз відсутність мотивації ускладнює процес та віддаляє очікуваний бажаний результат. За нашими спостереженнями, у більшості з них відзначається несформованість й інших вищих психічних функцій (мислення, уваги, пам’яті тощо). Діти із затриманим розвитком, у т. ч. через несформованість пропріорецептивної сфери, мають за необхідність розхитуватись на стільчику, щось жувати, бовтати ногами, дивитись у протилежному напрямку від потрібного тощо. Тому в площині традиційних видів немовленнєвої діяльності (гри, малювання, ліплення) корекційна робота з цими дітьми часто практично унеможливлюється. Такі або аналогічні види діяльності з дітьми з системними порушеннями розвитку не забезпечують бажаного результату.
- Який вихід? Що про це каже нейрологопедія?
- Нейрологопедія має чіткі відповіді, пропонуючи майже математичні успішні формули роботи. Логопедична корекція можлива лише тоді, коли уже визріла підкірка. Підкірка керує загальною моторикою, координацією, балансом біла. Правило просте: дитина недостатньо некоординована – якісно володіти зв’язним мовленням не зможе (не стосується дітей із неврологічним статусом, як ДЦП).
Рухи, які на перший погляд мають відношення тільки до розвитку тіла, впливають на розвиток інтелекту більше, ніж чисто «книжкові» заняття - навчання читанню та письму. Можна і треба довго розказувати про роль мозочка, ще більше слід працювати над його стимуляцією та нормалізацією.
Цікавий факт із власної практики. Відстежувала його нерідко і нарешті в процесі навчання знайшла відповідь. Суть в тому, що традиційна логокорекція має певні етапи, за якими будуються заняття з дітьми.
Уявімо собі немовленнєву дитину 3-4-х або більше років. Так от на певному етапі слід досягнути відтворення дитиною певних звуконаслідувань – скажімо, як гавкає песик, як мекає коза, як рохкає свинка. Я просто була неодноразово в ступорі, коли ця дитинка відтворювала звукокомплекси точнісінько так, як звучать природні голоси тваринок. При цьому дитина настільки точно передає усі вібрації, відтінки, що диву даєшся. Я так і близько не можу, - думала я. В чому ж феномен дитячих можливостей? А означає це, що на даному етапі відтворені дитиною звуки тварин – це рівень правої півкулі, а ми маємо досягнути включення лівої.
- А як же зрозуміти, що дитині потрібен не звичайний логопед, а той що володіє відповідними практиками з нейрологопедії?
- У першу чергу нейрологопед потрібен тим дітям, проблеми мовлення у яких лише є видимою частиною айсберга. Без втручання лікаря та медичної корекції успішний прогноз у цих малюків часто є неможливим. Ми саме так і працюємо, у разі потреби скеровуємо дитину до відповідного лікаря. Дуже добре зарекомендувала себе модель співпраці з лікарем, практикуючим остеопатичний підхід. На щастя, є у нас такий лікар.
Буває таке, що звертаючись до логопеда, батьки чують: дитя ще маленьке, розговориться. Але проходить два-три роки і абсолютно протилежна заявка: «Уже пізно! Де ж ви раніше були? ».
Справа в тому, що фонологічна система дитини формується поступово. Те, що в три роки є нормою, в шість може вже вважатися патологією мовленнєвого розвитку. А це означає, що батькам потрібно весь час «тримати руку на пульсі». Консультація абсолютно необхідна, коли в 1,5 року дитина взагалі не використовує в спілкуванні хоча б окремі слова, а в 2 роки - фразове мовлення. Якщо у 3-4 роки словниковий запас дитини надто бідний, дитя не розуміє узагальнюючих понять (огірок, капуста, помідор – овочі; м’яч, піраміда, кубики – іграшки), відсутні правильні речення – теж бігом на прийом! Варто знати, що не усунуті проблеми усного мовлення у 7 років завжди проявляють себе у вигляді порушень читання та письма (дислексія, дисграфія). Існує ще маса інших мовленнєвих проблем – порушення голосу, темпу, мовленнєвого дихання, підвищеного тонусу артикуляторного апарату, вроджених його дефектів і ін.
- Чи необхідні ще додаткові медичні обстеження, наприклад, якщо дитина не говорить у 2 роки?
- Звичайно, необхідно почати з огляду невролога, сурдолога (бо іноді причина затримки мовленнєвого розвитку - це порушення слуху), психіатра. Пройти всі призначені функціональні дослідження – МРТ, ЕЕГ, УЗД, розробити корекційну програму, засновану на індивідуальних завданнях саме вашої дитини.
- Ми вели мову переважно про дитячий вік. А що ж з дорослими? Чи є певні рекомендації як покращити діяльність мозку у поважному віці?
- О, так. Дорослі мають теж знати, що нові види діяльності, подорожі, освоєння раніше незнайомих процесів теж спонукає мозок бути в тонусі, примушує нейрони бути активними. Скажімо, не вміли ви ніколи шити, а починаєте освоювати дані навички і активізуєтсь, і… ваші нейрончики починають метушитись, напружуватись, шукати сусідів, руку їм подавати. Так утверджується функція моторного планування, яка складається із довгого ланцюжка операцій, дій, етапів.
Та найкращим і найефективнішим для людей поважного віку нейропсихологи рекомендують вивчення іноземних мов, танцювальні заняття, різні види спорту тощо.
- Ваші контактні дані?
- Місто Луцьк, вул. Даргомижського,7, дитячий корекційно-розвитковий центр «Розмовляйко», 099 49 48 049
https://www.facebook.com/groups/1531167250542513/
Текст: Катерина КІНАХ.
Фото: Ірина КАБАНОВА.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
