Лучанка Катерина Якимчук, яку називають популярною блогеркою, кинула вчитися в університеті за власним бажанням.
Дівчина має 35,4 тисячі підписників в Інстаграмі, займається у цій соцмережі рекламою і продажами.
«Сьогодні написала заяву, мені її підписав декан факультету. Через 10 днів мене офіційно відрахують за власним бажанням і я вже не вважатимусь студентом. Я нереально щаслива!» – написала вона
Пост з повідомленням про це зібрав за два дні 2 181 вподобання.
Дівчина вчилася на другому курсі педагогічного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Здобувала курс олігофренпедагога.
«Стаю на поріг дорослого життя значно раніше, ніж мої однолітки. Це морально важко» - написала вона. Далі – її словами.
«Свого майбутнього в універі не побачила»
Я люблю аналізувати і бачити перспективи. Люблю розуміти сенс того, в що вкладаю час і сили. В універі (нічого проти нього немаю), свого майбутнього за 1,5 роки так і не побачила.
.
Я була на державному. Тепер на моєму місці вчиться інша дівчинка – моя одногрупниця. Її з платного перевели на державне. Я вважаю, це дуже добре. В усякому разі вона мені вдячна.
Ще, коли вступала, знала, що працювати на когось не буду. Да, да. Отака я вреднота і, так, я покинула це все, бо знаю, чим займусь зараз і в майбутньому) я одна з перших, хто не побоявся і перейшов в Інтернет за ним майбутнє. Ще згадаєте мої слова.
«Півтора року не шкода – могла втратити й більше»
Я зрозуміла, що нічого цікавого в універі нема і не буде ще в 1 семестрі 1 курсу. На 2 легше не стало. Пар мало, але які… В мене була дуже морально важка тематика… На деяких заняттях я просто тихенько плакала. Вчилась на олігофренопедагога. Кому цікаво – гугліть.
Мову про те, що не хочу більше там вчитись я періодично заводила, чим дуже злила маму. Ходила в універ тільки для того, аби її не засмучувати, і через кілька років принести той клятий диплом.
Ще місяць тому я й уявити не могла, що зараз писатиму цей пост. Мама не хотіла навіть слухати про те, щоб я покинула навчання. Але потім я сіла і виписала на листочок собі всі плюси і мінуси мого навчання. Це дало адекватно подивитись на перспективи. Для себе я їх не побачила.
Спочатку домовились, що я провчусь до нового року, здам сесію, а там маю виконати якесь важке завдання, що покаже, чи я можу кидати. Потім ці рамки сповзли до «перед НР», далі до дн, а потім до «завтра я забираю документи».
Минуло вже три дні, а щастя в мене менше не стало. Чи не шкода мені 1,5роки? Ні! Могла втратити в рази більше. Тепер я кораблик в вільному плаванні, який, впевнена, має перспективи.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.