Постановка проблеми. Актуальність цієї проблеми визначається доволі великою кількістю фейків та маніпуляцій у волинських медіа. Розуміння проблеми забезпечить об’єктивне сприйняття інформації читачами. Одним із завданням є також формування навичок аналізу, порівняння, пошуку першоджерел.
У сучасному інформаційному світі інтернет-медіа виконують провідну роль у інформуванні суспільства. Вплив ЗМІ напряму пов’язаний з популярністю соціальних мереж, де видання й поширюють свої матеріали, а читачі їх звідти споживають. Політика соціальних мереж ніяк не впливає на чистоту інформаційного простору, системи не навчені вирізняти фейки та маніпуляції, відтак їх активно та безперепонного поширюють на таких платформах.
Фейки завжди підсилюються людьскими емоціями, аби запобігти прояву критичного мислення. Голова “Української фундації безпекових студій” Ю.Каздобіна зазначала, що «вже не раз психологи проводили експерименти, які показували, що навіть якщо людина знала, що якась новина є неправдивою, то після того, як вона повториться кілька разів, мозок починає сприймати знайоме як правдиве. І в результаті соціальні мережі є дійсно сильним інструментом впливу на нас та на те, як змінюється наш світогляд».
Маніпуляції ж досліджують безліч наук: психологія, політологія, теорія соціальних комунікацій. Психічні складові маніпуляцій, особливості роботи свідомості і підсвідомості людини в умовах такого впливу досліджували й багатьом знайомі З. Фрейд, Г. Леон, В. Бехтерев, К.-Г. Юнг та інші. Маніпуляція як наукова категорія була введена в обіг у 40–50-х роках ХХ ст. Ще західними політологами. А от у працях Є. Доценка, Г. Грачова, І. Мельника, В. Панкратова, Г. Почепцова. У свою чергу С. Кара-Мурза, А. Цуладзе, В. Авченко, В. Лисичкін, А. Моль, О. Філатов, Л. Шелепін левова частка — дослідження політичного аспекту маніпулювання свідомістю.
У сучасному світі поняття «фейк» часто звучить з екранів телевізорів, вживається у ЗМІ, соціальних мережах. У перекладі з англійської воно означає «підроблений, фальшивий». У Вікіпедії цей термін визначають як «підробка чи імітація новин (маніпулятивне спотворення фактів; дезінформація), яку створено з ігноруванням редакційних норм, правил, процесів, прийнятих у ЗМІ для забезпечення відповідності та перевіреності, та яка не витримує жодних, навіть поверхневих, перевірок на відповідність та реальність, але, незважаючи на це, має потужний вплив на свідомість великої кількості людей».
На відміну від фейку, маніпуляція — це не брехня. Маніпуляцією вважають так звану «підміну понять», специфічну подачу правди. Зазвичай цю правду подають однобоко, частково, з замовчуванням «непотрібних» або ж незручних фактів. Відтак, маніпуляцію середньостатистичний читач не завжди видрізняє від правди. Мета маніпуляцій - не просто ввести в оману читача, а вплинути на його свідомість частково правдивими фактами, змусити споживача вважати так, як потрібно суб’єкту маніпуляцій.
Політична маніпуляція зосереджується на людських емоціях та почуттях. Її мета — досягнення влади, реалізація суб’єкта, утримання на владних посадах. У науковій літературі політичну маніпуляція визначають як «систему засобів ідеологічного і духовно-психологічного впливу на масову свідомість із метою нав'язати певні ідеї, цінності; цілеспрямований вплив на громадську думку і політичну поведінку для спрямування їх у заданому напрямку».
Зазначається, що політична маніпуляція має два напрямки:
— апологетичний (необхідний засіб управління свідомістю мас, оскільки воно стає неминучим і процес омасовлення найбільш актуальний у сучасному технічному світі);
— соціально-критичний (нове сприйняття соціальної дійсності, нової системи взаємовідносин між людьми. За такої системи взаємовідносин людина трактується з позиції залежності, піддаваності примусу та тиску. У цьому випадку заперечується унікальність та неповторність кожного).
Якщо брати за основу щотижневі дослідження Інституту масової інформації, які аналізують маніпуляції у волинських медіа, то бачимо, що у жовтні інтернет-видання маніпулювали 296 разів. Тобто, на волинському медіа-просторі зафіксували 296 публікацій, які містили ознаки фейків, маніпуляції та недотримання журналістських стандартів.
Маніпуляції інтернет-видань Волині можна поділити за темами та підрахувати відсоток неправдивих публікацій:
— бізнес: 36%
— місцева влада: 22,25%
— релігія: 4,75%
Також незначну частку маніпуляцій займали публікації на тему коронавірусу, мови ворожнечі, політичних партій, народних депутатів, державної політики, соціальної тематики тощо.
Американське інтернет-видання The Huffington Post склало перелік звичних правил, як розпізнавати фейки та маніпуляції в новинах:
1. Читати більше, ніж назву. Якщо проглянути новину до кінця, можна виявити, що назва ніяк не пов’язана з текстом новини або ж у ній немає жодних даних, які підтверджують її правдивість.
2. Оцінити надійність джерела повідомлення – незнайомі сайти, заповнені оголошеннями й назвами, написаними капслоком, повинні викликати скепсис. Перевіряти через пошукові системи тексти, які були опубліковані раніше (це дасть уявлення про те, чи є джерело надійним), а також URL сторінок, які виглядають підозріло, аби переконатися в тому, що це не фальшивка, що маскується під надійне джерело.
3. Звертати увагу на дату публікації й час. Поширений елемент фейкових новин – видавати старі публікації за нові. Якщо в новині є посилання на інші джерела, проглянути їх, звертаючи увагу на те, коли вони були опубліковані та як у них описується подія, особливо коли йдеться про час.
4. Хто автор? Ознайомитися з попередніми публікаціями автора – його бекграунд допоможе зрозуміти, чи дійсно автор є журналістом, чи не писав він фейкових статей до цього.
5. Ознайомитися з джерелами, на які посилається новина. Відсутність посилань або джерел, з яких були взяті ті чи інші заяви, є очевидним сигналом того, що пост, скоріше за все, є фейком. Будь-які заяви або цитати посадовців мають бути підкріплені надійними джерелами.
6. Звертати увагу на сумнівні цитати і фотографії. Скептично ставитися до шокуючих або підозрілих цитат і опублікованих фотографій з місця подій.
7. Не варто поширювати новини лише тому, що поділяєте точку зору автора або ж приймаєте одну із сторін конфлікту.
8. З’ясувати, що інші видання пишуть з цього приводу. Якщо жодне інше надійне джерело не повідомляє про дані події, скоріше за все, новина є фейковою.
9. Замислитися, перш ніж робити перепублікацію. Новинні сайти, які поширюють дезінформацію, працюють з розрахунком на те, що читачі поширюватимуть їхні новини [25].
Отож, можемо зробити висновок, що сучасний інформаційний простір потребує професійних, чесних журналістів, які у своїй роботі керуються та слідують журналістським стандартам. Кожен читач має вміти провести глибокий аналіз продукту, який споживає з невідомих джерел, перевірити її та зробити висновок про об’єктивність. Кожен користувач соціальних мереж повинен володіти навичками пошуку інформації, уміти критично оцінювати її та проводити фактчекінг. Працівники ЗМІ не повинні працювати на користь тієї чи іншої політичної партії.
Автор: Юлія ГАЛЕЦЬКА
Література
1. Вітушко Н. Перевірка інформації на достовірність у процесі підготовки джерельної бази бібліотечного аналітичного продукту в умовах інформаційного протистояння [Електронний ресурс] / Н. Вітушко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. – Київ, 2014. – Вип. 39. – С. 328–339. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/npnbuimviv_2014_39_30. – Назва з екрана.
2. Соціальні мережі як інструмент сучасної інформаційно-психологічної війни [Електронний ресурс] // Army UA. – 2016. – 16.08. – Режим доступу: http://www.armyua.com.ua/socialni-merezhi-yak-instrument-suchasno%D1%97-informacijno-psixologichno%D1%97-vijni. – Назва з екрана.
Авченко В. Теория и практика политических манипуляций в современной России [Электронный ресурс] / В. Авченко. – Пси-Фактор. – Режим доступа: http://psyfactor.org/polman.htm. – Загл. с экрана.
Пригорницька О. Регіональні ЗМІ як інструмент для маніпуляції громадською думкою [Електронний ресурс] / О. Пригорницька // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. – Київ, 2015. – Вип. 41. – С. 588–600. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/npnbuimviv_2015_41_45. – Назва з екрана.
Мудра І. Поняття «фейк» та його види у ЗМІ [Електронний ресурс] / І. Мудра. – Режим доступу: http://old.journ.lnu.edu.ua/vypusk7/n15/tv15–25.pdf. – Назва з екрана.
Фейкові новини [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. ‒ Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрана.