МОЄ місто сьогодні. 28 лютого

Настав час несказанно довгих днів і ще довших ночей. У моєму Луцьку – майже весна. І не хочеться писати про війну. Але ти не можеш інакше. 

Ми з колегами вирішили фіксувати, що бачимо і відчуваємо. 

Просто щоби щодня проговорювати собі та всім іншим: от вона твоя земля, і будні її такі. 

 *  *  *

Луцьк – як вулик. Він згуртовано, шалено, люто готується до оборони. Тут не буде цих кадрів. Тут буде просто Луцьк. І трошки весни. І коти на сходах. І рекламні щити, які мали розказувати про знижки, акції і весну. А говорять: «Русскій карабль, іди нахуй». 

За кілька днів наші діти знають, що іноді слова мають силу. Аж таку. Аж такі. 

 *  *  *

Місто живе. Майорить синьо-жовтими стягами, бубнявіє бруньками в парку. Кожен у ньому зціпив зуби і робить свою роботу. Розливає, наприклад, бензин у пляшки. 

Дорогою на роботу ти йдеш і читаєш «4.5.0». 

У вуличних кав’ярнях збирають гроші «на дрони».

І кава - смачна.

 *  *  *

Цей день ми побачили таким. А завтра буде інший. Побачимося) Слава Україні!

28.02.2022

Текст і фото: Олена ЛІВІЦЬКА


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина В Україні запрацював центр з пошуку та звільнення полонених
Наступна новина На Волині вже розселили майже 400 вимушених переселенців
Схожі новини