Настав час несказанно довгих днів і ще довших ночей. У моєму Луцьку – майже весна. І не хочеться писати про війну. Але ти не можеш інакше.
Ми з колегами вирішили фіксувати, що бачимо і відчуваємо.
Просто щоби щодня проговорювати собі та всім іншим: от вона твоя земля, і будні її такі.
* * *
У Луцьку – весна. У Луцьку вперше якось «смикаєшся», коли бачиш, що хтось комусь несе тюльпани. Чи коли чуєш: «Ми завтра не працюємо. Завтра ж свято».
Стоїш хвилину і наче летиш в прірву: «Яке свято? Яке свято посеред такого болю та відчаю? Яке свято посеред війни? Яке 8 березня, коли ти заточений на одне свято – перемогти русню?».
Ці питання лишаються без відповіді. Тюльпани носять. Все більше вікон на перших поверхах забарикадовані мішками з піском. Все більше вікон нагорі «тримають» на собі луцькі синьо-жовті стяги.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: МОЄ місто сьогодні. 28 лютого
* * *
У бібліотеку йде натовп. Чоловіки, жінки, підлітки, бабусі… Не читати.
Вони масово йдуть вчитися жити у війну. Рятувати. Тримати зброю. Не ламатися.
У холі книгозбірні безмовно стоїть погруддя Олени Пчілки, а навколо – хаос: плетуть сітки. Сітки у ці дні плете вся країна. Та її частина, яка не воює і яка не в підвалах…
Навряд чи лишилося таке просторе місце у цьому місті, у стінах якого не волонтерять.
Всі до єдиного змінили фах, вивчили кілька матів, кілька пісень, кілька воєнних жартів і кілька нових блогів. Тепер жартують про Арестовича, а ще не так давно мало хто знав, хто це.
Один волинський політичний діяч хвацько написав у ФБ: «Курва, як тільки закінчиться війна, зроблю собі татуювання «Віталій Кім»!!!»
Повірити в те, що в нашій країні будуть тату з іменами ...голів ОДА, ще недавно було нереально.
* * *
Чим далі у війну, тим тривожніше стає у місті над Стиром. Порожніє вокзал. Театральний майдан провів в останню дорогу Героя. Менші площі у менших містах і селах проводять – своїх.
Місто вже прийняло майже 7 тисяч українців з інших територій. Хай вам, люди, буде тут добре.
Луцький міський голова Ігор Поліщук від відео до відео просить краян бути уважнішими до сигналів повітряної тривоги.
Але чи вони чують?..
* * *
Цей день ми побачили таким. А завтра буде інший.
Побачимося) Слава Україні!
07.03.2022
Текст і фото: Олена ЛІВІЦЬКА.