26-річний старший солдат Матвій Оверчук, позивний Овер, загинув 22 червня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Біла Гора на Донеччині. Сьогодні виповнюються другі роковини з дня загибелі воїна.
Матвій народився в селі Мирославка Волинської області. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування, здобув фах інженера-будівельника, - пише Платформа пам'яті Меморіал.
Працював у ТОВ «БМК УкрПрофБуд» на посаді інженера з проектно-кошторисної роботи. Жив із родиною у Києві. Дуже любив футбол. Знайшов команду, з якою кожної середи їздив грати у футбол. Любив бігати після важкого робочого дня.
Після початку повномасштабного вторгнення Матвій записався добровольцем до лав ЗСУ. Пройшов навчання та опанував ПЗРК «Ігла». Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Разом із підрозділом ніс варту на складній ділянці фронту.
«22 червня наш підрозділ, який має збивати літаки, спостерігав за винищувачем ворога. На позиції ми чергували парами. О 10 ранку замість мене заступив Матвій Оверчук з напарником. О 10.45 доповів, що почався наліт авіації і вони працюють. І зовсім скоро ми почули пуск ракети. Вибігли і побачили вибух. Було зрозуміло, що літак збили. Майже миттєво в наш бік полетіли міни – росіяни завжди у відповідь працюють по нашим позиціям. Ми знали, що винищувачі працюють в парі. Думали, другий, побачивши пуск ракети, відвернув. Але місцевість тих країв дозволила пілоту спуститися нижче, сховатися. Він з'явився в небі зовсім несподівано. І чітко наніс удар по тому місцю, звідки було здiйснено пуск ПЗРК. Ракета влучила практично туди, де знаходися Матвій Оверчук… Я побачив сліди від вибуху. Проповз до Овера і зрозумів, що йому вже не допомогти...» – розповів командир зенітно-ракетного взводу мотопіхотного батальйону Олексій Аксьонов.
«Матвій був справжнім патріотом своєї країни, і в перший день війни він сказав: «Потрібно тебе з сином завезти в безпечне місце, бо я повинен за 6 годин явитись у військкомат». Він так і зробив....завіз нас до батьків і пішов.... Сказавши: «Ти все, що у нашого сина є, бережи його, що б не сталося…», – згадує дружина загиблого Юлія.
Поховали Героя у селі Переспа на Волині.
Вдома на Матвія чекали мама, дружина, син і брати.