25 листопада депутати Волинської обласної ради восьмого скликання вперше зібрались на сесію – познайомитись і обрати собі керівництво.
Серед 62 обранців громади є ті, в кого за плечима – 2, 3 чи навіть 5 каденцій, а також новачки – люди, які ніколи не були депутатами в жодних радах.
Саме таких обранців «Перший» розпитав про те, хто вони, чому вирішили балотуватись та чим можуть бути корисними у новій обласній раді.
Ористлава Сидорчук, «Європейська Солідарність»
Чим займалась до депутатства? Я докторка економічних наук, професорка кафедри державного управління Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, а також приватна підприємиця у сфері роздрібної торгівлі харчовими продуктами.
Чому пішла в депутати? Ця ідея мене не полишала з дитинства. Мої батьки – Гук Григорій та Ніна, неодноразово були депутатами обласної ради. Батько колись очолював колгосп «Україна». Похід в депутати – це моя соціальна відповідальність перед земляками.
Чим займатиметься в обласній раді? Я обрана по 5 округу, який включає 10 об’єднаних територіальних громад, міста Володимир-Волинський, Нововолинськ, Устилуг. Хочу допомогти Волині розвивати транскордонне співробітництво, залучати інвестиції, підтримувати жіноче підприємництво, ветеранів АТО.
Олександр Тиводар, «За Майбутнє»
Чим займався до депутатства? 8 років був членом Луцького міського виконавчого комітету, приватний підприємець, юрисконсульт, голова громадського формування «Варта порядку», 1500 членів якого «допомагають поліції у підтриманні громадського порядку, патрулюванні».
Чому пішов в депутати? Мені подобається партія «За майбутнє». Люди, дотичні до неї, добре показали себе в минулих каденціях, багато зробили для Волині і України. Балотуватись мені запропонував Ігор Петрович Палиця задовго до виборів.
Чим займатиметься в обласній раді? Поки я не виокремлюю для себе пріоритетні питання. Будуть якісь програми для покращення добробуту волинян – буду долучатись. Охорона здоров’я, дороги, інша інфраструктура, інвестиції – все це важливі справи.
Мої виборці – це жителі Луцька. Я балотувався по 2 округу, тому важливими питаннями є ремонт вулиць, освітлення.
Ірина Горавська, «За Майбутнє»
Чим займалась до депутатства? Майже 30 років працювала у Луцькому клінічному пологовому будинку: була лікарем акушер-гінекологом, очолювала пологове відділення. У 2018 році очолила Волинський перинатальний центр. У вересні цього року – обласне об’єднання захисту материнства і дитинства, яке включає також обласну дитячу лікарню. Невдовзі до структури увійде обласний будинок дитини.
Чому пішла в депутати? Я є керівником об’єднання захисту материнства і дитинства, де працює майже 1,5 тисячі співробітників, де народжується життя і де є супровід дітей аж до 18 років. Проблем, пов’язаних з наданням допомоги цим дітям, забезпеченням медичного персоналу, оснащенням закладів, дуже багато. Все це потребує величезних зусиль не лише тих людей, які працюють в об’єднанні, а й органів влади. Я вирішила, що це буде легше зробити, маючи представництво в органах влади.
Коли я два роки тому прийшла директором в обласний перинатальний центр і цей довгобуд потрібно було відкрити, Ігор Палиця взяв активну участь в роботі. Так я і вибрала партію. Іншого навіть в думках не було.
Чим займатиметься в обласній раді? Наша дитяча лікарня потребує і модернізації, і дооснащення, а відповідно – великих грошей. Відстоюватиму інтереси і цього закладу, і всього об’єднання.
Віктор Харчук, «Європейська Солідарність»
Чим займався до депутатства? З 2003 по 2012 роки працював, як фізична особа-підприємець в будівельній сфері. З 2012 року працює інженером служби нагляду «Волиньобленерго».
Чому пішов в депутати? Я був учасником Майдану ще у 2004 році, підтримував Революцію Гідності. Завжди займав активну позицію в житті. А зараз ще й діти підросли, закінчили школи і в мене з’явилося більше часу для громадської діяльності.
Рішення йти в депутати виношував років два перш, ніж наважитись. Навіть кілька років тому в Фейбуці написав: «Як стати депутатом, якщо не маєш грошей».
В партії я фактично з 2008 року. Ще коли вона була «Солідарністю». Тому з цим в мене питань ніколи не було – завжди підтримував європейські цінності.
Чим займатиметься в обласній раді? Стан мереж у нас жахливий. Не лише електричних. Усі вони потребують капітальних вкладень. Як будівельник, я бачу великий простір для змін тут. Чи буде це легко, зважаючи на те, що ми опозиційна сила? Думаю, завжди можна знайти розумний компроміс.
Валентина Черниш, «Слуга народу»
Чим займалась до депутатства? Була начальником відділу забезпечення Волинської ОДА за часів голів Володимира Бондаря, Миколи Романюка та Бориса Клімчука. З 2017 по 2019 працювала на Волинській митниці головною державною інспекторкою з розгляду звернень та забезпечення доступу до публічної інформації.
Чому пішла в депутати? Я балотувалась 5 років тому до обласної ради. Тоді мене не обрали, але я вирішила, що мушу спробувати ще раз.
Мій шлях в політику пішов від моєї професії – політолога. Беру участь у виборчих кампаніях, як працівник штабу того чи іншого кандидата, партії з 1998 року, тобто досвіду в мене багато. Тільки, якщо раніше на мене впливав суспільний стереотип про те, що депутатами повинні ставати чоловіки, то зараз я по-іншому це сприймаю. Особливо після спілкування з жіночими громадськими організаціями. Зокрема, в моєму становленні величезну роль відіграла Оксана Ярош (завідувачка кафедри політології та державного управління ВНУ ім. Лесі Українки, - ред.). Всім жінкам рекомендую пробувати себе в політиці.
Чому «Слуга народу»? Тому що я звикла працювати з державницькими партіями. Наразі «Слугу народу» представляє і президент, і Верховна Рада. Є той кістяк, який дозволяє робити щось корисне.
Чим займатиметься в обласній раді? Оскільки я працювала на митниці довгий час, бачила цю кухню зсередини, вирішила, що працюватиму над розбудовою пунктів пропуску, створенням комфортних умов для далекобійників. «Устилуг» зараз стоїть закритий, а це означає, що є простір для позитивних змін. Також підніматиму питання про облаштування пунктів пропуску на українсько-білоруському кордоні. Вони всі працюють, як тимчасові і давно потребують реконструкції.