Від Шацька до села Піща сотні волинян проводили в останню путь голову Шацької об’єднаної територіальної громади Сергія Віннічука. Про загиблого згадують лише добрими словами - очільник ОТГ був активною людиною і багато працював на благо селища. Тож на похороні навіть незнайомі люди не стримували сліз.
Ховали Сергія Віннічука 17 листопада.
Прощання із головою ОТГ розпочалося о 10 ранку в Шацькому лісовому коледжі імені В.В Сулька, де загиблий раніше працював заступником директора по навчальній роботі й нині, попри зайнятість, знаходив час, аби викладати. Директор коледжу Ігор Жмурко розповів, що сьогодні Віннічук мав би бути у гостях на святкуванні Дня студента, на яке його запросили спудеї. Натомість нині вони із сумом приходили востаннє побачити викладача.
Жмурко теж не стримував емоцій - із загиблим він знайомий ще зі студентських років, адже разом вони навчалися у Львівському лісотехнічному університеті. Згодом в один день гуляли весілля, а їх діти стали однокласниками.
«Нам було дуже легко працювати, бо він надзвичайно працелюбна і освічена людина… Дуже велика втрата, він як педагог віддавав себе цій роботі... Дуже толерантна, скромна і талановита людина. Сам по собі він дійсно був генератором ідей», - сумно зауважив директор коледжу.
Попри ранній час, вервичка з охочих попрощатися постійно збільшувалася, тож скоро у фойє, де відбувалося прощання, лишилося зовсім мало місця. Люди несли цілі оберемки живих квітів, огорнути чорними стрічками, а на їх очах блищали сльози. Не стримувалися і плакали навіть чоловіки, говорячи між собою, що Шацьк втратив добру людину і керівника.
За час роботи Віннічук багато зробив для міста, та ще більше мав у планах. Одним з останніх задумів була реконструкція площі з встановленням фонтану, а також відновлення парку, де могли б відпочивати шачани. Аби реалізувати ці ідеї, голова ОТГ налагодив співпрацю із народним депутатом Степаном Івахівим. Директор благодійного фонду «Патріоти Волині» Денис П'ятигорець пригадав, що познайомився із покійним, ще коли він був головою районної ради.
«Спочатку це було спілкування робоче, а потім ми дуже зблизитися з ним - коли людина реально горить тим, що вона робить, коли вона переживає і все хоче зробити якнайшвидше, вже і навіть підганяла нас, щоб ми допомагали і ще швидше робили по Шацьку все те, що він задумав - це викликало дуже велику повагу. Ми для людей, які готові працювати на свою громаду, намагаємося робити все. Для нього не було першорядних чи другорядних людей, всі для нього були рівні і він намагався вникнути в проблеми всіх людей, які живуть а Шацьку», - розповів П’ятигорець та пригадав випадок, який яскраво характеризував Віннічука.
Під час святкування дня місцевого самоврядування у Шацьку на урочистостях виступала маленька дівчинка. Віннічук розповів П’ятигорцю історію родини - батько пив та бив дружину і дітей. Але талановита дівчинка прагнула розвиватися і дуже гарно співала. Це було напередодні Миколая, тому помічник нардепа спільно із загиблим вирішили зробити дитині подарунок - планшет.
«Потім він казав всім депутатом: «Давайте візьмемо шефство над родиною, бо батька нема, втік». І вони взяли шефство, возили їжу одяг, ліки ми купували… Ну хто вони йому? Ніхто. А він отак поставився», - додав директор благодійного фонду.
Нинішній голова Шацької райдержадміністрації Василь Голядинець пам’ятає Віннічука ще з часів свого студентства – тоді майбутній голова ОТГ був у нього викладачем. Згодом Віннічук став селищним головою, а Голядинець - головою райдержадміністрації.
«Людина-генератор, людина з багатьма ідеями. Він жив ними, приносив, а ми старалися спільно їх виконувати. Настільки було приємно з ним працювати, неконфліктна, ну просто позитивна людина... Шкода, Шацьк втратив достойно керівника, людину, яка могла би ще багато зробити. І він спішив робити», - пригадав Голядинець. Адже навіть у день трагічної загибелі Віннічук повертався із Луцька, куди їздив у робочих питаннях.
Плакали за втратою очільника громади навіть незнайомі з ним особисто люди. Шачанка Ольга Вергелес каже, що від людей про загиблого чула тільки хороше, тому сьогодні не змогла лишитися вдома, а попри поважний вік прийшла помолитися за його душу.
«Я його особисто не знаю, але всі кажуть, що він добра був людина, з позитивом. Робив для міста - хто його що не попросить, то все робив, вмів тримати обіцянки», - змахує сльозу жінка. Ніна Дрозд пригадала випадок, коли тоді ще селищний голова власноруч вставляв вікна в молитовному домі. Родина Віннічуків жила навпроти споруди, а зграя дітей, граючись, розбила вікно. Тоді голова прийшов вибачитися перед церковною громадою та пообіцяв вставити шибку. За цим не забарилося – Віннічук самотужки вирізав скло і поставив вікно.
Після прощання у Шацькому коледжі сотні людей вирішили процесією до церкви, аби там відспівати Віннічука та загиблу в тій же ДТП Любов Маригоду. Церква Різдва Богородиці не змогла вмістити всіх охочих потрапити на відправу, тож десятки людей понад годину чекали під стінами храму, аби провести Віннічука до кладовища.
Ховали голову ОТГ на цвинтарі села Піща, у якому народився та виріс Сергій Віннічук. Траурна хода розпочалася на початку села, поблизу церкви до неї приєдналася частина піщанської громади. Біля школи колона пройшла між рядами школярів, які тримали у руках квіти. Після короткої відправи земляки востаннє попрощалися із Сергієм Віннічуком, а на кладовищі ще довго лилися сльози.
Текст - Василина БОРУЦЬКА
Фото - Еля СЕРКОЖАЄВА