Бойовий медик першої стрілецької роти Луцького батальйону Волинської бригади тероборони Сергій на псевдо «Умка», вранці 25 лютого 2022 року, терміново повернувшись із закордонного відрядження, прийшов у військкомат.
Історію воїна розповіли в 100-й бригаді, де він служить.
До військкомату пан Сергій прийшов у довгому білому пуховику. Хтось тицьнув на нього пальцем і вигукнув: «Дивіться – Умка!».
Спочатку «Умка» служив на посаді стрільця, проте невдовзі був призначений на посаду бойового медика взводу, а згодом – і бойового медика роти. Хоча за освітою чоловік… економіст:
– Свого часу працював на виробництві в Польщі. І за вимогами правил техніки безпеки там було мусово, аби хтось мав навики парамедицини й міг надати невідкладну допомогу. Ніхто не хотів на те зголошуватися. А я пішов – було цікаво. Закінчив курс парамедицини, отримав сертифікат. Хоча, звісно, й гадки тоді не мав, що доведеться застосовувати набуті знання на фронті, – розповідає Сергій.
Коли Луцький батальйон тероборони воював під Бухмутом, «Умка» відповідав за евакуацію поранених. Його завданням було забрати пораненого з точки передачі – і доправити на стабілізаційний пункт, проводячи в дорозі необхідні маніпуляції. Протягом понад 100 днів під Бахмутом Сергій евакуював близько 200 (!) бійців.
Найважче, зізнається, було в перші дні:
– Коли передають, що в тебе одночасно п’ять поранених, перша реакція – трусяться руки, а в голові починають роїтися хаотичні думки. Але коли ти вже бачиш людину перед собою – тремор зникає. Починаєш думати головою і робити те, що мусиш робити.
Серед бійців, яких рятував «Умка», – не лише луцькі тероборонівці. Доводилося евакуйовувати представників багатьох інших бригад і підрозділів:
– Там не працює «мої – не мої». Там працює одне правило: тебе попросили про допомогу – ти її надаєш, – каже бойовий медик роти.
Вдома на Сергія чекає з Перемогою мама та друзі, а також чотирилапа улюблениця – киця Матильда / Чмотя, представниця породи перська шиншила:
– Не дивуйтеся з подвійного імені кішки. Все дуже просто: коли вона хороша – то вона Матильда, а коли погана – то Чмотя, – усміхаючись розповідає «Умка».