20 червня – День медика. До цього свята на сторінці Луцької міської лікарні у фейсбуці розповіли декілька історій про шлях у медицині та любов до роботи.
«Перший» приєднується до вітань із професійним святом! Зичимо здоров’я та поваги, щастя та любові. Переказуємо кілька історій луцьких лікарів.
Роман Трач, лікар-комбустіолог, завідувач опікового відділення, реконструктивно-відновної хірургії та хірургії китиці
«Престижна професія лікаря приглянулась мені ще в школі. Дуже захотілось допомагати людям і рятувати їхні життя. Поставив перед собою мету - обов‘язково вступити в медичний. Після прикладених зусиль - мрія стала реальністю: навчання у Тернопільському медичному інституті.
Мене завжди цікавила анатомія, тому навчання давалось легко. Відвідував хірургічні гуртки. Чому хірургія? Провівши операцію - бачиш результат своєї праці й сам відповідаєш за неї.
Моє покликання: допомагати людям. Про нього я стараюсь ніколи не забувати і щодня йому слідувати».
Вікторія Гарсієва, лікар-терапевт діагностичного відділення
«Професія лікаря дуже складна і цікава. Не завжди пацієнти доброзичливі і ввічливі, але лікар повинен зберігати спокій та бути терплячим. Лікар не має, ні найменшого права на помилку. Скільки себе пам‘ятаю, завжди мріяла стати лікарем. І я впевнена, що з роками моя мрія не згасла, а навпаки втілилась в реальність. Завжди здавалося, що це - чудово бути корисним і потрібним. Тому, однозначно, професія моєї мрії - це ЛІКАР!»
Ірина Вініченко, медична сестра відділення інтроскопічноі та функціональної діагностики
«Головна причина мого вибору - бажання допомагати людям. Медсестри - це бджілки трудівниці, які дарують хворим турботу і увагу. Я пишаюсь, що обрала медсестринство та є частинкою цієї великої родини!».
Андрій Кравчук, лікар-анестезіолог відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії
«Натхнення до медицини прийшло до мене з років 6,7. Відтоді, коли залишився без батьків, які трагічно загинули, ставши сиротою зі своєю меншою сестричкою. Мені дуже подобалось допомагати не лише людям, а й тваринкам. Як старший брат, я показував підтримку і приклад сестрі. Вступивши у медінститут доказав усім, що це можливо досягнути хлопцеві-сироті. Закінчив. Став лікарем. На роботу був направлений у Володимир-Волинський.
Відпрацювавши за договором вирішив йти далі... Перевівся в обласну дитячу лікарню. Пройшов спеціалізацію на дітках. Працюючи декілька років в дитячій та дорослій практиці зрозумів, що можу допомагати більше. Звернувся до головного лікаря Духневич Лариси Петрівни з тим, що хочу допомагати діткам в опіковому центрі. Мене прийняли на роботу в наш лікувальний заклад через те, що я хотів, хочу і буду допомагати діткам і дорослим.
На даний час я володію будь-якими методами знеболення і маю дві спеціалізації: дорослого та дитячого анестезіолога. Дякую за таку можливість Ларисі Петрівні Духневич та її заступнику з хірургії Олександру Тимофійовичу Федорчуку».
Назар Божко, медбрат відділення екстракорпоральних методів детоксикаціі
«Сімейна традиція допомагати людям. Батьки, брат - лікарі. Тому про інше навіть не йшлося».
Читайте також: Луцькі медики привітали колег запальним танцем. Відео
Олександр Орлов, лікар-терапевт приймального відділення
«Медицина - це моє життя. Не можна зняти білий халат і перестати бути лікарем. А терапія - це основа медицини, універсальна спеціалізація, яка навчила мене розбиратись у функціонуванні всього людського організму.
Всіх колег вітаю з святом справи життя! Здоров‘я, здоров‘я і ще раз здоров‘я. Кому, як не нам знати, що це - найголовніше у людини».
Володимир Колихан, завідувач відділення нейрохірургії
«Виріс у родині лікарів. Тому, коли постало питання вибору професіі довго не обирав, адже розумів, що мені завжди подобалося те, що робили мої батьки. Вважаю, що професія лікаря - це покликання і жодного дня не пошкодував, що обрав саме такий шлях!».
Наталія Бобровська, медична сестра палатна відділення малоінвазивноі хірургії
«Напевно, це був більше спонтанний вибір, який переріс у покликання. Радію, що не помилилась у своєму виборі. Це був інтуїтивний голос, до якого я прислухалася.
Дякую Богу, що професія моя мені до душі, адже я можу стільком людям подарувати своє тепло, свої знання, свою допомогу».
Ярослава Шелест, завідувачка біохімічної лабораторії
«Я дуже люблю медицину. Ще з шкільних років мріяла присвятити своє життя лікуванню хворих людей. І тому, після закінчення біологічного факультету Львівського національного університету їм.І.Франка, я обрала собі цей фах.
Тепер працюю завідувачкою лабораторії. Лабораторії, яка виконує біохімічні, імунологічні аналізи. Вони дають можливість оцінити лікарю функціональний стан окремих органів: серця, печінки, підшлунковоі залози.
А, отже, своєчасно поставити діагноз, провести диференціальну діагностику, оцінити важкість процесу і, звичайно, призначити лікування. І в цьому я отримую величезне задоволення. 39 років свого життя присвятила «білому халату».
Тетяна Вольга, лікар-невролог відділення нейрохірургії
«Скільки себе пам’ятаю завжди хотіла бути лікарем. Напевно, це в мене «в крові», адже, батьки були лікарями.
Саме завдяки батькам мені притаманні риси, які необхідні в медкцині: відповідальність, відданість праці, постійне самовдосконалення.
Вітаю всім медичних працівників з професійним святом. Здоровя, терпіння, гідної оцінки нашої нелегкої праці в суспільстві».
Наталія Бутко, лікар акушер-гінеколог відділення ургентноі гінекології
«Професія лікаря – поняття постійне і цілодобове. Мені завжди хотілося приносити користь людям, робити щось суттєве і значуще одночасно. Адже здров’я людини – це найбільша цінність, яку потрібно берегти.
Я люблю допомагати іншим і щаслива, коли моя допомога приносить користь.
Обрала професію акушер-гінеколога тому, що найблагородніша місія – стояти на захисті життя матері та дитини. Вона - основа і початок людського життя».
Анна Бичкова, сестра медична палатна відділення нейрохірургії
«Медицина - найшляхетніша з усіх професій. Тут немає випадкових людей. Ніяка інша професія не же зрівнятися за важливістю з професією медика.
Вітаю усіх з професійним святом! Здоров’я, добра, щастя, добробуту і благополуччя!».
Олена Смокович, лікар-терапевт приймального відділення
«У 2013 році закінчила Національний Медичний Університет ім.О.Богомольця. Ще з дитинства захоплювалась медициною. У 9 класі твердо вирішила, що стану лікарем, оскільки вважала, що ця професія є найнеобхіднішою та благородною.
І ось, пройшовши 8 досить нелегких, але незабутніх років навчання, я переконалась, що обрала правильний шлях у житті. Робота у приймальному відділенні є досить специфічною. Тут потрібно думати та діяти швидко, що мені й подобається. Основною метою моєї професії є збереження життя, як найважливішої людської цінності.
Усіх колег вітаю з прийдешнім професійним святом!!!!Успіхів та натхнення Нам у цій нелегкій справі!!Здоров‘я усім міцного!!».
Олександр Федорчук, лікар-хірург, заступник директора з хірургічної допомоги, кандидат медичних наук
«Чому вирішив стати тим, кому пацієнти щодня перед операцією повністю довіряють і вручають у руки найдорожче - життя? Як не банально це звучить, про медицину мріяв з дитинства. Але, цей шлях до професійних досягнень був не простим і поступовим. Сходинка за сходинкою я йшов до своєї мрії.
З відзнакою закінчив Ківерцівське медичне училище, з червоним дипломом - Тернопільський медичний інститут. У нашій лікарні працюю з 1999 року. 20 років поєдную хірургію з адміністративною роботою, працюючи заступником головного лікаря, а нині - директора лікарні з хірургії. Захистив кандидатську дисертацію.
Шановні колеги! Прийміть щирі вітання з нагоди професійного свята! Ви присвятили своє життя благородній справі. Ваша місія складна і відповідальна, а праця вимагає повної віддачі сил, досвіду, знань та душевної щедрості. Лікар вчиться все життя, і кожен ваш робочий день - це нове складне завдання. Бажаю вам здоров‘я, оптимізму, бадьорості, благополуччя та успіхів у такій необхідній людям справі».
Галина Сахно, медична сестра діагностичного відділення
«Професію медичної сестри обрала не випадково. Я вважаю, що ця робота дуже корисна. Вона стає завжди у нагоді в житті, адже медсестра знає, як поступити у невідкладних станах.
У мене є батьки, діти. Я хочу ім допомагати і надавати при необхідності медичну допомогу, яка може врятувати моім рідним життя. Вітаю щиро всіх зі святом! Здоров‘я Вам міцного! Адже, це - найголовніше у житті!».
Юлія Ярмолюк, лікар-терапевт приймального відділення
«З дитинства мріяла стати лікарем, хоча зростала в немедичній сім'ї. Знала, що буде нелегко, адже я першовідкривач в нашій родині. Проте, мрії про медицину перемогли.
В школі найбільше цікавилась біологією та хімією. Ці уподобання підтвердили бажання бути лікарем.
І ось позаду Львівський національний медичний університет, роки інтернатури і довгоочікувана професія лікаря. Відверто кажучи, буває важко в нашій професії, адже ти проносиш крізь себе людський біль та горе. Але, коли ти допомагаєш людині і у відповідь чуєш щире "Дякую"- це найбільша нагорода. Я переконана, що обрала вірний шлях».
Ганна Колесник, завідувачка відділення малоінвазивноі хірургії, доктор медичних наук
«Моє життя - це медицина від дитячих мрій до сьогодення. Вперше на Волині у відділенні малоінвазивноі хірургії втілила новітні лапароскопічні та гістероскопічні операції у жінок з безпліддям.
Цій тематиці присвятила і кандидатську, і докторську дисертації. Постійно втілюю нові методики естетичних операцій на жіночих статевих органах. Дуже люблю жінок і стараюсь повернути волинським парам щастя материнста. Все роблю для того, щоб наші чарівні леді залишались здоровими і красивими».
Наталія Ящук, лікар-невропатолог відділення неврології
«Стати лікарем - моя мрія з дитинства. З дитячих років улюбленою забавою була «гра в лікаря». Всі мої ляльки отримували ін’єкції, робила їм перевязки і ставила зонди(наслідок лікування в гастроентерологіі). Одного разу, вже у підлітковому віці, я запитала у мами про те, що необхідно для того, щоб стати лікарем. Вона відповіла, що я маю досконало знати біологію та хімію, щоб здати вступні екзамени.
З того часу займалась самостійно і цілеспрямовано ретельним вивченням цих предметів. Брала участь в олімпіадах, займала призові місця. Перед вступом до ВУЗу цілий рік, щотижня батько возив мене до Львова на навчання до репетиторів з хімії та біології, де я отримувала додаткові знання і велику кількість завдань на наступне заняття.
Дякую батькам за всі зусилля, які вони приклали для того, щоб я вступила до медінституту. Адже, щонеділі я була у Львові на додатковому навчанні і в мого батька не було вихідних. Я успішно здала екзамени! Моєї радості не було меж, адже на той час вступити у медінститут було непросто. Моя мрія здійснилась! Щоб стати лікарем і присвятити своє життя для полегшення страждань інших людей, потрібні не лише навички та знання, але й покликання!».
Олександр Масіков, лікар-хірург відділення ургентної хірургії
«Я ріс у сім’ї лікарів і ще з дитинства не міг уявити себе в якійсь іншій професії. Під час навчання в школі природничі науки давались мені найлегше, що підкріплювало моє прагнення і мотивувало готуватись до вступу у медичний університет.
І коли, власне, в старших класах постало питання вибору майбутньої професії, батьки радили відкинути дитячі мрії і добре обдумати: чи справді це те, чого я хочу, чи не варто все ж обрати інший життєвий шлях.
Та я був твердо налаштований та жодних аргументів на користь інших професій не сприймав. І до сьогодні, я жодного разу не пошкодував про свій вибір. Мені подобається моя спеціальність і те, чим я займаюсь».
Леся Каліщук, старша медична сестра відділення анестезіології та інтенсивної терапії
«У дитинстві була хворобливою дівчинкою. Часто лежала в лікарні. Там, звичайно, гралася з дітьми у лікарню, всіх "лікувала". Навчилась міряти тиск. З того часу мріяла стати лікарем і вирішила, що таки стану медиком.
Коли закінчувала школу, вже чітко знала, що буду поступати в Луцький медичний коледж. Успішно здала вступні екзамени. Навчалася з задоволенням, тому було не важко.
Відразу після закінчення, у 1995 році прийшла на роботу в реанімацію, де до цього часу із задоволенням працюю. Мені дуже подобається моя професія, за допомогою якої я можу допомагати людям. Мені подобається наша лікарня, де я проводжу половину свого життя! З прийдешнім святом усіх!».
Неля Федорчук, завідувачка приймального відділення
«Медицина у мене «в крові», адже народилася і виросла в сім'ї медиків. Ця любов з дитинства, хоча бачила не лише світлі сторони цієі професії. Тому, завжди знала, що буду продовжувати справу своїх батьків. Школу закінчила з золотою медаллю, згодом - Тернопільський медичний інститут. У нашій лікарні - з 2000 року працюю, з 2004 - на посаді завідувачки відділення.
Професію медика вважаю найгуманнішою. Кажуть, що лікар - це посередник між людиною і Богом. І, дійсно, у багатьох ситуаціях медпрацівник є останньою рятівною інстанцією для хворого. Проте, Клятва Гіппократа спонукає людей у білих халатах перебороти всі свої особисті емоціі і негаразди, щоб врятувати людину.
Вітаю усіх з прийдешнім професійним святом! Нехай робота приносить вам радість та моральне і матеріальне задоволення, вдячність колег і пацієнтів. Бажаю здоров‘я, щастя та всього найкращого у житті».