Олег Хом’як – людина, яка вже 18 років віддає себе спорту, заслужений тренер України з пауерліфтингу, старший тренер мережі фітнес-центрів «Інтер Атлетика», провідний професіонал луцького міського центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» та тренер-викладач ДЮСШ інвалідів.
Крім того, Олег відомий ще й тим, що вже два роки поспіль разом з іншими тренерами проводить вуличну ранкову гімнастикою в Луцьку, на яку зовсім безкоштовно можуть прийти всі охочі, аби не лише покращити стан здоров’я, а й отримати позитивні емоції.
- Що ви робите на ранковій зарядці?
- Це зарядка, яка вже переросла у невиснажливе, але ранкове тренування, яке відбувається щонеділі на різних локаціях Луцька. Спочатку розминка – одне коло бігу, далі «прогрівання» суглобів та м’язів, а потім – саме тренування, і під кінець пробігаємо одне коло, після чого займаємось розтягненням м’язів. Люди розходяться досить бадьорими.
- Як виникла ідея ранкової гімнастики?
- Це ініціатива Луцької міської ради, яка виникла у 2016 році, за підтримки фітнес-центрів міста, та за два роки таких тренувань, лише мережа «Інтер Атлетика» продовжує співпрацю.
- Хто, крім вас, ще тренує лучан?
- В основному ті тренери, які задіяні до занять, – це волонтери та працівники КЗ «Спорт для всіх». Тобто ті, кому справді цікаво попрацювати з людьми, адже це безплатний проект, спрямований на те, щоб робити наше населення здоровим. Особисто я маю такий принцип, що не все має бути платним.
- Де відбуваються тренування?
- Я провожу їх на спортивному майданчику гімназії №21, проте є ще кілька локацій: стадіон ЛПТУ №9, парк 40-го кварталу «Карамелька», спортивний майданчик на вулиці Чорновола, також на Гулака-Артемовського. Намагаємося проводити заняття у неділю по всьому Луцьку, адже чим більше, тим краще. Завжди є волонтери, які хочуть допомогти. До речі, лише у суботу тренування проходять на майданчику, що на вулиці Волноваській.
- Ранкові заняття проводяться весь рік?
- Перший рік ми проводили їх лише в теплий період часу, тобто від квітня до вересня, а далі переходили до приміщень КЗ «Спорт для всіх» та «Інтер Атлетики». Зараз біля 21-ій гімназії ми працюємо весь рік. Цікаво ще й зимою в сніжки пограти, а восени побігати по калюжах (сміється, – авт.).
- Скільки людей приходило на заняття спочатку і скільки зараз?
- Спочатку це було до 20 людей. Я кликав своїх друзів, аби «підняти» цю ідею. Потім ми почали поширювати інформацію про заняття у соціальних мережах.
Це справді діє! Кількість охочих покращити стан свого здоров’я зросла, вона коливалася від 50 до 80, а на останній зарядці, на святкуванні другої річниці, було десь понад 200 людей.
Як ми їх порахували? Для них виготовили 200 символічних магнітів, які б нагадували про цю зарядку. Так от на всіх магнітів не вистачило. До речі, ми замовляли торт, який важив 22 кілограми, то він «розійшовся» за 15 хвилин. Все «стиснулося» в одну годину. Це був такий собі клубочок енергії, дружби та радості.
- Ви плануєте продовжувати вуличну гімнастику?
- Однозначно! Розумієте, коли працюєш з великою кількістю людей, то відчуваю, що вони віддають мені свою енергію, а я їм свою. Найголовніше – це емоції, якщо людям подобається наша робота, її хочеться продовжувати. Заняття й далі продовжуватимуться на всіх локаціях.
- Лучани якого віку приходять на ранкові тренування?
- Найстаршій жінці – 77 років. Вона досить добре виконувала всі вправи. Наприклад, коли вона качала прес, то мала повністю підняті коліна. А найменші учасники – це дітки чотирьох років. У нас є діти 2-3 клас, які не пропускають жодного заняття та приходять в будь-яку погоду.
- Що найскладніше дається лучанам на ранковій зарядці?
- Багатьом складно стояти в планці, так само є багатофункціональні вправи, які вимагають які вимагають роботи великої кількості м’язів одночасно, тому для людей, які не підготовлені, це важко. Проте на заняттях я відразу кажу, що ті, хто не виконував раніше таких вправ, мають робити менше навантаження, ми трішки спрощуємо вправи.
Є різні моменти, комусь навіть пробігтися важко, але всі один одного підтримують, тому дружня атмосфера сприяє хорошим тренуванням.
- Чи бувало таке, що на заняття приїжджали із сіл, що поблизу Луцька?
- Не те що з інших сіл, у нас було таке, що до мене приїздили мої вихованці з інших міст і приходили на зарядку. Їм дуже подобалось. Нещодавно приїжджали тренери з Рівного, які хотіли перейняти досвід, аби робити таке ж у своєму місті. Певно, це і є те, задля чого ми працюємо.
- Ранкова гімнастика найближчим часом не припиниться?
- Зовсім ні. Навіть якщо і буде момент, коли я не зможу вести заняття, то в будь-якому разі хтось перехопить цю ініціативу. Люди самі будуть шукати, щоб цим хтось займався, адже два роки – це вже термін.
Ми часто витрачаємо наш час на якусь дурню, а це лише година в тиждень. У мене немає такого, що це вихідний чи робочий день, бо не вважаю це своєю роботою, а роблю це з задоволенням.
- Є ймовірність, що ці заняття перейдуть на більш професійний рівень та проводитимуться в залі?
- Від початку в зимовий період ми планували продовжити заняття у залах, але передумали, бо так втрачатиметься атмосфера. Потрібні саме тренування на відкритому повітрі.
- Спорт популярний?
- Треба розмежовувати спорт та фізкультуру, адже це зовсім різні речі. Спорт – це конкретна ціль: підняти максимальну вагу, пробігти найшвидше та найдовшу дистанцію, найвище стрибнути. Коли на першому місці стоїть не здоров’я, а результат. Коли людина знає, на що вона йде, тобто ставить все на карту і йде до цілі.
Фізкультура – навпаки, це те, що ми робимо для здоров’я. Там, де немає максимальної ваги на снарядах, де немає виснажень центральної нервової системи, організму в цілому. Тобто це те, що людина робить для хорошого самопочуття, адже рух – це життя.
Радує те, що саме фізкультура зараз стає модною. Можу зпевнити, що раніше було модно сидіти по барах, то зараз модно сказати, що «я тренуюсь». Так, нехай це буде мейнстрім, але він здоровий.
Текст: Іванна СОЛОМАНЧУК (Перший).
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший) та зі сторінки у Facebook «Інтер Атлетики».