Колишня очільниця Колодяжненського музею-садиби Лесі Українки Віра Комзюк скаржиться, що нині на заповідній території – свавілля. Мовляв, керівництво понищило дерева, які пам’ятали Лесю Українку.
Чи дійсно це так та навіщо працівники зазіхнули на каштани – дізнавалися журналісти 12 каналу.
“В нас не так багато залишилося дерев від Косачів. Знаємо лесин кизил, який вона посадила, ізидорина груша та Михайла каштани. І отак поглумилися… Повірте мені, це жах”, – каже Віра Комзюк.
Каштанів на території вісім. Косачівськими, за словами пані Віри, вважають лише чотири. Тож їх, переконана жінка, при будь-якому стані, варто було зберегти.
Ба більше: жінка запевняє, що на території ще й палять листя з дерев. Натомість нинішня завідувачка музею запевняє, для цього мають три компостних ями. Дозволили собі обабіч лиш спалити кілька гілок. А щодо каштанів, то їх, мовляв, не нищать. Їх кронують. Адже почали приходити письмові звернення від селян, що дерева в аварійному стані і є небезпечними.
Телефоном ми зв’язалися з жителькою Колодяжного, яка скаржилася на дерева. Жінка підтвердила, що таки зверталася, щоправда, мала на увазі лиш каштани, які ростуть навпроти її будинку.
У музеї розповідають, що ситуація почала погіршуватися, адже всередині усі каштани повністю трухляві, тож почали фактично розсипатися. Тож нині кронують усі вісім каштанів, які є на території, та одну липу. З чотирма деревами уже впоралися – за тиждень обріжуть гілля й іншим. Адже для них треба вишка. А про те, що деякі каштани справді пам’ятають сім’ю Косачів, немає точних відомостей. Тим не менше, каже завідувачка музею-садиби, усі дерева-старожили, що є на території, мають неабияку цінність. Тож фахівці будуть досліджувати їхній стан, аби усі до одного вдалося зберегти.
Читати також: В Цуманській громаді ростуть три дуби-велетні, яким більш як 700 років