Кінохітом останнього тижня, без сумніву, став фільм «Джокер», історія психічно хворої людини, яка стала героєм натовпу, талановито зіграна Хоакіном Феніксом.
Редакція «Першого» теж пішла на фільм. І кожен поділився власними враженнями. Вийшло неодностайно, але чесно ;)
«Вперше чула, щоб фільму аплодували». Віта Сахнік
Скажу страшне - досі я не дивилась жодного фільму про супергероїв, і всі суперечки про те, хто ж кращий - Marvel чи DC обходила десятою дорогою.
Звісно, я чула про існування Джокера, Бетмена і знала, як вони виглядають, але не більше. Просто тому що нецікаво, не на мій смак.
Очевидно, що й нову стрічку про Джокера планувала не дивитись. Якби не одне але - десятки захоплених відгуків, які довелось почути/прочитати у перші дні прокату фільму. Стало цікаво, чому ж його так хвалять.
Реальність перевершила усі сподівання. Головний герой виявився дуже глибоким і неоднозначним. Він зовсім не плаский "псих-убивця", а персонаж, за розвитком якого цікаво спостерігати. Його не зневажаєш, не боїшся, а швидше співчуваєш йому, розумієш, чому він приходить до вбивства і як непросто йому з цим жити. Задумуєшся над тим, як соціум ще більше травмує і без того скалічених людей.
Для мене основна риса, яка відрізняє хороший фільм від поганого - це однозначність образів. В поганому фільмі є винятково позитивні і винятково негативні герої. В хорошому ці риси поєднуються в одному персонажі. Світ там не чорно-білий, а з безліччю відтінків. Зрештою, як і в реальному житті.
Герой, якого блискуче показав на екрані актор Хоакін Фенікс (його гра достойна найвищих нагород) - саме такий: ні добрий, ні поганий. Це людина зі своїми травмами, хворобами, страхами.
Фільм фактично олюднює злочинця, знімає з нього ореол загадковості, пояснює, як він приходить до своїх злочинів.
Ще один бонус - неймовірно передана гнітюча атмосфера вигаданого міста Готем. Похмурі відчуття не відпускають навіть через кілька годин після перегляду. Це однозначно один з найкращих фільмів, які я бачила за останні роки.
А оплески в залі кінотеатру на звичайному, непрем'єрному показі, чула, мабуть, взагалі вперше.
* * *
«Він – герой нашого часу із ЗЕленим волоссям». Юрій Ричук
Головний плюс фільму – сам герой, Джокер. І він же – головний мінус фільму.
Хоакін Фенікс, по суті – єдиний актор у стрічці. Решта – статисти, навіть «нашевсьо» Роберт де Ніро. Фільм – така собі моновистава з Феніксом в головній ролі. 80% екранного часу ми бачимо його міміку, істеричні танці, нервовий тряс колінами, чуємо хворобливий сміх і булькання у горлі, розглядаємо кістляву спину в синцях, пломби у зубах і пори зі сморшками на шкірі перекошеного обличчя.
Маса крупних планів. Мінімум інших персонажів.
Усе, для того, аби глядач відчув героя. Пожив поряд з ним. Ба навіть відчув його запах. Мені здавалося, інколи я ловив носом сморід диму його сигарет чи кислий аромат злежаних речей у занедбаній квартирі.
…І динаміка фільму через це таки страждає. Неспішність місцями заважає. Монотонність хилить в сон. По-справжньому «пробирає» хіба на фіналі, де з’являється власне Джокер – з натяком на свою подальшу масштабність і харизму.
…Жарти шкодять. Ми звикли сміятися з людських недоліків на телешоу. Фріки і безталанні невдахи запросто стають телезірками (пам’ятаєте Андрія Мацевка?) і роблять рейтинги. Але що з ними відбувається далі? Ми звикли реготати над ними, але геть відвикли думати про повагу до кожного у статусі Людини.
…Не дививлися інших фільмів «бетменівської» серії? Сприйняттю фільму це навіть допоможе. Готем, маленький Бетмен і джокерівська посмішка – просто декорації насправді складної і важкої історії про людину і те, як її калічать інші люди і технології. Головний герой – точно не Джокер. Вірніше не той Джокер, якого нам подарував Хіт Леджер у «Темному лицарі».
…Колективна свідомість і натовп ліплять героя з телекартинки. Наділяють його бажаними собі, але геть нереальними характеристиками. Це реальність! Ось як це працює! Ось він – продукт «чорного дзеркала» із ЗЕленим кольором волосся....
* * *
«Щоб зрозуміти жорстокий світ – не треба дивитися кіно». Людмила Яворська
«Джокер» - абсолютно і стовідсотково не мій фільм. Без сумніву, він гарно знятий, а гра головного героя – шедевральна! Так реалістично передати настільки змішані емоції... не здивуюсь, якщо Хоакін Фенікс і справді отримає Оскара. Але...
Я не люблю фільми з таким післясмаком. Люблю фільми, які надихають. Або чогось вчать. Або просто приносять естетичне задоволення. А для того, щоб зрозуміти, яким жорстоким може бути світ, а люди – безсердечними, мені не треба дивитися кіно. Для цього достатньо жити з відкритими очима.
Розумію, що автори фільму хотіли поговорити про важливі речі. Наприклад, про те, що людина «намагається дарувати іншим радість, а світ зустрічає її жорстокістю» (майже дослівно з анотації). Але я цього не відчула. Я не побачила в героєві позитивного чувака, якого життя «футболить».
Усе, що я побачила – психічно хвору людину, яку потрібно лікувати. Ніякого не героя-відчайдуху. Ні разу не філософа. Не бідного страждальця з нереалізованими дитячими мріями. А просто хвору людину.
Без образ, але у лікарні в Липинах таких Джокерів – по десять на палату. І долі зламані такі, що голівудським режисерам навіть не снилося. А дай кожному із них пістолет – драму таку закрутять... Не один блокбастер можна зняти! Проілюструвати соціальну несправедливість на прикладі того, як життя обходиться із пацієнтами волинських «психушок» - Оскарів не вистачить.
Тому моє резюме – тренуйте милосердя і співпереживання на реальних кейсах, а фільми краще дивіться ті, які додають сили, віри та любові. Наприклад, «Захар Беркут»😉.
* * *
Мій «Джокер». Маячня. Олена Лівіцька
«Джокер» - це кльово», «Дуже сильний», «Варто бачити», «Йдем на Джокера»… - писав народ, я читала і на те все розказувала, що ні-і-і-і…. Мовляв, я люблю драми, історичні драми, художньо-біографічні, навіть документальні фільми. Але аж ніяк не фільми про супергероїв чи антигероїв, пардон.
«Джокер – то герой, який протистояв Бетмену. Тільки Бетмен – то світла сила, Джокер – темна…» - чула я і всміхалася. Для мене Бетмен – це колись улюблена Тарасова іграшка. Коли мій Тарас був ще малим)) І все))
Але я помилялася. Бо це таки драма, для мене десь у чомусь політична драма. Бо я з першого кадру ловила підтексти і за божевільним коміком Артуром бачила символ. Може, мені якраз дуже хотілося це побачити. Настрій такий, новин начиталася.
«Жарти – це постійно вдавати, що в тебе все норм», - казав він.
Іноді здається, що все, що відбувається з моєю країною, - один великий жарт (думала я). Бо хтось і з усіх усюд тебе постійно наштовхує на висновок: «все норм», «все норм». Це як голос в студії телешоу. А десь за кадром звучать аплодисменти і страшненький колективний сміх (о, в цьому фільмі прекрасно розказують про те, як телешоу керують нами).
«Готем з’їхав з глузду», - казали в кіно. Готем – то місто, в якому відбуваються всі події з Джокером (він же Артур, комік, клоун, божевільний, нещасний, о Боже – революціонер? лідер?..). Символічне місто злих і добрих сил. Готем «з’їхав», бо раптом вулиці стали підтримувати божевільного коміка, який вбиває і сміється, вбиває і сміється, будучи безнадійно хворим. Але останнього ніхто не бачить. Готем впізнали?
Люди вибирають мера за допомогою «телевізора». «Він буде найкращим мером», - каже мама Артура, стара, нещасна, вічно розпатлана і хвора жінка щодня видивляється кандидата в ефірах. Вона вже його любить, вона вже ладна віддати йому душу. Не те, що голос. Мама, потім виявиться, божевільною.
«Він буде найкращим мером», - каже вона. Її Артур сидить поруч на ліжку і сміється. «Не смішно», - відповідає мама. Не смішно ж.
«Я не чула, як він плакав, він завжди був надзвичайно щасливим», - каже та, яка дала життя божевільному коміку, котрий нещадно вбиває людей під маскою клоуна. А хіба чують одні, як плачуть інші? Особливо, якщо ті одні – вгорі, а ті інші – з самого низу.
Це історія про велику нелюбов.
Про те, що геть не смішно, коли коміки стають лідерами нації.
Про те, що завжди є час одягати маски.
Але настає час їх знімати. І не тільки в Готемі.
Може, це просто «постджокерська» маячня. А може, ні)
ЧИТАТИ ТАКОЖ:
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.